Справа № 369/5522/13-ц Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.

Провадження № 22-ц/780/313/15 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.

Категорія 26 26.02.2015

УХВАЛА

Іменем України

26 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Мережко М.В., Коцюрби О.П.,

при секретарі: Микитенко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 січня 2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічними позовами ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про визнання поруки припиненою, визнання договору про відкриття кредитної лінії та договору про внесення змін до нього недійсними,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що між банком та ОСОБА_3 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №451-006/08Ф від 12 серпня 2008 року з наступними змінами та доповненнями до нього.

У відповідності до умов кредитного договору позивач надав кредитну лінію відповідачу у розмірі 50000000 грн., а відповідач зобов'язувався повернути його в повному обсязі та оплатити відповідну плату за користування кредитом.

Відповідно п. 1.2. кредитного договору відповідач ОСОБА_3 зобов'язується повернути кредит в повному обсязі в валюті кредиту в строк до 12.05.2012 року на рахунок в ПАТ КБ «Правекс-Банк».

Станом на 1.02.2013 року відповідачем ОСОБА_3 не виконані зобов'язання за кредитним договором та існує заборгованість у розмірі 72 699 337,31 грн.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ОСОБА_2 та позивачем 12.08.2008 року було укладено договір поруки.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки відповідач ОСОБА_2 зобов'язується нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов'язань відповідачем ОСОБА_3 за кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ОСОБА_4 та позивачем від 12.08.2008 року було укладено договір поруки.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки відповідач ОСОБА_4 зобов'язується нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов'язань відповідачем ОСОБА_3 за кредитним договором .

В ході розгляду справи позивач змінював вимоги, згідно останніх уточнень та доповнень просив прийняти уточнення, оскільки в прохальній частині замість помилково вказаного договору про відкриття кредитної лінії № 451-001/08Ф від 27.02.2008 року вказаний договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року та просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість у розмірі 84 140 908,31 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість у розмірі 84 140 908,31 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість у розмірі 84 140 908,31 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 сплачені судові витрати у сумі 3441,00 грн.

ОСОБА_3 заявила зустрічний позов, посилаючись на те, що договором про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року сторони визначилися, що на їх відносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Договором про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року та договором від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф» виключно встановлено лише відповідальність позичальника, але жодним чином не передбачено відповідальність банку.

Договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф банком включені умови, які є несправедливими, оскільки суперечать принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

27.11.2009 року позивач та відповідач ОСОБА_3 уклали договір про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії №451-006/08Ф від 12.08.2008 року. У договорі cторони визначилися, що на їх відносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

У договір банком включені умови, які є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Зокрема, в договір включені умови щодо надання банку права розірвати договір з позичальником на власний розсуд, позичальнику (споживачеві) таке право не надається; встановлення обов'язкових для позичальника (споживача) умов, з якими він не мав можливості ознайомитися перед укладенням договору.

На розмір пені, який визначено договором про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року та договором від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» - п. 9.1. договору про відкриття кредитної лінії передбачено, що за порушення строків повернення кредиту або погашення чергової частини кредиту згідно графіку зменшення ліміту кредитування та/або внесення відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної відсоткової ставки, вказаної в п. 1.2. даного договору, від суми заборгованості за весь період прострочки (п. 1.2. договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року встановлено 19% річних;

П. 9.1. договору від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» передбачено, що за порушення строків повернення кредиту або внесення відсотків за користування грошовими коштами позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п. 1.2. даного договору від суми заборгованості за весь період прострочення (п. 1.2. договору від 27.11.2009 року встановлено з 12.08.2008 року по 27.11.2009 р. 19% річних, з 27.11.2009 року по 12.0.82010 року - 22% річних).

Вважає, що такий розмір пені є несправедливим та непомірно високим для позичальника, при несвоєчасному поверненні кредитних коштів позичальник повинен сплачувати банку 38% річних пені + 19% річних за користування кредитом = 57% з 12.04.2008 року по 12.08.2010 року, 44% річних пені + 22% річних за користування кредитом = 66% з 27.11.2009 року по 12.08.2010 року.

Тому просила визнати договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року та договір від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» (викладення договору в новій редакції) недійсними. Застосувати наслідки недійсності договору про відкриття кредитної лінії № 451 -006/08Ф від 12.08.2008 року та договору від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року», а саме зобов'язати кожну зі сторін зазначених договорів повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання даних договорів.

ОСОБА_2 позов не визнала та заявила зустрічний позов, посилаючись на те, що в договорі поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року, договорі про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року, договорі від 12.05.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року відсутній строк, після закінчення якого порука припиняється.

В пункті 4.1. договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 12.08.2013 року.

В договорі від 11.02.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року, п.1.2. викладено п. 4.1. у новій редакції - договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до 12.05.2014 року.

В договорі від 12.05.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року, п.1.2. викладено п. 4.1. у новій редакції - договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до 12.05.2015 року.

В договорі поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року, від 11.02.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року; договорі від 12.05.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року відсутній строк, у розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України, після закінчення якого порука припиняється, а визначено термін: до 12.08.2013 року, 12.05.2014 року; до 12 травня 2015 року.

В цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 4.1. вищевказаного договору визначено, що кредит підлягає поверненню в строк до 12.08.2010 року.

Позовна заява до відповідача ОСОБА_2 подана до суду 13.06.2013 року, вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання до 12 серпня 2010 року.

В даному випадку договором про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф та договором «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» виключно встановлено лише відповідальність позичальника (у вигляді різноманітних зобов'язань, сплати процентів, штрафних санкцій але жодним чином не передбачено відповідальність банку.

Договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф банком включені умови, які є несправедливими, оскільки суперечать принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Пунктом 9.9. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов п. 6.1.10 даного договору, в частині письмового погодження з банком умов договору страхування, розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами збільшується на 5 (п'ять) відсотків річних.

27.11.2009 року позивач та відповідач ОСОБА_3 уклали договір «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф» від 12.08.2008 року, за яким банк та відповідач визначилися, що на їх відносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», а саме у договір банком включені умови, які є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Крім того п. 9.1. договору від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» передбачено, що за порушення строків повернення кредиту або внесення відсотків за користування грошовими коштами позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п. 1.2. даного договору від суми заборгованості за весь період прострочення (п. 1.2. договору від 27.11.2009 року встановлено з 12.08.2008 року по 27.11.2009 року 19% річних, з 27.11.2009 року по 12.08.2010 року - 22% річних).

Вважає, що такий розмір пені є несправедливим та непомірно високим для позичальника, при несвоєчасному поверненні кредитних коштів позичальник та поручитель повинні сплачувати банку 38% річних пені + 19% річних за користування кредитом = 57% з 12.04.2008 року по 12.08.2010 року, 44% річних пені + 22% річних за користування кредитом = 66% з 27.11.2009 року по 12.08.2010 року.

Тому просила визнати поруку, визначену договором поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року; договором від 11.02.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року; договором від 12.05.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року, припиненою. Визнати договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року та договір від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» недійсними.

Застосувати наслідки недійсності договору про відкриття кредитної лінії № 451 -006/08Ф від 12.08.2008 року та договору від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року», а саме зобов'язати кожну зі сторін зазначених договорів повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання даних договорів.

ОСОБА_4 також позов не визнав та заявив зустрічний позов, який обгрунтував тим, що в договорі поруки № 451-006/08Ф-1 від 12.08.2008 року; договорі від 11.02.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-1 від 12 серпня 2008 року; договорі від 12.05.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-1 від 12.08.2008 року відсутній строк, після закінчення якого порука припиняється.

У вищенаведених договорах, а саме в договорі поруки № 451-006/08Ф-1 від 12.08.2008 року - договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 12.08.2013 року»; в договорі від 11.02.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-1 від 12.08.2008 року, п.1.2. викладено п. 4.1. у новій редакції - договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 12.05.2014 року.

В договорі від 12.05.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-1 від 12.08.2008 року, п.1.2. викладено п. 4.1. у новій редакції - договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до 12.05.2015 року.

В договорі поруки № 451-006/08Ф-1 від 12.08.2008 року; в договорі від 11.02.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-зід 12.08.2008 року; договорі від 12.05.2011 р. про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-1 від 12.08.2008 року відсутній строк, у розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України, після закінчення якого порука припиняється та визначено термін дії: до 12.08.2013 року, 12.05.2014 року та до 12.05.2015 року відповідно.

В цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 4.1. вищевказаного договору визначено, що кредит підлягає поверненню в строк до 12.08.2010 року.

Позовна заява до відповідача ОСОБА_2 подана до суду 13.06.2013 року, вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання до 12 серпня 2010 року.

В даному випадку договором про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф та договором «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12 серпня 2008 р.» виключно встановлено лише відповідальність позичальника (у вигляді різноманітних зобов'язань, сплати процентів, штрафних санкцій але жодним чином не передбачено відповідальність банку.

Договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф банком включені умови, які є несправедливими, оскільки суперечать принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Сторони уклали договір про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії №451-006/08Ф від 12 серпня 2008 року. У відповідному договорі банк та відповідач визначилися, що на їх відносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», а саме п. 1.1. договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит в національній валюті на загальну суму 50 000 000 грн. для споживчих цілей, а також з метою сплати страхових платежів відповідно до договорів страхування заставного майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п.6.1.10 договору.

У договір банком включені умови, які є несправедливими, скільки всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Також розмір пені вважає несправедливим та непомірно високим для позичальника, при несвоєчасному поверненні кредитних коштів позичальник та поручитель повинні сплачувати банку 38% річних пені + 19% річних за користування кредитом = 57% з 12.04.2008 року по 12.08.2010 року, 44% річних пені + 22% річних за користування кредитом = 66% з 27.11.2009 року по 12.08.2010 року.

Пункти 9.1. договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року та п. 9.1. договору від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують їх, оскільки встановлюють жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; порушують принцип рівності сторін договору, учасником якого є позичальник (відповідач), оскільки кредитними договорами між сторонами виключно встановлено лише відповідальність позичальника, але жодним чином не передбачено відповідальність банку.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_4 просив визнати поруку, визначену: договором поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року; договором від 11.02.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року; договором від 12.05.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року, припиненою. Визнати п. 9.1. договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року та п. 9.1. договору від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» недійсними.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 січня 2014 року первісний позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» 77 441 744,01 грн. заборгованості за кредитним договором.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні решти позову відмовлено.

В задоволенні вимог зустрічних позовів відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 січня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 03 червня 2014 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 січня 2014 року було залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року, за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_2, ухвалу апеляційного суду Київської області від 03 червня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з тих підстав, що апеляційний суд розглянувши справу за відсутності ОСОБА_2, яка напередодні засідання направила телеграму про неможливість прибуття в судове засідання через хворобу просила відкласти розгляд справи на іншу дату - порушив її право на участь у судовому засіданні.

При новому апеляційному розгляді, апелянту та іншим учасникам справи неодноразово направлялись виклики в судове засідання на адреси, зазначені в матеріалах справи, в тому числі і в апеляційній скарзі.

Проте, конверти поверталися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 112-117, 128-133, Т. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Окрім цього, відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

У зв'язку з цим, 12.02.2015 року в газеті «Урядовий кур'єр» №26 було опубліковано оголошення про виклик у судове засідання в якості відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в силу ч. 9 ст. 74 ЦПК України вважаються повідомленими (а.с. 6, Т. 4).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що судом не враховано письмові заперечення на позов, які містять обґрунтовані та мотивовані пояснення щодо предмету спору. Вказує, що суду не було надано оригінали спірних договорів для огляду в судовому засіданні, виписка банку не може бути належним доказом отримання ОСОБА_3 кредитних коштів, а також зазначає аналогічні підстави для задоволення апеляційної скарги що й в зустрічному позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 порушив умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зобов'язання за договорами поруки також не виконали.

При цьому суд вважав за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 77 441 744,01 грн., а в решті позову відмовити, оскільки вимоги банку про стягнення пені за три роки, а також стягнення, які вимагає позивач мають потрійний характер, що протирічить вимогам діючого законодавства.

За правилами ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Колегія суддів не бере до уваги висновок №1-24/07 експертного-економічного дослідження Українського центру судових експертиз, складеного 24 липня 2014 року за запитом ОСОБА_2, оскільки суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовів, суд першої інстанції виходив із того, що при укладенні кредитного договору сторонами повністю були дотримані вимоги ст. 203 ЦК України, а оспорювані договори поруки містять конкретну дату з настанням якої закінчується їх дія, а тому порука є чинною.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.08.2008 року між ПАТ КБ Правекс-Банк» та ОСОБА_3 було укладений договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф з наступними змінами та доповненнями до нього.

У відповідності до умов кредитного договору позивач надав кредитну лінію відповідачу у розмірі 50 000 000 грн., а відповідач зобов'язувався повернути його в повному обсязі та оплатити відповідну плату за користування кредитом.

Відповідно п. 1.2. кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язується повернути кредит в повному обсязі в валюті кредиту в строк до 12.05.2012 року на рахунок в ПАТ КБ Правекс-Банк».

Згідно п. п. 4.1, 4.2, 6.1.1, 6.1.2 кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язується своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним.

