ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 5011-54/14342-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого,

Алєєвої І.В., Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.12.2014

у справі № 5011-54/14342-2012 Господарського суду міста Києва

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста"

доВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"

простягнення 46149,42 грн.

за участю представників:

позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

відповідачаЧала І.М., дов. від 17.09.2014

ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"Капля А.С., дов. від 17.10.2014

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення 46149,42 грн. страхового відшкодування з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 позов задоволено частково; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» 45639,42 грн. страхового відшкодування, 1591,63 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення суду, яке набрало законної сили, Господарським судом міста Києва 20.11.2012 виданий наказ про примусове виконання рішення суду, наказ дійсний до пред'явлення 20.11.2013.

07.07.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю"Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну стягувача в цій справі Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".

Підставою для звернення з даною заявою став договір від 25.03.2014 №2503 про відступлення права вимоги, що укладений ТОВ "Страхова компанія "Наста" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (новий кредитор), за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що відповідає ціні договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 (суддя Літвінова М.Є.) заяву ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" задоволено; замінено ТОВ "Страхова компанія "Наста" - стягувача у виконавчому провадженні при виконанні наказу господарського суду міста Києва № 5011-54/14342-2012, виданого 20.11.2012 на правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія".

Судове рішення вмотивовано тим, що з огляду на приписи статті 25 Господарського процесуального кодексу України, статті 512 Цивільного кодексу України, статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" та з урахуванням положень договору від 25.03.2014 № 2503 про відступлення права вимоги, укладеного ТОВ "Страхова компанія "Наста" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" наявні правові підстави для заміни стягувача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 (судді: А.Г. Майданевич головуючий, О.І.Лобань, Р.В.Федорчук) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів її відповідності обставинам справи та вимогам законодавства.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну стягувача. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, частини 2 статті 8, частин 1, 2 статті 22 Закону "Про виконавче провадження", статей 514, 519 Цивільного кодексу України, оскільки на дату підписання договору про відступлення права вимоги ТОВ "Наста" не мало права реалізувати свої повноваження як стягувач, у зв'язку з пропущенням річного строку звернення з виконавчим документом до виконавчої служби, відтак, первісний кредитор ТОВ "Наста" передало новому кредитору ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" недійсну вимогу, що суперечить чинному законодавству та є підставою для скасування судових рішень.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав та не скористався правом на участь представників в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 25.03.2014 ТОВ "Страхова компанія "НАСТА" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (новий кредитор) укладений договір № 2503 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору та після зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виникли в наслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали договір страхування із первісним кредитором та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що відповідає ціні договору(пункт 4.2 Договору). На підтвердження виконання п. 4.2 договору, заявник надав суду належним чином засвідчену копію платіжного доручення №408 від 27.03.2014 на суму 278670,58 грн. Також до матеріалів справи доданий акт приймання-передачі документації новому кредитору від 27.03.2014, підписаний сторонами договору та скріплений печатками.

Товариство з обмеженою відповідальністю"Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулося до господарського суду з заявою про заміну стягувача, Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста", на його правонаступника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", на підставі договору від 25.03.2014 №2503 про відступлення права вимоги.

Задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю"Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну стягувача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідно до приписів статті 25 Господарського процесуального кодексу України, статті 512 Цивільного кодексу України, статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" та з урахуванням положень договору від 25.03.2014 №2503 про відступлення права вимоги, правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна кредитора з переходом до нього права вимоги до боржника, у тому числі й за договором уступки права вимоги (цесії), і такий кредитор має право звернутися із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів, посадових осіб, - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів посадових осіб, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування, для юридичної особи, державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

Рішенням Конституційного суду від 31.05.2011 № 4-рп/2011 "У справі за конституційним зверненням громадянки Сінюгіної Ірини Іванівни щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України" визначено, що виконавчими документами згідно з частиною другою статті 368 Кодексу, пунктами 1, 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчі листи, які видаються судами за кожним судовим рішенням, що набрало законної сили, та ухвали судів у цивільних та інших справах. Відповідно до цих положень на виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи, відкривається виконавче провадження. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, а боржником - фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом (частини перша, друга статті 8 Закону України "Про виконавче провадження"). Статусу стягувача і боржника сторони набувають після відкриття виконавчого провадження у разі виконання рішення суду, яким закінчується судовий розгляд справи.

Отже, з наведених приписів убачається, що необхідною умовою для задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні є наявність виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у відповідному органі ДВС, та розпочинається з винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Між тим, як убачається з матеріалів справи, наказ Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 не перебуває на виконанні в органі ДВС, і державним виконавцем не вчиняються дії, які б були спрямовані на примусове виконання рішення у справі.

Враховуючи викладене, висновки судів про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю"Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну стягувача є незаконними.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та ухвалі місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій всупереч статям 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не надали правову оцінку взаємовідносинам сторін у даному спорі.

Оскаржені судові рішення не відповідають вимогам, що ставляться до судового рішення, порушують приписи частин першої, другої статті 8, статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" в зв'язку з чим їх слід скасувати, а у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю"Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну стягувача в цій справі Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 2 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі № 5011-54/14342-2012 Господарського суду міста Києва та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю"Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну стягувача відмовити.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєєва

Л. Рогач