ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ К/800/4280/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т.

Розваляєвої Т.С.

Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012р. у справі № 2а-912/11 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулась з позовом до Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, в якому просила суд:

- поновити їй процесуальний строк для оскарження рішення Підгородненської міської ради Дніпропетровського району IV сесії V скликання від 14 вересня 2007 року № 1425;

- визнати протиправним та скасувати рішення Підгородненської міської ради Дніпропетровського району IV сесії V скликання від 14 вересня 2007 року № 1425 «Про скасування раніше прийнятих рішень» в частині, що стосується ПП ОСОБА_4;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої його незаконними діями та бездіяльністю.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2011р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012р. постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2011р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Підгородненської міської ради Дніпропетровського району IV сесії V скликання від 14 вересня 2007 року № 1425 «Про скасування раніше прийнятих рішень» в частині, що стосується ПП ОСОБА_4 В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012р. Підгородненська міська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Отже, враховуючи що касаційну скаргу подано відповідачем на рішення суду апеляційної інстанцій, якими задоволені позовні вимоги частково, колегія відповідно до ст. 220 КАС України перевіряє справу у межах касаційної скарги, а саме, в частині правомірності рішення суду апеляційної інстанції стосовно задоволених позовних вимог.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.11.2005 року Дніпропетровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області надала ПП ОСОБА_4 дозвіл № 5/9-1931 на вибір та обстеження земельної ділянки для комерційного використання (будівництва АЗС) вздовж дороги Н-041-050 від М-04 до Мар'янівка-Вільне ліворуч за межами населеного пункту на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району.

Рішенням № 242-4/5 від 08.09.2006 року Підгородненською міською радою Дніпропетровського району надано погодження ПП ОСОБА_4 на збір матеріалів попереднього місця розташування об'єктів за межами населеного пункту на території Підгородненської міської ради вздовж автодороги Н-041-050 від М-04 до Мар'янівка-Вільне на виготовлення проекту передачі земельної ділянки в оренду для будівництва двох АЗС з обох сторін автодороги.

Однак Рішенням Підгородненської міської ради Дніпропетровського району від 14.09.2007р. № 1425 скасовано власне рішення № 242-4/5 від 09.09.2006 року в зв'язку з самовільною зміною розташування земельних ділянок.

Не погодившись з рішенням Підгородненської міської ради Дніпропетровського району від 14.09.2007р. № 1425, позивач і звернувся до суду з даним позовом щодо скасування зазначеного рішення в частині, що стосується його прав та інтересів.

Розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на розпорядження голови обласної державної адміністрації від 19.12.1995 року № 50-р «Про мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду області», яким затверджено перелік діючих територій та об'єктів природно-заповідного фонду області, природно-заповідні території, до яких внесені зміни в межах та підпорядкуванні та заборонено господарське використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду області в цілях промислового та іншого будівництва; розвитку колективного садівництва, розорювання та залісення цілинних і перелогових земель, а також іншу діяльність, яка може вплинути негативно на збереження цінних природних комплексів та передачу цих земель. Зокрема, суд зазначає, що у перелік ввійшов ландшафтний заказник «Отченашкові наділи», площею 400,0 га, розташований у м. Підгородне. Межі ландшафтного заказника «Отченашкові наділи» визначені та земельна ділянка, яку позивач просила виділити їй під будівництво АЗС знаходиться у межах заказника. Зазначені обставини встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року.

Натомість суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскаржуване рішення прийняті безпідставно, поза межами повноважень та з порушенням способів передбачених Конституцією та законами України. Зокрема, сільським радам, повноваження яких закріплені у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», не надано права скасовувати власні рішення, а тим більше ті, внаслідок яких виникли цивільні права та обов'язки. Відповідач не мав права скасовувати свої попередньо прийняті рішення як незаконні, оскільки питання законності або незаконності рішення повинні вирішуватися виключно в судовому порядку за заявою особи, яка вважає таке рішення незаконним.

Судова колегія погоджується з даними висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на певній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення і скасування. Зі змісту ч.2 ст.144 Конституції України та ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів невідповідності законам України визнаються незаконними у судовому порядку. Однак, Конституційним Судом вказано, що це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою змінити або скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності законам України). Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, змінювати їх у випадках, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Необґрунтованим є посилання, у даному випадку, суду першої інстанції, як на підставу встановлення певних фактів, на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийняту 23 грудня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду - 22 лютого 2011 року, оскільки останні прийняті значно пізніше, ніж оспорюване рішення відповідача від 14.09.2007 року.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: