РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2015 р. Справа № 902/798/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Коломис В.В. ,

судді Бригинець Л.М.

при секретарі судового засідання Головченко Д.М.

За участю представників:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, за довіреністю;

ОСОБА_4; ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, - ОСОБА_11, за довіреністю

ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 - ОСОБА_23 ОСОБА_14 за довіреністю;

ОСОБА_24, за паспортом;

ОСОБА_25, за паспортом;

Арбітражний керуючий - Сокол О.Ю. (посвідчення №193 від 28.02.2013 року), представник - Ліфлянчик Л.В. (довіреність №3370 від 22.08.2014 року)

боржника - Горошко Д.В. (довіреність від 15.12.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги:

1. ОСОБА_24, 2. ОСОБА_25, 3. ОСОБА_15, 4. ОСОБА_1, 5. ОСОБА_20, 6. ОСОБА_13, 7. ОСОБА_12, 8. ОСОБА_5, 9. ОСОБА_8, 10. ОСОБА_16, 11. ОСОБА_2, 12. ОСОБА_11, 13. ОСОБА_6, 14. ОСОБА_10, 15. ОСОБА_14, 16. ОСОБА_7, 17. ОСОБА_4, 18. ОСОБА_9, 19. ОСОБА_22, 20. ОСОБА_23, 21. ОСОБА_17, 22. ОСОБА_19, 23. ОСОБА_18, 24. ОСОБА_21

на ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 у справі №902/798/14 (про відмову в задоволенні заяв кредиторів)

Ініціюючий кредитор: Компанія "Nemiroff Holdings Limited"

Боржник: Дочірнє підприємство "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff"

про банкрутство

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області (суддя Стефанів Т.В.) від 16.12.2014 було відмовлено в задоволенні заяв про включення до складу кредиторів Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_24,, ОСОБА_25 , ОСОБА_15, ОСОБА_1, ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_21

Даною ухвалою було стягнуто з заявників в дохід Державного бюджету України по 1 218, 00 грн. - витрат на сплату судового збору з кожного.

Ухвала господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 мотивована тим, що матеріалами справи спростовуються посилання кредиторів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_23, ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_30, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_25, ОСОБА_31 щодо виконання ними трудових обов'язків на користь ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" у період з 24.03.2014 р. по 29.04.2014 р. та боржником було здійснено повний розрахунок з даними кредиторами за період, в який вони фактично виконували свої трудові обов'язки на користь ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff": з 01.03.2014 р. по 24.03.2014 р., тому у визнані кредиторських вимог відмовлено.

Заявникам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні вимог, оскільки актами про відсутність працівників на території підприємства на робочих місцях від 24.03.2014 р., 22.04.2014 р., 02.06.2014 р., 01.08.2014 р. визначено, що кредитори ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були відсутні на робочих місцях під час складання зазначених актів, при цьому, боржник у своїх запереченнях наголошує, що вказані кредитори після 24.03.2014 р. не з'являлись на робочих місцях. В свою чергу, кредитори у порушення вимоги статті 23 Закону про банкрутство жодним чином не довели факт виконання ними трудових зобов'язань перед ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff".

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.12.2014, ОСОБА_24,, ОСОБА_25 , ОСОБА_15, ОСОБА_1, ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_21 оскаржили її в апеляційному порядку. У своїх апеляційних скаргах, боржники просили скасувати ухвалу суду у справі №902/798/14 повністю та прийняти нове рішення у даній справі, яким задоволити заяви про визнання їх конкурсними кредиторами та включення їх до реєстру вимог кредиторів з грошовими вимогами до боржника.

Апелянти в апеляційних скаргах посилаються на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки суд взяв до уваги лише докази, надані боржником та поклав в основу оскаржуваної ухвали докази достовірність яких належним чином не була перевірена.

Кредитори ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_23, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_30, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_25, зазначають, що судом першої інстанції не взято до уваги факт виконання ними своїх трудових обов'язків до 30.04.2014 року, що наказами від 29.04.2014 їх було звільнено з займаних посад відповідними наказами заступника генерального директора боржника (який не скасований та недійсним у встановленому порядку не визнавався) та ознайомлено з його змістом (т.52, а.с.190-196, 211-257; т.53, а.с. 1-4, 19-156).

Апелянт - ОСОБА_15 зазначила, що заступник генерального директора боржника - ОСОБА_32 була наділена повноваженнями щодо звільнення працівників, що підтверджено рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24.07.2014 у справі №753/11485/14-ц (а.с. 190-196, т.52).

Також, вищезазначені апелянти вказують на те, що судом першої інстанції самовільно було зменшено розмір позовних вимог.

Апелянт - ОСОБА_24, у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що нею було виконано обов'язок, як кредитора, про доведення обгрунтованості своїх вимог до боржника належними та достатніми доказами, відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та, як на обгрунтованість своєї правової позиції повідомляє про те, що арбітражним керуючим - Соколом О.Ю., у листі №02-01/21-09 від 11.09.2014 зазначено, що розпорядником майна визнано заборгованість, з подальшим внесенням її до реєстру вимог кредиторів до першої черги задоволення, а листом боржника від 20.11.2014 №14-15/0 957/29 було визнано заборгованість у розмірі 24 251,72 грн. (т.52, а.с. 166-170)

Апелянти ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у своїх апеляційних скаргах посилаються на те, що суд неправомірно поклав у основу свого висновку про відмову у задоволенні кредиторських вимог те, що зарплата мала б виплачуватись лише за виконані ними роботи у випадку виходу на роботу під час простою, а оскільки, актами підприємства від 24.03.2014, 22.04.2014 р., 02.06.2014 р., 01.08.2014 р. підтверджується відсутність їх на робочому місці, то в силу ст.23 Закону «Про банкрутство» - відмовлено у заяві за недоведеністю вимог.

Так, ці апелянти вважають, невірними висновки суду щодо оплати роботи працівника під час простою підприємства та звертають увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що п.4 самих наказів "про простій підприємства" №24/03/2014, №31/03/2014, №07/04/2014, №14/04/2014, №22/04/2014, №02/06/2014, №27/06/2014, №31/07/2014 було дозволено працівникам під час простою підприємства не виходити на роботу.

Крім того, апелянти вказують на те, що одна і таж комісія підприємства фізично не могла зафіксувати відсутність працівників на роботі в один день у двох різних містах, а саме: м. Київ. вул. Братеська і Ільїнська та м. Немирів, Віницької області, вул. Горького і Петровського.

Апелянт - ОСОБА_25, посилається на те, що суд не звернув уваги на пояснення директора департаменту по роботі з персоналом ОСОБА_33, які підтверджують надання заявниками заяв про звільнення 15 квітня 2014 року, докази направлення вимог про проведення розрахунку у зв'язку зі звільненням від 18 червня 2014 року, отримання їх боржником. (т. 54, а.а. 24-29), а боржник в свою чергу не довів причин відсутності у нього оригіналів заяв про звільнення, більше того, апелянт вказала, що її не було повідомлено про звільнення 29.08.2014 р., а також і з відповідним наказом, на що суд першої інстанції чомусь не звернув увагу.

Заявник - ОСОБА_23, у своїх додаткових поясненнях до апеляційної скарги (т.55, а.с. 33-37) наголошує на тому, що під час розгляду господарським судом Вінницької області справи №902/798/14 набрало законної сили рішення Дарницького районного суду м. Києва по цивільній справі №753/11485/14-ц від 24.07.2014р., яке, не було враховане при винесенні оскаржуваної ухвали, хоча даним рішенням встановлено, що він з 03.03.2014 р. ОСОБА_23 обіймав посаду Директора Юридичного департаменту боржника, з 03.03.2014 р. посадовий оклад ОСОБА_23 на посаді Директора Юридичного департаменту в боржника становив 31 200,00 грн., 30.04.2014 р. ОСОБА_23 було звільнено з посади Директора Юридичного департаменту боржника на підставі ст.38 КЗпП України.

