ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2015 р.Справа № 916/14/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України", м.Київ,

до відповідача Селянського (фермерського) господарства „Тритікум", Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт.Авангард,

про зобов'язання виконати певні дії та стягнення 255245,74грн.

за участю:

представника позивача Шмаюн Н.В. за довіреністю,

представників відповідача Кононової Л.М. за довіреністю, Чеповського В.А. - заступник голови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України" м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Селянського (фермерського) господарства „Тритікум" Одеська обл. Овідіопольський р-н смт.Авангард, штрафу у розмірі 255245,74грн. та зобов'язання передати насіння озимої пшениці першої репродукції сорту „Дельфін" у кількості 148 тонн та елітного насіння соняшнику „Еврика МЛ" у кількості 24,8 тони загальною вартістю 510491,48грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання договору № С-22/03/11-01 про надання послуг зі зберігання насіння від 22.03.2011, надання відповідачу на зберігання вищевказаного насіння за Актом приймання-передачі від 22.03.2011, невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повернення насіння, нарахування 255245,74грн. штрафу відповідно до п.6.5 договору. Вказує, що в 2013 році позивач вже звертався з позовом про стягнення з відповідача 765737,22грн., які складалися з 510491,48грн. вартості насіння та 255245,74грн. штрафу, однак рішенням господарського суду Одеської області від 20.05.2013р по справі № 5017/1102/2012 у задоволенні позову було відмовлено з посиланням на фактичну наявність вищевказаного насіння у відповідача на зберіганні.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на ведення раніше переговорів щодо мирного врегулювання спору, втрату насінням посівних якостей, відсутність повідомлень про припинення або розірвання вищевказаного договору, порушення позивачем приписів Порядку формування, зберігання та використання державного резервного насіннєвого фонду затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003р. № 977 щодо способу розпорядження насінням, відсутність між сторонами договору про сортозаміну відповідно до п.6.6 договору.

Клопотання відповідача про витребування у позивача документів судом розглянуто та відхилено з урахуванням залучення позивачем частини документів в якості додатків до пояснень від 02.03.2014 та пояснень щодо решти документів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами був підписаний договір № С-22/03/11-01 про надання послуг зі зберігання насіння від 22.03.2011, відповідно до п.2.1.1 якого позивач взяв на себе обов'язок передати відповідачу насіння на зберігання, а відповідач згідно з п.2.2.1 взяв на себе зобов'язання прийняти насіння на зберігання та повернути у схоронності.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 22.03.2011 до договору № С-22/03/11-01, відповідач прийняв від позивача насіння соняшнику „Еврика МЛ" еліти урожаю 2010 року у кількості 25 тон та озимої пшениці першої репродукції сорту „Дельфін" у кількості 148 тонн загальною вартістю 512602,44грн.

Відповідно до п.1 ст. 949 Цивільного Кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Стаття 953 Цивільного кодексу України визначає, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

У листі-вимозі від 28.11.2014 року № 138-2/1-03/2065 на адресу відповідача, позивач вказує на отримання 200кг. елітного насіння соняшнику „Еврика МЛ", в зв'язку з чим залишок на зберіганні складає, - насіння озимої пшениці першої репродукції сорту „Дельфін" у кількості 148 тонн та елітне насіння соняшнику „Еврика МЛ" у кількості 24,8 тони загальною вартістю 510491,48грн. В цьому ж листі позивач вимагає в 7ми денний термін повернути вищевказане насіння.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо повернення насіння не виконав.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача передати насіння озимої пшениці першої репродукції сорту „Дельфін" у кількості 148 тонн та елітного насіння соняшнику „Еврика МЛ" у кількості 24,8 тони загальною вартістю 510491,48грн. суд вважає обгрунтованими та такими що відповідають вимогам діючого законодавства та умовам договору. Посилання відповідача на необхідність з'ясування якості насіння, яке знаходиться на зберіганні, суд вважає необґрунтованими, оскільки обов'язок повернути саме насіння встановлений умовами договору, доказів відсутності насіння суду не представлено, крім того позивач не позбавлений у разі неможливості виконання рішення з будь-яких причин звернутися з заявою про зміну способу виконання судового рішення.

Згідно зі ст. ст. 33-34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 6.5 договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного повернення або неповернення взагалі насіння, поклажодавець вправі стягнути із зберігача штраф у розмірі 50 % вартості насіння.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 255245,74грн. штрафу відповідно до п.6.5 договору є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 610-612, 629, 949, 953 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України", м.Київ, до Селянського (фермерського) господарства „Тритікум", Одеська обл. Овідіопольський р-н смт.Авангард, про зобов'язання передати насіння озимої пшениці першої репродукції сорту „Дельфін" у кількості 148 тонн та елітного насіння соняшнику „Евріка МЛ" у кількості 24,8 тони загальною вартістю 510491,48грн. та стягнення штрафу у розмірі 255245,74грн., - задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство „Тритікум" (67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт.Авангард, вул. Теплична, 1, код ЄДРПОУ 30420824) передати Державному підприємству „Державний резервний насіннєвий фонд України" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, код ЄДРПОУ 30518866) насіння озимої пшениці першої репродукції сорту „Дельфін" у кількості 148 тонн та елітного насіння соняшнику „Евріка МЛ" у кількості 24,8 тони загальною вартістю 510491,48грн.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Тритікум" (67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт.Авангард, вул. Теплична, 1, код ЄДРПОУ 30420824) на користь Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, код ЄДРПОУ 30518866) штраф у розмірі 255245,74грн., судовий збір у розмірі 15314,75грн., а разом стягнути 270560 (двісті сімдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 49 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 02.03.2015 року. Повний текст рішення складений 04 березня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков