ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2015 р. Справа № 918/49/15

Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-лісові інвестиції України"

до Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство"

про стягнення заборгованості в сумі 272 556 грн. 63 коп.

за участі представників:

від позивача: Чабак О.Г., довіреність від 10.11.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-лісові інвестиції України" (далі Товариство) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" (далі Підприємство) про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №юр-28/2012 про закупівлю послуг по виконанню лісозаготівельних робіт за державні кошти в сумі 272 556 грн. 63 коп., з яких: 205 521,46 грн. основний борг, 52 684,24 грн. інфляційних втрат та 14 350,93 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28 січня 2015 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 10 лютого 2015 року.

В судові засідання 10.02.2015 року та 24.02.2015 року відповідач не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законодавством порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення останньому поштових відправлень. Вимог ухвал суду не виконав.

23.02.2015 року від відповідача надійшла факсограма з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням представника останнього на лікарняному.

Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача, суд відмовляє в його задоволенні, при цьому зазначає, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Враховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник та інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, якщо вони діють у межах визначених законодавством чи установчими документами. Частиною 3 ст. 28 ГПК України визначено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Водночас, оскільки метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, суд зауважує, що відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника в засідання суду для надання усних пояснень, а й підготувати письмовий відзив на позовну заяву та надавши (за наявності) відповідні письмові докази в заперечення позовних вимог.

З огляду на зазначене, оскільки відповідачу надавалось достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, проте він не скористався правом наданим йому ГПК, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 24.02.2015 року позивач підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2012 року між Підприємством (замовник) та Товариством (виконавець) було укладено договір №юр-28/2012 про закупівлю послуг по виконанню лісозаготівельних робіт за державні кошти на підставі результатів конкурсних торгів (оцінки) 19.06.2012 року (далі Договір, а.с.10-16), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених документацією конкурсних торгів та цим Договором, виконавець зобов'язався у 2012 році надати замовнику послуги визначені у цьому договорі, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги в кількості та асортименті відповідно до акту приймання-здачі виконаних робіт (п. 1.1 Договору).

Договір підписаний повноважними представниками та скріплений відбиткам печаток замовника та виконавця.

Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування послуг - послуги в лісовому господарстві із розробки лісових ділянок (заготівля деревини проміжне користування), що включають: заготівлю деревини (підготовка лісосіки до рубки, зваливши дерево з обрубуванням гілок та сучків, розкряжування хлистів на асортименти, за умови вивезення сортиментами, очищення місць рубок, навантаження деревини на лісовозний транспорт); трелювання деревини (трелювання деревини на верхній склад, сортування - штабелювання деревини на верхньому складі).

Загальна сума договору становить 281 500,00 грн. з урахуванням ПДВ. Ціну цього договору може бути зменшено за взаємною згодою сторін (п. п. 3.1, 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору розрахунок за надані послуги здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 15-ти банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

За умовами пункту 5.2 Договору виконавець зобов'язаний виконувати роботи по наданню послуг протягом терміну зазначеному в доповненні до даного договору, але не пізніше 31.12.2012 року.

Виконавець здійснює облік виконаних робіт та здає заготовлену лісопродукцію замовнику згідно акту приймання-передачі. Присутність виконавця в прийманні лісопродукції є обов'язковою, у випадку, якщо виконавець не заперечує присутність представника для участі в прийманні лісопродукції, або надасть відповідь про можливість надсилання свого представника для участі, лісопродукція вважається прийнятою без заперечень (п. 5.4 Договору).

За пунктами 6.1.4, 6.1.5 Договору завомник зобов'язався: по завершенню роботи виконавцем перевірити повноту і якість її виконання відповідно до даного договору та у разі виявлення недоліків вимагати їх усунення; приймати надані послуги згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Виконавець, в свою чергу, зобов'язався: якісно і добросовісно виконувати роботу, передбачену цим договором, дотримуватись способів і прийомів проведення лісозаготівельних робіт, погоджених із замовником; забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором (п. п. 6.3.5, 6.3.6 Договору).

Згідно з п. 9.1 - 9.3 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печтками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору та закінчується після повного виконання сторонами своїх обов'язків але не пізніше 31.12.2012 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, протягом липня-вересня 2012 року виконавцем (позивач) були надані, а замовником (відповідач) прийняті визначені Договором послуги із заготівлі деревини на загальну суму 205 521,46 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (а.с. 17-145). Вказані акти підписані та скріплені печаткою замовника у встановленому Договором порядку без будь-яких застережень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, крім наявних в матеріалах справи доказів, свідчить відсутність з боку відповідача будь-яких письмових повідомлень чи претензій стосовно порушення Товариством умов даного Договору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що замовник порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо встановлених строків та порядку оплати за надані послуги, заборгувавши позивачу 205 521,46 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли договірні відносини надання і споживання послуг, що регламентовані главою 63 ЦК України.

У відповідності із ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав, вимог позивача належними та допустимими доказами не спростував.

З огляду на зазначене вбачається, що вимога позивача про стягнення з відповідача 205 521,46 грн. заборгованості стверджується матеріалами справи і підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, позивач на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував 14 350,93 грн. 3% річних та 52 684,24 грн. інфляційних втрат.

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 4), зазначає, що він є арифметично вірним, таким, що відповідає умовам Договору та положенням чинного законодавства, тому вимоги Товариства про стягнення з Підприємства 3% річних та інфляційних втрат у вищезазначених розмірах є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства до Підприємства про стягнення заборгованості за договором №юр-28/2012 про закупівлю послуг по виконанню лісозаготівельних робіт за державні кошти в сумі 272 556 грн. 63 коп., з яких: 205 521,46 грн. основний борг, 52 684,24 грн. інфляційні втрати та 14 350,93 грн. 3% річних є обґрунтованими, стверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають до задоволення.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено порядок повернення судового збору. Відповідно до пункту 1 вказаної статті сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що Товариством при поданні даної позовної заяви до суду сплачено 5 452 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №123 від 19.01.2015 року, натомість до сплати за подання вказаної позовної заяви, яка носить майновий характер підлягало 5 451 грн. 13 коп. судового збору.

Таким чином, надмірно сплачений судовий збір в розмірі 00 грн. 87 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету Товариству, а решта судового збору в розмірі 5 451,13 грн. на підставі ч. 1 ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" (34380, Рівненська область, Володимирецький район, село Антонівка, вулиця Партизанська, будинок 23, код ЄДРПОУ 00992757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-лісові інвестиції України" (04119, місто Київ, вулиця Якіра, будинок 8, офіс 38, код ЄДРПОУ 37029491) 205 521 (двісті п'ять тисяч п'ятсот двадцять одну) грн. 46 коп. основного боргу, 52 684 (п'ятдесят дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 14 350 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят) грн. 93 коп. 3% річних та 5 451 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн.13 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортно-лісові інвестиції України" (04119, місто Київ, вулиця Якіра, будинок 8, офіс 38, код ЄДРПОУ 37029491) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 00 грн. 87 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "02" березня 2015 року.

Суддя Пашкевич І.О.