Арбітражний керуючий - Сокол О.Ю. у своїх відзивах на апеляційні скарги від 30.01.2015р. вважає ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 такою, що прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційні скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 арбітражний керуючий пояснив, що боржником з березня 2014 року, кожного місця в наказах по підприємству було визначено строк простою та порядок проведення розрахунку з працівниками під час простою. В ті дні, коли закінчувався простій та оголошувався новий строк протягом якого підприємство перебувало в простої не з вини працівника, комісією перевірялась наявність працівників на робочих місцях та здійснювались дії по оголошенню нового строку простою, відсутність на робочих місцях осіб які в день закінчення простою не були присутні фіксувались у відповідних актах. Також, апелянти викликались на роботу відповідними листами, однак жодного разу не з'являлись та не надавали пояснень. Так, враховуючи відсутність працівників на робочому місці, відсутність інформації щодо причин не виходу на роботу, а також виходячи з системного аналізу норм трудового законодавства України, з боку боржника не нараховувалась апелянту заробітна плата, оскільки працівник через простій самовільно не виходив на роботу і не має права вимагати оплати відповідного часу простою з підстав, передбачених ст. 5 КЗпП України. (т.54, а.с. 1-4, 10-13)

Також, від арбітражного керуючого надійшли відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_24,, ОСОБА_25 , ОСОБА_15, ОСОБА_1, ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_21, в яких арбітражний керуючий посилається на те, що звільнення з відповідних посад кредиторів відбувалось 29.08.2014 наказом генерального директора боржника ОСОБА_34, а тому відповідні правові наслідки, у вигляді зобов'язання щодо здійснення розрахунку при звільненні працівників виникли саме з 29.08.2014.що вимоги кредиторів є поточними. (т.54, а.с. 18-23, 30-59, 64-69, 81-247, т.5, а.с. 1-24).

02.02.2015р., боржником було подано відзиви, в яких останній вважає ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 такою, що прийнята у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційні скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, у відзивах боржника на апеляційні скарги ОСОБА_24,, ОСОБА_25 , ОСОБА_15, ОСОБА_1, ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_21, боржник зазначає, що під час розгляду заяви з кредиторськими вимогами скаржників з боку боржником протягом жовтня - листопада 2014 року було проведено повний розрахунок при їх звільненні, що включає в себе повну виплату заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану щорічну відпустку, а також виплачено компенсації за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні. (т. 55, а.с. 44-137, 145-156, 164-176)

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 р. було поновлено строк апеляційного оскарження, прийнято апеляційні скарги ОСОБА_24,, ОСОБА_25 , ОСОБА_15, ОСОБА_1, ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_21 до провадження та об'єднано розгляд вищезазначених апеляційних скарг в одне апеляційне провадження та призначено розгляд на 02.02.2015 на 11:30. (т.53, а.с. 185).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 р., 28.01.2015 та 28.01.2015 за клопотаннями апелянтів ухвалено провести судове засідання 02.02.2015 року о 11:30 год. в режимі відеоконференції та доручено Немирівському районному суду Вінницької області та господарському суду Київської області забезпечити проведення даного судового засідання в режимі відеоконференції (т.53, а.с. 185, 233).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2015, у звязку зі зникненням у судовому засіданні зв'язку з господарським судом Київської області та неможливістю подальшого проведення судового засідання, було оголошено перерву до 09.02.2015 року (т.55, а.с. 182-184).

03.02.2015р. лист 01-02/39/15 господарський суд Київської області пояснив причини неможливості проведення судового засідання 02.02.2015 року у справі №902/798/14 в режимі відеоконференції. (т.55, а.с. 196)

09.02.2015 року представник апелянтів ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,ОСОБА_19, ОСОБА_20 ОСОБА_21 ОСОБА_22, - ОСОБА_23, подав додаткові пояснення до апеляційних скарг (т.56, 33-44, 117-128), в яких, уточнив вимоги його представників до боржника з урахуванням часткового погашення боржником заборгованості.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року було відкладено розгляд апеляційних скарг на 20.02.2015 р. о 15:30 год., та доручено Господарському суду Київської області, Господарському суду Дніпропетровської області та Немирівському районному суду Вінницької області забезпечити проведення судового засідання по справі №902/798/14 20.02.2015 року о 15:30 год., в режимі відеоконференції в їх приміщеннях (т.56, а.с. 181-182).

