В И Р О К №1-кп/263/12/2015

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ №263/13206/14к

04 березня 2015 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючої судді Ікорської Є.С.

при секретарі Корзініній О.О.,

за участю прокурора Кім О.Г.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12012050770000129 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, українця, одруженого, не працюючого, з середньою освітою, раніше судимого: 1) 01.02.1998 р. постановою Приморського райсуду м.Маріуполя за ст.140 ч.2 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру; 2) 03.05.2007 р. Іллічівським райсудом м.Маріуполя засуджено за ст.27 ч.5, ст.185 ч.3 КК України до 3 р. 3 міс., звільнений по відбуттю покарання 05.02.2008 р., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкаючого в АДРЕСА_2,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Маріуполя, громадянина України, раніше не засудженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкаючого в АДРЕСА_2,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч.2 ст.296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 19.12.2011 року приблизно о 19 год. 15 хв., знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 навмисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс один удар лівою рукою стиснутою у кулак по обличчю зліва ОСОБА_5, від якого потерпілий впав на землю, а ОСОБА_1 продовжуючи свої противоправні дії правою ногою притиснув тулуб потерпілого до землі, лівою рукою стиснув його за горло, а правою рукою стиснутою у кулак наніс приблизно шість ударів потерпілому у обличчя, внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу та рани у правій надбрівній області, крововиливу та рани у лівій надбрівній області, крововиливу на верхніх і нижніх повіках, синця на верхньому повіці лівого ока, садно в області нижньої губи зліва, забій м'яких тканин лицьової області, забій головного мозку легкого ступеня, багатоуламкового перелому верхньої третини правої верхньощелепної пазухи з втисканням фрагментів у порожнину правої верхньої щелепної пазухи з поширенням перелому на клітинки гратчастої кістки, перелому хрящової частини 6-го ребра зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я на термін більш ніж 21 день.

02.03.2013 року приблизно о 15.00 годині ОСОБА_1, перебуваючи на проїжджій частині на перехресті пр. Леніна та вул. Краснофлотської у Жовтневому районі м. Маріуполя, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, висловлюючи своє зневажливе ставлення до громадського порядку, використовуючи нікчемний привід, безпричинно, діючи погоджено групою осіб зі своїм сином ОСОБА_2 умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, пристали до раніше незнайомого їм ОСОБА_6, при цьому ОСОБА_2, діючи з особливою зухвалістю, бажаючи фізичним шляхом розправитись з останніми, ігноруючи існуючі правила в суспільстві, утримуючи у руці дерев'яну палицю, завдав потерпілому ОСОБА_6 удар палицею по верхній кінцівці, після чого, продовжуючи свій злочинний задум, наніс цією палицею удар по голові, від чого він впав на землю. Підтримуючи хуліганські дії ОСОБА_2, ОСОБА_1 разом з ним, діючи спільно, з особливою зухвалістю, почали наносити множинні удари, близько 10, ногами по голові ОСОБА_6, чим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді: оскольчатого перелому нижньої стінки правої орбіти з переходом на медіальну стінку орбіти та верхньощелепну пазуху справа, перелому кісток носу без зміщення, гемосінусу, забою м'яких тканин правої тім'яно-скроневої області, параорбітальних гематом справа; значної гематоми обличчя справа, забою головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я, на термін більш ніж 21 день, та з місця події зникли.

02.03.2013 року приблизно о 15.00 годині ОСОБА_1, перебуваючи на проїжджій частині на перехресті пр. Леніна та вул. Краснофлотської у Жовтневому районі м. Маріуполя, в ході здійснення вищезазначених хуліганських дій, діючи спільно зі своїм сином ОСОБА_2, який утримуючи у руці дерев'яну палицю, завдав потерпілому ОСОБА_6 удар нею по верхній кінцівці, після чого, продовжуючи свій злочинний задум, наніс цією палицею удар по голові, від чого потерпілий впав на землю, і ОСОБА_1, діючи спільно з ОСОБА_2 умисно, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень, почали наносити множинні удари, близько 10, ногами по голові ОСОБА_6, чим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді: оскольчатого перелому нижньої стінки правої орбіти з переходом на медіальну стінку орбіти та верхньощелепну пазуху справа, перелому кісток носу без зміщення, гемосінусу, забою м'яких тканин правої тім'яно- скроневої області, параорбітальних гематом справа; значної гематоми обличчя справа, забою головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я, на термін більш ніж 21 день, та з місця події зникли.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та пояснив, що 19.12.2011 р. о 19.15 год. з дружиною ОСОБА_2 і дочкою ОСОБА_1 поставили автомобіль на стоянку і йшли дворами, біля АДРЕСА_3 зустріли п'яного ОСОБА_5, він почав їх штовхати, чіплятися, тому вони викликали міліцію, зняли побої. Він потерпілого не бив, про що свідчать його дружина, дочка та його вантажники ОСОБА_7 та ОСОБА_4. У нього був струс мозку, але СМЕ не проводилася. 02.03.2013 р. о 15.00 год. він повертався додому з дочкою та вантажником ОСОБА_7 на автомобілі «Газон», йому зателефонувала дружина і повідомила, що у них з сином виник конфлікт із парубком на автомобілі «Мерседес». Після цього він під'їхав на перехрестя пр.Леніна та вул.Червонофлотської, побачив автомобіль сина «Міцубісі», що стояв попереду, а позаду автомобіль «Мерседес», між дружиною, сином та потерпілим ОСОБА_6 відбувався інцидент, не розбираючись, він відтягнув ОСОБА_6 у бік, після чого він повіз дружину до щелепно-лицьового відділення, оскільки у дружини була вибита щелепа. Він ударів ОСОБА_6 не спричиняв.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та пояснив, що 02.03.2013 р. о 15.00 год. він разом із матір'ю їхали на автомобілі «Міцубісі», їх підрізав водій автомобіля «Мерседес», потім їх наздогнав на світлофорі та став погрожувати. Матір зателефонувала батькові, той сказав їхати у напрямку вул.Червонофлотської. У цей час водій «Мерседеса» їх переслідував, наздогнавши їх біля ТЦ «Амстор». Він вийшов з машини, а ОСОБА_8 його штовхнув на проїжджу частину, вдарив його матір по щелепі, після чого вони повезли матір до лікарні. Він ударів ОСОБА_6 не спричиняв, у його присутності ніхто інший ОСОБА_6 не бив.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що обвинувачені по справі проживали по-сусідству, неодноразово з ними були конфлікти через порчу майна, зокрема, йому вони облили кислотою автомобіль. 19.12.2011 р. ввечері він йшов біля АДРЕСА_3, а ОСОБА_1 разом із дочкою йшли з боку стоянки, дочка залишилася стояти на відстані 10 м, інших людей поруч не було. ОСОБА_1 підійшов до нього, напав, повалив на землю, схвативши рукою за горло, а коліном придавивши його тіло, іншою рукою наніс йому 5-6 ударів в обличчя в область вилиці, від чого він втратив свідомість, коли опритомнів поруч вже нікого не було. Він пішов до сусіда ОСОБА_8 помитися від крові і все йому розповів, потім розповів дружині, після чого звернувся до міліції та по меддопомогу.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 02.03.2013 р. о 15.00 год. він виїжджав зі стоянки по АДРЕСА_3 на автомобілі «Мерседес», побачивши наближення автомобіля «Міцубісі», здійснив різке гальмування, після чого поїхав у тому ж напрямку, по ходу слідування водій «Міцубісі» то зупиняв автомобіль, то продовжував рух, перешкоджаючи його руху. Порівнявшись з ним, через відкриті вікна автомобілів у них виникла словесна перепалка. Після цього ОСОБА_5 став його переслідувати, а на пр.Леніна неподалік ТЦ «Амстор», зупинившись на червоне світло світлофора, ОСОБА_5 його об'їхав та перекрив дорогу, потім вийшов з машини з білою палицею у руках. Думаючи, що він хоче розбити автомобіль, він вийшов. Іван хотів вдарити його палицею, але він підставив лікоть, потім намагався забрати палицю, схвативши його за праву руку, але вийшла його матір, схопивши його за рукав, на що він відштовхнув її долонею у плече. Повернувшись сісти у машину, відчув ззаду удар у праву скроневу сторону голови, від чого у нього запаморочилося у голові, потім відчув другий удар в область голови і втратив свідомість. Опритомнів, коли хтось наносив йому два удари ногами по руці, бачив лише 2 пари ніг у спортивному одязі. Потім він встав, був весь у крові, при цьому автомобіля «Міцубісі» вже не було, а у вантажну машину сідав чоловік, схожий на ОСОБА_1 Інших конфліктів, окрім як з ОСОБА_5, у нього не було. Він провів місяць у лікарні, обвинувачені йому відшкодували матеріальну і моральну шкоду в добровільному порядку, зараз він не має до них претензій, внаслідок чого відмовився від цивільного позову.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 19.12.2011 р. у Жовтневому РВ ММУ УМВС України в Донецькій області зареєстровано повідомлення ОСОБА_5 і заява про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1, який 19.12.2011 р. о 19.15 годині біля АДРЕСА_3 в м.Маріуполі спричинив йому тілесні ушкодження в область обличчя (Т.1 а.п.12,13). У свою чергу ОСОБА_1 звернувся з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за спричинення йому тілесних ушкоджень (Т.1 а.п.15).

З висновку судово-медичної експертизи №2194/49/170 від 20.04.2012 р. вбачається, що при освідуванні та зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження, що заподіяні дією тупих предметів: синець і рана у правій надбрівній області, синець і рана у лівій надбрівній області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що тягнуть короткостроковий розлад здоров'я; синці на верхньому і нижньому повіках правого ока, синець на верхньому повіку лівого ока, садна в області нижньої губи зліва, забиття м'яких тканин лицьової області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; забиття головного мозку легкого ступеню, багатоосколковий перелам верхньої треті правої верхньощелепної пазухи із вдавленням фрагментів у клітини правої верхньої щелепної пазухи, з розповсюдженням переламу на осередок гратчастої кості, перелам хрящової частини 4-го ребра - до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я на термін більш ніж 21 день. Зазначені тілесні ушкодження могли утворитися у строк та за обставин, описаних потерпілим ОСОБА_5 Судячи по кількості пошкоджень та їх локалізації, потерпілому було нанесено не менше 4-х ударів, при цьому потерпілий міг знаходитися як в горизонтальному, так і у вертикальному положенні, і був звернений обличчям і передньою поверхнею тулуба до нападника. Будь-який даних про наявність алкоголю у крові потерпілого в момент прибуття до лікувального заходу не мається (Т.1 а.п.43-44).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 03.07.2013 р. вбачається, що потерпілий ОСОБА_5 в присутності понятих на місці розказав та показав в деталях про обставини скоєння відносно нього злочину 19.12.2011 р., механізм нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_1, що зафіксовано також на фототаблиці (Т.1 а.а.150-154, 155-188). Пояснення потерпілого в ході слідчого експерименту відповідають його показам, даним у судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є дружиною потерпілого ОСОБА_5 19.12.2011 р. ввечері чоловік пішов у магазин, потім хвилин через 15 дочка вийшла з дому і зателефонувала, повідомивши, що почула шум та голоси, що їх стурбувало. Вона вибігла на вулицю, але там нікого не було. Через деякий час додому повернувся її чоловік зі скривавленим обличчям, поруч був їх сусід ОСОБА_8 Чоловік пояснив, що його побив сусід з першого поверху, коли він йшов у магазин, сусід напав за будинком, після цього він піднявся до ОСОБА_8, щоб помитися від крові. Вони викликали швидку та міліцію. З сусідом з першого поверху і раніше мали місце інциденти, їм прострелили вікно в квартирі та облили кислотою автомобіль.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є дочкою потерпілого ОСОБА_5 19.12.2011 р. ввечері батько пішов у магазин, потім хвилин через 20 вона вийшла з дому і одразу зателефонувала матері, повідомивши, що почула голоси у під'їзді, щоб матір вийшла перевірити, чи все гаразд із батьком. Через 20 хвили вона дізналася від матері, що батька побито. Повернувшись додому вона побачила у батька скривавлене обличчя, батько пояснив, що його повалив на землю та побив сусід з першого поверху, при цьому назвав його прізвище. З сусідом з першого поверху і раніше мали місце інциденти, їм залили в гаражі клеєм замок та облили кислотою автомобіль.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_1 деякий час знімав квартиру по-сусідству на першому поверсі і з ним завжди були проблеми. 19.12.2011 р. до нього в квартиру прийшов сусід ОСОБА_5 зі скривавленим обличчям і попросив допомоги, щоб умитися та не налякати хвору дружину. Потім він допоміг йому піднятися у свою квартиру. ОСОБА_5 йому розповів, що його побив ОСОБА_1 на розі будинку АДРЕСА_3, коли він йшов з магазину.

