Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
10.02.2015 м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Великоберезнянського районного суду від 5 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки припиненим та зобов'язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и л а :
У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд із даним позовом посилаючись на те, що 07.04.2008 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник ЗАТ КБ «Приватбанк», далі - Банк) був укладений кредитний договір № К048-08/Ф.
Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 000 доларів США на розвиток бізнесу та 858 доларів США на сплату страхових платежів, а позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 16,6% річних та повернути кошти до 07.04.2013 року.
Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки від 15.04.2008 року, згідно умов якого, останній передав Банку в іпотеку нежитлове приміщення - пункт технічного обслуговування автомобілів, що знаходиться у АДРЕСА_1.
13.01.2009 року між Банком та позивачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої Банк підвищив розмір відсотків за користування кредитом до 19,1% річних.
Вказував, що оскільки договором іпотеки не визначено строк його дії, іпотека припинилася 07.04.2013 року з припиненням основного зобов'язання, відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку».
У процесі розгляду справи позивач доповнив підстави позову, посилаючись на те, що зміни в договір іпотеки щодо збільшення основного зобов'язання (підвищення відсотків до 19,1% річних) не вносились, державна реєстрація змін договору не здійснювалася, а тому в ОСОБА_3 відсутнє волевиявлення на обтяження його майна на нових умовах, у зв'язку з чим іпотека припинилася з 13.01.2009 року.
Посилаючись на дані обставини, позивач просив ухвалити рішення, яким визнати договір іпотеки від 15.04.2008 року припиненим та зобов'язати приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вилучити запис та зняти заборону на відчуження предмету іпотеки з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення пункт технічного обслуговування автомобілів, що знаходиться у АДРЕСА_1.
Рішенням Великоберезнянського районного суду від 5 грудня 2014 року уточнений позов ОСОБА_3 задоволено. Ухвалено визнати договір іпотеки від 15.04.2008 року припиненим з 13 січня 2009 року та зобов'язано приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вилучити запис та зняти заборону на відчуження предмету іпотеки з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення пункт технічного обслуговування автомобілів, що знаходиться у АДРЕСА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги Банк посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності позивача та приватного нотаріуса, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши представника апелянта - ОСОБА_5 та представника позивача - ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність державної реєстрації змін основного зобов'язання, яке забезпечувалося іпотекою, є підставою для припинення іпотеки.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального права.
Матеріалами справи встановлено, що 07.04.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір № К048-08/Ф.
Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 000 доларів США на розвиток бізнесу та 858 доларів США на сплату страхових платежів, а позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 16,6% річних та повернути кошти до 07.04.2013 року.
Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки від 15.04.2008 року, згідно умов якого, останній передав Банку в іпотеку нежитлове приміщення - пункт технічного обслуговування автомобілів, що знаходиться у АДРЕСА_1.
13.01.2009 року між Банком та позивачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої Банк підвищив розмір відсотків за користування кредитом до 19,1% річних.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Підстави припинення іпотеки передбачено ст. 17 Закону України "Про іпотеку" згідно якої, іпотека припиняється у разі:
- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;
- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;
- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
- визнання іпотечного договору недійсним;
- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
- з інших підстав, передбачених цим Законом.
Сам факт закінчення строку дії кредитного договору за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником (постанова ВСУ від 22.10.2014 року у справі № 6-153цс14).
При цьому статтею 17 Закону України "Про іпотеку", яка наводить перелік підстав припинення іпотеки, не передбачено такої підстави для припинення іпотеки як відсутність державної реєстрації змін основного зобов'язання, яке забезпечувалося іпотекою.
Отже вимога ОСОБА_3 про припинення іпотеки та похідна від неї вимога про зобов'язання нотаріуса вчинити певні дії до задоволення не підлягають.
На дані обставини та норми матеріального права суд першої інстанції уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, відповідно до пункту 3 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Великоберезнянського районного суду від 5 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки припиненим та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: