АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/3158/13-ц Номер провадження 22-ц/786/259/15Головуючий у 1-й інстанції Кузнецов А. В. Доповідач ап. інст. Акопян В. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Акопян В.І,

Суддів: Гальонкіна С.А., Одринської Т.В.

при секретарі : Фадейкіній Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ТОВ «Автотехцентр-3000» про визнання договору позики недійсним та за позовом третьої особи ТОВ «Автотехцентр-3000» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 листопада 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 130000 (сто тридцять тисяч) грн. боргу за договором позики та 1030 (одну тисячу тридцять) грн. судового збору, а всього 131030 (сто тридцять одну тисячу тридцять) гривень. В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ТОВ «Автотехцентр-3000» про визнання договору позики недійсним відмовлено повністю.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-3000» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості - відмовлено повністю.

З рішенням не погодився ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу в якій просив рішення районного суду скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 та відмови в задоволенні його позову, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3, а його зустрічний позов задовольнити, в іншій частині рішення районного суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 303 ЦПК України передбачає ,що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідач оскаржує рішення суду лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення боргу та в частині відмови в задоволенні його позову до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, тому колегія суддів перевіряє рішення місцевого суду лише в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до розписки від 05 серпня 2013 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 позику в сумі 130000 грн., зобов'язавшись повернути кошти до 09.08.2013 року, що підтверджується письмовою розпискою, яка підписана відповідачем.

Відповідач у визначений у розписці строк грошові кошти не повернув, чим порушив умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи встановлені у справі обставини, які не були спростовані ОСОБА_2, суд першої інстанції, виходячи зі змісту статті 1046, 1047 ЦК України, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення боргу. Та відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним .

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та наявним у ній доказам. У постанові ВСУ від 18 вересня 2013 року по справі №6-63цс13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, сформульована правова позиція про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Сторонами у справі не заперечується та підтверджується належними і допустимими доказами факт укладення договору позики, оформлений розпискою.

Відповідно до абзацу другого ч.1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину, що має вчинятися у письмовій формі або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

ОСОБА_2 не надав суду належних і допустимих доказів, які б спростовували факт отримання ним грошей згідно розписки.

Посилання у зустрічному позові та в апеляційній скарзі на існуючі між сторонами правовідносини щодо погашення ОСОБА_2 нестачі перед третьою особою ТОВ «Автотехцентр - 3000» не мають правового значення, оскільки ці відносини виникли між ТОВ «Автотехцентр - 3000» та ОСОБА_2 При цьому угодою позики (розпискою) сторони не пов'язували обов'язку ОСОБА_2 погасити нестачу перед ТОВ «Автотехцентр - 3000».

Доводи апеляційної скарги, що розписка ОСОБА_2 про отримання коштів від ОСОБА_3 насправді підтверджує зобов'язання ОСОБА_2 перед ТОВ «Автотехцентр - 3000», не знайшли підтвердження при розгляді справи.

Сам ОСОБА_2 в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.23-24т.1) підтверджував ,що він отримав у борг вказану суму від ОСОБА_3 Представник позивача в суді апеляційної інстанції пояснив, що відповідач брав кошти у борг для придбання автозапчастин за меншою ціною з метою погашення недостачі товару, яка виникла з його вини на підприємстві, такі запчастини були в подальшому передані ТОВ ,як погашення недостачі матеріальних цінностей. Відповідач підтвердив, що він виступав гарантом про сплату коштів за товар, який відпускався покупцям без оформлення документів матеріально-відповідальними особами «Автотехцентр-3000».

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, про те , що розписка писалася як гарантія погашення недостачі матеріальних цінностей, при написанні її кошти не передавалися ґрунтуються на припущеннях, вони не підтверджуються доказами, які надані сторонами і знаходяться в матеріалах справи .

Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст., 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : В.І. Акопян

Судді:

С.А.Гальонкін

Т.В. Одринська