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суду пояснили, що 19.12.2011 р. поверталися додому разом із ОСОБА_1, а потерпілий ОСОБА_5 вискочив з-за кущів та накинувся на них, при цьому з показів ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_5 побив усю родину - її, батька і матір. Проте ОСОБА_2 суду показала, що ОСОБА_5 їй не наносив тілесних ушкоджень, а дочку лише відштовхнув. Здалеку усе бачили ОСОБА_11 та ОСОБА_12, в конфлікт не втручалися.

Допитані судом свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 дали абсолютно ідентичні покази, за винятком дати скоєння злочину, відповідно до яких пояснили, що працювали на ОСОБА_1 за плату по розвантажуванню товару, у грудні 2011 р., біля місця проживання ОСОБА_1 у темряві вони побачили, як потерпілий ОСОБА_5 ламаючи вітки дерев, падав з дерева, збирав каміння, після чого напав на ОСОБА_1, став його бити в обличчя, у грудну клітину кулаками. Потім дружина ОСОБА_1 та його дочка стали відтягати потерпілого. Потерпілий вдарив дочку ОСОБА_1 у голову, а дружину схопив за куртку та смикав, а ОСОБА_1 зумів вирватися і вся родина побігла додому.

Покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 носили характер завчених текстів пояснень, абсолютно ідентичних за змістом, які натомість при допиті стороною обвинувачення збивалися при уточненні деталей, супереча один одному щодо механізму нанесення ударів учасникам конфлікту.

Аналізуючи покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які є дружиною та дочкою обвинуваченого ОСОБА_1, а також свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, суд не бере їх до уваги, виходячи з того, що вони є особами, які зацікавлені у розгляді справи на користь обвинуваченого. Крім того, їх покази не відповідають об'єктивним обставинам справи, характеру травмування потерпілого і відсутності належним чином зафіксованих тілесних ушкоджень на обличчі і грудній клітині ОСОБА_1

Окрім того, відповідно до вимог ст.96 КПК України для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.

Так стороною обвинувачення надано відомості про притягнення свідка ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, з яких вбачається, що останній засуджувався у 2004 р. за ст.296 ч.2, 198 КК України, у 2005 р. - за ст.186 ч.2 КК України, у 2008 р. - за ст.190 ч.2 КК України, а свідка ОСОБА_12 у 2005 р. за ст.ст.15 ч.1,2, 185 ч.2 КК України, що відповідно до ч.2 ст.96 КПК України суд також вважає доказом недостовірності показань цих свідків.

Перевіряючи правдивість показів обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно того, що саме ОСОБА_5 наносив йому тілесні ушкодження 19.12.2011 р., суд ставиться до них критично, оскільки вони спростовуються відомостями з Маріупольського відділу СМЕ від 28.11.2013 р., згідно з якими ОСОБА_1 за період часу з 19.12.2011 р. та 02.03.2013 р. по 27.11.2013 не проходив освідування (Т.2 а.п.3)

Не зважаючи на звернення ОСОБА_1 19.12.2011 р. із заявою до міліції і отримання направлення на СМЕ, останній до експерта не звертався, його тілесні ушкодження ніде не зафіксовані, що у сукупності з доказами сторони обвинувачення свідчить про неправдивість показів як ОСОБА_1, так і членів його сім'ї - дружини ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_1, найманих працівників ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Крім того, постановою від 05.04.2012 р. у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_1 відмовлено (Т.1 а.п.27).

До записів у дослідженій судом медичній картці ОСОБА_1 від 20 та 21 грудня 2011 р. про наявність головного болю, нудоти, струсу головного мозку суд ставиться критично, оскільки при цьому відсутні будь-які тілесні ушкодження, які б могли свідчити про правдивість показів ОСОБА_1, що його побив потерпілий ОСОБА_5 Крім того, відомості про проходження медичних обстежень, досліджень та відповідного тривалого курсу лікування відсутні, що у сукупності з вчасним не проходженням ОСОБА_1 судово-медичної експертизи і відсутності належного фіксування тілесних ушкоджень свідчить не на користь обвинуваченого.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 02.03.2013 р. у Жовтневому РВ ММУ УМВС України в Донецькій області зареєстровано повідомлення МЛ №1 про спричинення ОСОБА_6 переламу кісток носа і його заява про притягнення до кримінальної відповідальності невідомих осіб, які 02.03.2013 р. о 15.00 годині на проїжджій частині пр.Леніна неподалік магазину «Амстор» побили його, спричинивши тілесні ушкодження, додано схему місця скоєння злочину (Т.1 а.п.84-86, 93).

З висновку судово-медичної експертизи №325 від 27.03.2013 р. вбачається, що при освідуванні та зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: оскольчатого перелому нижньої стінки правої орбіти з переходом на медіальну стінку орбіти та верхньощелепну пазуху справа, перелому кісток носу без зміщення, гемосінусу, забою м'яких тканин правої тім'яно-скроневої області, параорбітальних гематом справа; значної гематоми обличчя справа, забою головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я, на термін більш ніж 21 день, які могли утворитися при обставинах, вказаних у постанові про призначення СМЕ. Зазначені тілесні ушкодження не могли утворитися при однократному падінні з висоти власного росту та ударі обличчям о тверду поверхню. Судячи з локалізації та характеру тілесних ушкоджень, потерпілому було спричинено не менше двох травматичних дій (Т.1 а.п.102-103).

Згідно з даними ВРЕР ДАІ від 10.05.2013 р. автомобіль «Міцубісі Ланцер» держномер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_13 (Т.1 а.п.118). Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував, що саме цим автомобілем він керував 02.03.2013 р. під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_6

З протоколів пред'явлення особи до впізнання від 06.03.2013 р. вбачається, що по фотографії потерпілий ОСОБА_6 по фотознімку впізнав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як осіб, що наносили йому удари 02.03.2013 р. на перехресті пр.Леніна і вул.Червонофлотської (Т.1 а.п.119-122, 123-126).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 06.06.2013 р. вбачається, що потерпілий ОСОБА_6 в присутності понятих на місці розказав та показав в деталях про обставини скоєння відносно нього злочину 02.03.2013 р., механізм нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченими, що зафіксовано також на фототаблиці (Т.1 а.а.127-132, 133-138). Пояснення потерпілого в ході слідчого експерименту відповідають його показам, даним у судовому засіданні.

З протоколу пред'явлення особи до впізнання від 22.11.2013 р. вбачається, що по фотографії свідок ОСОБА_14 упізнав по фотознімку ОСОБА_2 як парубка, що наносив удари потерпілому ОСОБА_6 02.03.2013 р. на перехресті пр.Леніна і вул.Червонофлотської (Т.1 а.п.235-237). З протоколу пред'явлення особи до впізнання від 22.11.2013 р. вбачається, що по фотографії свідок ОСОБА_14 упізнав по фотознімку ОСОБА_1 як чоловіка, що наносив удари потерпілому ОСОБА_6 02.03.2013 р. на перехресті пр.Леніна і вул.Червонофлотської (Т.1 а.п.238-240).

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що 02.03.2013 р. близько 15.00 год. разом із дружиною ОСОБА_15 вони їхали на автомобілі «УАЗ Патріот», зупинилися на т-образному перехресті вул.Червонофлотської та пр.Леніна в м.Маріуполі на червоне світло світлофора. Там він побачив, що на перехресті стояв чорний автомобіль «Міцубісі», який перегородив шлях темно-синьому автомобілю «Мерседес», а позаду стояла вантажівка типу «ЗИЛ» чи «Газон», ближче до автомобіля «Міцубісі» стояла жінка середнього віку. Дружина не дозволила йому вийти з машини, щоб захистити потерпілого. Двоє чоловіків били потерпілого ОСОБА_6, який лежав не землі на животі, прикриваючи голову від ударів, які чоловіки йому наносили ногами. Ці чоловіки виглядали так: перший - молодший та худорлявий, у нього в руці була палка, другий - чоловік щільної статури, яких він опізнав у слідчого по фотознімках та у залі судового засідання як обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 Інших людей поруч під час конфлікту не було. Потім під'їхав автомобіль «Ланос», з нього вийшов хлопець, допоміг потерпілому піднятися, після чого вони поїхали.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що 02.03.2013 р. у денний час разом із чоловіком ОСОБА_14 вони їхали на автомобілі, зупинилися на перехресті вул.Червонофлотської та пр.Леніна в м.Маріуполі на червоне світло світлофора. Вони побачили, що на перехресті стояв легковий автомобіль, який перегородив шлях іншому легковому автомобілю, а позаду стояла вантажівка типу «Газону», ближче до першого автомобіля стояла жінка, при цьому двоє чоловіків били ногами потерпілого, який лежав не землі на животі. Ці чоловіки виглядали так: перший - значно менший, у нього в руці була палка, другий - чоловік крупнішої статури. Інших людей поруч під час конфлікту не було.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що 02.03.2013 р. о 15.00 год. він їхав у якості пасажира у таксі, при здійсненні повороту з вул.Червонофлотської на пр.Леніна вони призупинилися на мить та побачили, як чоловіки (один старший, другий молодший) били чоловіка по голові, при цьому було видно, що на дорозі стояв чорний легковий автомобіль, який майже перпендикулярно загородив дорогу іншому автомобілю. оскільки водій таксі не побажав виходити і втручатися у конфлікт, він одразу звідти поїхав. Потім по телеканалу «Сигма» було оголошення про пошук свідків інциденту, на що він відгукнувся.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 03.07.2013 р. вбачається, що свідок ОСОБА_16 в присутності понятих на місці розказав та показав в деталях про обставини скоєння відносно потерпілого ОСОБА_6 злочину 02.03.2013 р., механізм нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченими, що зафіксовано також на фототаблиці (Т.1 а.п.150-132, 133-138). Пояснення потерпілого в ході слідчого експерименту відповідають його показам, даним у судовому засіданні.