В судове засідання 20.02.2015 року з'явились представники учасників провадження у справі.

В судовому засіданні 20.02.2015 року представник апелянтів ОСОБА_4; ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, - ОСОБА_11, уточнив вимоги викладені в апеляційних скаргах, а саме просить визнати вимоги до боржника:

ОСОБА_5 в сумі 34766,76 грн., з яких 10 618,73грн. заборгованість по виплаті заробітної плати,4 686,55грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 19 461,48 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

ОСОБА_8 в сумі 57 195,16 грн., з яких 13 993,59 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 7 499,04 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 3 762,53 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

ОСОБА_7 в сумі 45 519,03 грн., з яких 12 310,28 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 1 626,94 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 31 581,81 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

ОСОБА_4, в сумі 86 517,69 грн., з яких 24 232,62 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати 62 285,07грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

ОСОБА_9, в сумі 31 993,31грн., з яких 10 013,82 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 1 324,62 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 20 6564,87 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

ОСОБА_11, в сумі 34 456,36грн., з яких 9 409,15 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати,906,36 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 24 140,85 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

ОСОБА_6, в сумі 44 365,95 грн., з яких 11 943,17 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 1 789,59 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 60 633,26 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

ОСОБА_10, в сумі 57 789,64 грн., з яких 13 933,59 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 8 093,52 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 35 762,53 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, в судовому засіданні 20.02.2015 року в режимі відеоконференції заслухала представників скаржників, боржника та арбітражного керуючого, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційних скарг та доданих до них документів, додаткові пояснення до апеляційних скарг відзиви на апеляційні скарги, а також додаткові пояснення до відзивів на апеляційні скарги, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_15, ОСОБА_1, ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 у справі №902/798/14 (про відмову в задоволенні заяв кредиторів) підлягають задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_19, підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 22.07.2014 року порушено провадження у справі №902/798/14 про банкрутство "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff", введено процедуру розпорядження майном боржника до 13.11.2014 року, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Сокола О. Ю.

23.07.2014 року здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 6508 повідомлення про порушення провадження у справі №902/798/14 про банкрутство ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff", Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, буд.31, код ЄДРЮОФОП 30805594 із зазначенням про те, що граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника становить тридцять днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Після офіційного оприлюднення до суду звернулись кредитори з грошовими вимогами до боржника в установлений законом термін.

З висновками господарського суду Вінницької області про відмову в задоволенні заяв кредиторів у зв'язку з тим, що накази від 29.04.2014 р., на які посилаються кредитори в своїх заявах з грошовими вимогами, не є належними та допустимими доказами звільнення працівників, та їх відсутністю на території підприємства і на робочих місцях, що вимоги кредиторів є поточними, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

В силу положень ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує спори про стягнення заробітної плати.

Статею 23 Закону про банкрутство визначено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за якою працівник зобов'язується виконувати роботу визначену цією угодою роботу відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і зголою сторін.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 113 КзПП України, визначено, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Частина перша ст. 113 КЗпП України підлягає застосуванню, зокрема у випадках призупинення робіт із причин відсутності матеріально-технічного забезпечення виробництва, незабезпечення технологічною документацією, несправності устаткування, простою з інших причин, не пов'язаних з виною працівника. Як простій можуть бути кваліфіковані тільки такі випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює із зазначених вище причин. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не може вимагати оплати відповідного часу відповідно до частини першої ст. 113 КЗпП.

При запровадженні на підприємстві простою не з вини працівника, для працівника змінюються істотні умови праці, а саме розмір оплати праці та режим роботи.

Пунктом 31 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснено, що згідно з ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України в межах спецыальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці, систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом не правомірною з покладенням на власника або на уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.

Враховуючи вище викладене, при запровадженні на підприємстві простоюю не з вини працівника, для працівника змінюються істотні умови праці, а саме, розмір оплати праці та режим роботи. Адміністрація підприємства у відповідності до вимог законодавства зобов'язана попередити працівників про такі зміни особисто під підпис з наданням відповідного наказу.

Докази про ознайомлення працівників з наказами про простій підприємства в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що працівники підприємства протягом березня - квітня 2014 року виконували свої посадові обов'язки - проводилась підготовка відповідей на різноманітні звернення, розробка проектів договорів, змін до договорів, додаткових угод, розробка процесуальних документів для суду, а також безпосередньо участь у судових засіданнях 27.03.2014 року в господарському суді м. Києва, 31.03.2014 року в Вищому господарському суді, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності повноважень на підписання наказів про звільнення від 29.04.2014 року працівників підприємства заступником директора боржника ОСОБА_35 Питання повноважень ОСОБА_35, вже досліджувалось Дарницьким районним судом по цивільній справі №753/11485/14, де рішенням від 24.07.2014 року встановлено, що наказом від 29 квітня 2014 року ОСОБА_23 було звільнено з посади директора юридичного департаменту Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" саме заступником генерального директора боржника ОСОБА_35. Вищезазначене рішення Дарницького районного суду набрало законної сили.

Відповідно до ст.. 35 ГПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

А тому, колегія суддів вважає, що звільнення працівників наказом від 29.04.2014 року здійснено повноважною особою.

Щодо висновків місцевого господарського суду про звільнення працівників наказом №323-НК від 29.08.2014 р., підписаного генеральним директором ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_34, в якості підстави для звільнення зазначено п.4 ст.40 КзПП України - прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин).

Відповідно до ст. 148 Кодедексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим нми органом безпосередньо за виявленням проступку але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Стаття 149 Кодедесу законів про працю України передбачає, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

Матеріалами справи не підтверджено, що боржник або уповноважений ним орган, у відповідності до вимог чинного законодавства, відбирав пояснення у працівників щодо порушення ними трудової дисципліни, свідчення інших працівників (свідків), які б могли підтвердити відсутність заявників на робочому місці без поважних причин, а також наказів про притягнення заявників до дисциплінарної відповідальності.

А тому, звільнення кредиторів наказом генерального директора ОСОБА_34 від 29.08.2014 року колегією суддів не приймається до уваги, у зв'язку з його невідповідністю вимогам чинного законодавства.

Окрім того, в трудових книжках кредиторів зроблено відповідні записи про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Колегія суддів вважає, що вимоги скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах, є обґрунтованими та підтвердженими доказами доданими до заяв кредиторів, а саме: розрахунками по заробітній платі, виписками за картковими рахунками, розрахунками заборгованості по виплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, за затримку розрахунку при звільненні розрахунками грошових вимог з урахуванням часткового погашення боржником заборгованості, записами в трудових книжках про звільнення, тощо, підлягають задоволенню.

Також судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що вимоги кредиторів є поточними вимогами і мають пред'являтись тільки в межах ліквідаційної процедури, оскільки працівники підприємства були звільнені наказом від 29.04.2014 року, тобто до початку порушення провадження у справі про банкрутство, а тому вимоги кредиторів, в даному випадку, є конкурсними.

Вимога апелянта ОСОБА_19 в частині стягнення 1000 грн. з боржника моральної шкоди, задоволенню не підлягає, оскільки моральна шкода не входить до структури заробітної плати, не є винагородою за трудовим договором, додатковою заробітною платою, заохочувальною або компенсаційною виплатою.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин апелянти звільняються від сплати судового збору.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції неповно та невсебічно дослідив обставини справи, дав їм неналежну правову оцінку, дійшов неправильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, й ухвалив рішення з недотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції наявні підстави для його скасування та задоволення апеляційних скарг.

. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з їх задоволеннямі на підставі ст.49 ГПК України покладаються на боржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_24,, ОСОБА_25 , ОСОБА_15, ОСОБА_1, ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21, на ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 у справі №902/798/14 (про відмову в задоволенні заяв кредиторів) - задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 у справі №902/798/14 (про відмову в задоволенні заяв кредиторів) - скасувати частково.

3. Визнати вимоги вимоги ОСОБА_24 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 2 653,88 грн. - частина невиплаченої компенсації за невикористані щорічні відпустки, 10 813,84 грн. - заборгованість по виплаті середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

4. Визнати вимоги ОСОБА_25 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 40 357,04 грн., з яких 9 921,48 грн. - заборгованість по виплаті заробітної плати, 1 281,57 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 29 153,98 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

5. Визнати вимоги ОСОБА_15 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 35 082,91 грн., з яких 9 921,48 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 2 490,48 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 22 670,94 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

6. Визнати вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 86 851,60грн., - заборгованість по виплаті заробітної плати.

7. Визнати вимоги ОСОБА_20 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 82 150,16 грн., з яких 26 037,74 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 11 112,42 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 45 000,00 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

8. Визнати вимоги ОСОБА_13 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 97 477,12 грн., з яких 28 269,45 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 69 207,67 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

9. Визнати вимоги ОСОБА_12 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 25 427,12 грн., з яких 7 663,58 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 501,28 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 16 262,26 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

10. Визнати вимоги ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 34766,76 грн., з яких 10 618,73грн. заборгованість по виплаті заробітної плати,4 686,55грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 19 461,48 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

11. Визнати вимоги ОСОБА_8 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 57 195,16 грн., з яких 13 993,59 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 7 499,04 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 3 762,53 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

12. Визнати вимоги ОСОБА_16 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 43 702,66 грн., з яких 11 148,64 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 7 762,95 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 24 791,07 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

13. Визнати вимоги ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 18 782,60 грн., -. заборгованість по виплаті заробітної плати.

14. Визнати вимоги ОСОБА_11 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 34 456,36грн., з яких 9 409,15 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати,906,36 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 24 140,85 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

15. Визнати вимоги ОСОБА_6 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 44 365,95 грн., з яких 11 943,17 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 1 789,59 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 60 633,26 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

16. Визнати вимоги ОСОБА_10 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 57 789,64 грн., з яких 13 933,59 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 8 093,52 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 35 762,53 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

17. Визнати вимоги ОСОБА_14 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 8 357,72 грн., з яких 2 569,59 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 166,10 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 5 622,03 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

18. Визнати вимоги ОСОБА_7 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 45 519,03 грн., з яких 12 310,28 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 1 626,94 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 31 581,81 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

19. Визнати вимоги ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 86 517,69 грн., з яких 24 232,62 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати 62 285,07грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

20. Визнати вимоги ОСОБА_9 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 31 993,31грн., з яких 10 013,82 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 1 324,62 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 20 6564,87 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

21. Визнати вимоги ОСОБА_22 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 12 9963,57грн., з яких 21 082,23 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 49481,23 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 59 399,51 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

22. Визнати вимоги ОСОБА_23 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff в сумі 46 789,87грн. - заборгованість по виплаті заробітної плати.

23. Визнати вимоги ОСОБА_17 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 175 066,51грн., з яких 38 250,73грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 20533,16 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 116 282,62 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

24 Визнати вимоги ОСОБА_18 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 90 086,02 грн., з яких 23 989,87грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 12950,10 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 53 146,05 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

25. Визнати вимоги ОСОБА_21 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 10 5567,83грн., з яких 23 989,87грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 32492,20 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 49 085,76 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

26. Апеляційну скаргу ОСОБА_19 задоволити частково, визнати вимоги ОСОБА_19 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" в сумі 80 614,55грн., з яких 21 144,23грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 8515,44 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 50 954,88 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні. в задоволенні вимоги про стягнення 1000 грн., моральної шкоди відмовити.

27. В решті ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 року залишити без змін.

28. Стягнути в дохід державного бюджету з боржника 29 232 грн судового збору за подання 24 заяв з вимогами до боржника.

29. Стягнути в дохід державного бюджету з боржника 14 616 грн. судового збору за подання 24 апеляційних скарг.

30. Видачу наказів доручити господарському суду Вінницької області.

31. Розпоряднику майна включити до реєстру вимог кредиторів Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" визнані судом вимоги.

32. Справу №902/798/14 повернути до господарського суду Вінницької області.

33. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Бригинець Л.М.