З протоколу пред'явлення особи до впізнання від 08.06.2013 р. вбачається, що по фотографії свідок ОСОБА_16 упізнав по фотознімку ОСОБА_2 як парубка, що наносив удари потерпілому ОСОБА_6 02.03.2013 р. на перехресті пр.Леніна і вул.Червонофлотської (Т.1 а.п.146-149). З протоколу пред'явлення особи до впізнання від 08.06.2013 р. вбачається, що по фотографії свідок ОСОБА_16 упізнав по фотознімку ОСОБА_1 як чоловіка, що наносив удари потерпілому ОСОБА_6 02.03.2013 р. на перехресті пр.Леніна і вул.Червонофлотської (Т.1 а.п.159-162).

Свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що 02.03.2013 р. разом із сином ОСОБА_2 та ОСОБА_17 на автомобілі «Міцубісі Ланцер», їх переслідував водій автомобіля «Мерседес», висловлюючи погрози, про що вона по телефону повідомила чоловіка ОСОБА_1, а той велів їхати в напрямку вул.Червонофлотської. На світлофорі ОСОБА_8 вийшов з автомобіля і пішов в бік її сина ОСОБА_2 та схвативши сина штовхнув його на полосу руху автомобілів, кинувши його на проїжджу частину, його трохи не збила машина. Потім ОСОБА_8 наніс їй удари обома руками по щелепі та у кадик, від чого вона втратила свідомість. Опритомнівши, вона побачила вантажівку чоловіка - «Газон», чоловік відкинув ОСОБА_6 вбік, обхвативши його руками ззаду, а дочка викликала міліцію. Оскільки вона потребувала медичної допомоги, вони поїхали у ЛШМД, де їй надали допомогу.

З показів свідка ОСОБА_1 вбачається, що їй зателефонувала матір в денний час 02.03.2013 р., повідомила, що разом із її братом ОСОБА_2 їх переслідував водій автомобіля «Мерседес», висловлюючи погрози, на що її батько ОСОБА_1 велів їхати в напрямку вул.Червонофлотської. Коли вони під'їхали, то побачили, що ОСОБА_8 її брата ОСОБА_2 штовхнув під колеса автомобіля, потім ОСОБА_8 наніс її матері удари по щелепі, після чого батько обійняв ОСОБА_6 та відвів його в сторону, а вона викликала міліцію.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що в березні 2013 р. знаходився у автомобілі «Газон» під керуванням ОСОБА_1, у цей час його дочці зателефонувала дружина, сказала, що хтось їй погрожує і намагається побити. Коли вони під'їхали на місце на перехресті пр.Леніна та вул.Червонофлотської, він побачив, що з автомобіля «Мерседес» вийшов чоловік та направився до автомобіля «Міцубісі Ланцер», звідти вийшов ОСОБА_2, а чоловік схопив його та кинув і бік тротуару, від чого ОСОБА_2 перелетів на тротуар за межі проїжджої частини, у цей момент різко загальмував автомобіль «Деу», з якого вийшов водій та підійшов до ОСОБА_2. У цей час ОСОБА_13 вийшла з автомобіля «Міцубісі Ланцер» і направилася у бік автомобіля «Газон», що стояв позаду «Мерседеса», а потерпілий наніс їй удари по щелепі, від чого ОСОБА_13 впала на спину. ОСОБА_1 вибіг з «Газону», схопив потерпілого зі спини руками та відтягнув у бік тротуару, потім повернувся до дружини і став її підіймати, посадив у «Міцубісі Ланцер» і всі роз'їхалися.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що 02.03.2013 р. він на автомобілі «Деу» їхав разом із свідком ОСОБА_19 по пр.Леніна, на виїзді з міста побачив стоячий прямо по ходу руху автомобіль «Міцубісі Ланцер», за ним автомобіль «Мерседес». ОСОБА_6 пішов у бік автомобіля «Міцубісі Ланцер», схопив ОСОБА_18 та кинув на третю полосу руху під колеса його автомобіля, у зв'язку з чим він різко загальмував і вибіг. З автомобіля «Міцубісі Ланцер» вийшла жінка та направилася до ОСОБА_6, а він пішов до неї, потім він її вдарив по щелепі, від чого вона впала на спину. Після цього під'їхав автомобіль «Газон», звідти вийшов чоловік та відтягнув ОСОБА_6 на газон, а жінку підняв і посадив у «Міцубісі Ланцер».

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що у березні 2013 р. їхала зі своїм знайомим ОСОБА_18 на автомобілі «Деу», неподалік ТЦ «Епіцентр» побачила як ОСОБА_8 пішов і схопив ОСОБА_18 та кинув на полосу руху під колеса їх автомобіля, у зв'язку з чим ОСОБА_18 різко загальмував і вибіг. З автомобіля «Міцубісі Ланцер» вийшла жінка та направилася до ОСОБА_6, а він пішов до неї, потім він її вдарив по щелепі. Після цього під'їхав вантажний автомобіль, звідти вийшов чоловік та охопивши руками зі спини відтягнув ОСОБА_6 на газон, потім підняв жінку.

Однак з оглянутих судом фотознімків з соціальної мережі, розміщених на сторінці ОСОБА_19 «В контакті», вбачається наявність їх зв'язку з ОСОБА_2 протягом 2012-2014 р.р., де свідок також коментує існуючи між ними близькі стосунки. Таким чином, ОСОБА_19 під присягою запевняючи суд, що бачила ОСОБА_2 вперше лише 02.03.2014 р. за зазначених судом вище обставин, особисто з ним не знайома, не відповідають дійсності. Враховуючи вищевикладене, суд не може брати її покази до уваги як дані з метою уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_2

За таких обставин покази ОСОБА_18, що він дійсно був свідком 02.03.2013 р. подій за участі потерпілого ОСОБА_6 та обвинувачених ОСОБА_2, суд не може визнати об'єктивними, достовірними і допустимими, оскільки суд бере під сумнів наявність з ним автомобілі «Деу» свідка ОСОБА_19, про що він запевняв суд.

Аналізуючи покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які є дружиною та дочкою обвинуваченого ОСОБА_1, а також свідків ОСОБА_12, який за плату допомагає розвантажувати ОСОБА_1 товар, ОСОБА_18, ОСОБА_19, яка є тривалий час близькою подругою ОСОБА_2, суд не бере їх до уваги, виходячи з того, що вони вочевидь є особами, які зацікавлені у розгляді справи на користь обвинувачених, крім того, їх покази не відповідають об'єктивним обставинам справи, розташуванню транспортних засобів на проїжджій частині, характеру травмування потерпілого ОСОБА_6 і суперечать логічним і послідовним показам свідків ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, в об'єктивності, неупередженості і достовірності яких сумнівів у суду немає.

Суд критично ставиться до довідки, наданої стороною захисту (Т.3 а.п.141) стосовно звернення ОСОБА_2 до лікарні швидкої медичної допомоги, оскільки довідка не містить даних про лікаря, його печатки, а у номері довідки наявні виправлення. Крім того, у кримінальному провадженні є відповідь КУ «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» №734 від 12.12.2013 р., з якої вбачається, що ОСОБА_2 до цього медичного закладу не зверталася.

Надаючи оцінку дослідженим доказам, суд критично оцінює показання обвинувачених за кожним епізодом обвинувачення про відсутність в їх діях складу злочину внаслідок неправомірної поведінки стосовно них з боку потерпілих. Вказані доводи обвинувачених не можуть бути прийняті судом, оскільки аналіз дослідженої доказової бази дає підстави стверджувати про очевидне бажання обвинувачених уникнути кримінальної відповідальності.

Суд не вбачає підстав для сумнівів в правдивості показань потерпілих ОСОБА_20, ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15, оскільки їх покази є послідовними, логічними та узгоджуються між собою, процесуально закріплені слідчими діями та підтверджені висновками судово-медичних експертиз.

Таким чином, оцінивши у сукупності досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що дії обвинувачених правильно кваліфіковані, а саме, дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.1 ст. 122 КК України, оскільки вони спричинили умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я; за ч.2 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Обговорюючи питання про вид та розмір покарання, яке слід призначити обвинуваченим, суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, що відносяться до злочинів середньої тяжкості, особи винних.

ОСОБА_1 негативно характеризується дільничним інспектором міліції за місцем проживання, позитивно головою ЖБК «Мір», не перебуває на обліку у лікаря-нарколога, не працює, одружений, раніше судимий, перебував на обліку в психіатричній лікарні №7 м.Маріуполя у зв'язку із застосуванням судом примусових заходів медичного характеру. Згідно з актом судово-психіатричної експертизи №130 від 12.03.2014 р. ОСОБА_1 у період інкримінованих правопорушень виявляв психопатію (емоційно-нестійкий розлад особистості - в ред.МКХ-10), міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; у стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; у теперішній час ОСОБА_1 виявляє психопатію (емоційно-нестійкий розлад особистості - в ред.МКХ-10), може усвідомлювати свої дії та керувати ними; за психічним станом на теперішній час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (Т.3 а.п.84-91).

ОСОБА_2 посередньо характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога, не працює, не навчається, неодружений, раніше не судимий, перебуває в консультативній групі нагляду в психіатричній лікарні №7 м.Маріуполя з 2010 р. у зв'язку з діагнозом:посттравматичні стресові розлади. Згідно з актом судово-психіатричної експертизи №129 від 12.03.2014 р. ОСОБА_2 у період інкримінованих правопорушень будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; у стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; у теперішній час ОСОБА_2 будь-яким психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними; за психічним станом на теперішній час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (Т.3 а.п.92-97).

За таких обставин, суд вважає, що досягнення мети покарання - виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами у відповідності із ч.2 ст. 50 КК України, можливе лише за умови призначення обвинуваченим остаточного покарання у вигляді позбавлення волі, визначивши строк, достатній для досягнення мети покарання у відповідності зі ст.50 КК України, оскільки виходячи з обставин кожного вчиненого злочину, що вирізняються високим ступенем небезпечності для суспільства, та характеру протиправної поведінки обвинувачених, суд вважає, що виправлення обвинувачених неможливе без їх ізоляції від суспільства.

У зв'язку із призначенням обвинуваченим до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, на забезпечення виконання вироку суду слід обрати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі на період набрання вироком законної сили.

Вирішуючи цивільний позов прокурора, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України № 545 от 16 липня 1993 року «Про порядок нарахування розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету та їх використання» передбачено, що сума коштів, що підлягають відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому знаходився на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день, кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної карти стаціонарного хворого; визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Як вбачається з довідки Комунального закладу «Маріупольська міська лікарня № 5», що фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, витрати на лікування потерпілого ОСОБА_6 за 24 ліжко-днів склали 3320,64 грн. (Т.3 а.п.46).

Таким чином, заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування особи, яка потерпіла від злочину, підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідно до ст. 1206 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) такий обов'язок покладений на особу, яка вчинила злочин. Отже з обвинувачених у солідарному порядку підлягають стягненню 3320,64 грн. на користь Комунального закладу «Маріупольська міська лікарня № 5».

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 122 ч.1, ст.296 ч.2 КК України, та призначити йому покарання за ст. 122 ч.1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік, за ст. 296 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді двох років позбавлення волі у кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському СІ УДПтСУ в Донецькій області, взявши під варту у залі суду.

Строк покарання ОСОБА_1 відраховувати з 04 березня 2015 року.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 122 ч.1, ст.296 ч.2 КК України, та призначити йому покарання за ст. 122 ч.1 КК України у вигляді обмеження волі строком на один рік, за ст. 296 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді одного року позбавлення волі у кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

Обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському СІ УДПтСУ в Донецькій області, взявши під варту у залі суду.

Строк покарання ОСОБА_2 відраховувати з 04 березня 2015 року.

Позов прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь комунального закладу «Маріупольська міська лікарня № 5» (р/р № 35427004001709 в УДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 01990631) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 3320 гривень 64 копійки.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженими у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя: Є.С.Ікорська