На даний час зобов'язання за кредитним договором не виконуються, внаслідок чого існує заборгованість у розмірі 77 441 744,01 грн., з яких заборгованість по кредиту - 50 000 000,00 грн.; заборгованість по відсоткам - 3 492 418,59 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту 22 037 383,04 грн. та пеня за несвоєчасне погашення процентів 1 911 942,38 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Обов'язок з повернення процентів за кредитом встановлено ст. 1048 ЦК України - позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 9.1. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або внесення процентів за користуванням кредитом банк нараховує позичальнику пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної процентної ставки вказаної в пункті 1.2 кредитного договору від суми заборгованості за весь період прострочки.

Таким чином, задовольняючи первісний позов частково, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги банку про стягнення заборгованості по кредиту, відсоткам та пені за три роки мають потрійний характер, що не допускається чинним законодавством.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 12.08.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Правекс-Банк» було укладено договір поруки № 451-006/08Ф-2.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки ОСОБА_2 зобов'язується нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 12.05.2012 року у розмірі 50 000 000,00 грн. та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості. Згідно пункту 4.1 договору про внесення змін та доповнень до договору поруки, вона діє до 12.05.2015 року (а.с. 38-39, Т. 1).

Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 12.08.2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Правекс-Банк» укладено договір поруки № 451-006/08Ф-1.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки відповідач ОСОБА_4 зобов'язується нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 12.05.2012 року у розмірі 50 000 000,00 грн. та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості. Згідно пункту 4.1 договору поруки, вона дії до 12.05.2015 року.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Частинами 1-2 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За загальним правилом ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин); згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦКУ вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору для забезпечення зобов'язань по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати пені за несвоєчасну сплату відсотків та несвоєчасне повернення кредиту, штрафу за нецільове використання кредиту, а також по відшкодуванню збитків у зв'язку з порушенням даного договору, позичальник чи його майновий поручитель передають в заставу банку належне їм на праві власності майно.

З урахуванням того, що засобом забезпечення виконання зобов'язання за договором є застава у формі іпотеки, судом правомірно визначено, що на правовідносини пов'язані із заставним нерухомим майном поширюються норми Закону України «Про іпотеку».

Зокрема при аналізі судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.) Верховним Судом України висловлена позиція: «ураховуючи, що окремі види правовідносин з участю споживачів регулюються й спеціальними законами України (наприклад, страхування, перевезення, фінансові послуги, житлово-комунальні послуги тощо), Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується в частині, не врегулюваній спеціальним законом».

Отже, до правовідносин, які виникають із страхування переданого в іпотеку майна повинен застосуватись Закон України «Про іпотеку», а не Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержатель.

Враховуючи, що обов'язок страхування переданого в іпотеку майна передбачений в іпотечних договорах, положення договору про обов'язковість страхування переданого в заставу майна не суперечать Закону Україну «Про захист прав споживачів», а викликані необхідністю виконання вимог Закону України «Про іпотеку».

Також, відповідно до пункту 1.1 договору банк надає позичальникові кредит в національній валюті на загальну суму 50 000 000,00 грн. для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових внесків згідно з договорами страхування заставного майна, укладання яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п. 6.1.10 договору.

Тобто, крім споживчих цілей, видача коштів відповідно до кредитного договору була також спрямована на проведення страхування заставного майна, а тому пункти 1.6, 6.1.10, 6.1.11 договору, якими передбачено проведення страхування заставного майна, цілком відповідають цілям самого кредитування.

Відповідачі також посилалися на дискримінаційні умови зміни відсоткової ставки, але в редакції пункту 1.3. кредитного договору, викладеній 10.11.2011 року в договорі про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року, сторони домовились, що у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України відкладальною обставиною є зобов'язання позичальника належним чином виконувати свої кредитні зобов'язання згідно даного договору, а саме: стосовно строків сплати відсотків та повернення кредиту та/або сплати відсотків та/або повернення кредиту в повному обсязі та/або погашення чергової частини кредиту згідно графіку погашення кредиту, у разі невиконання даної умови, сторони погодили, що розмір відсоткової ставки складатиме 22 (двадцять два) відсотки річних. Новий розмір відсоткової ставки встановлюється з дати настання такої обставини без додаткового підписання договорів про внесення змін і доповнень до даного договору.

Таким чином, зміна відсоткової ставки є відкладальною обставиною в значенні ст. 212 ЦК України, відповідно до якої особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Такою відкладальною обставиною є невиконання умов договору, про що сторони досягли згоди підписуючи договір про внесення змін і доповнень.

Так само, відкладальною обставиною є передбачене в пункті 9.9 кредитного договору збільшення відсоткової ставки на 5 відсотків річних в разі не виконання позичальником умов пункту 6.1.10 даного договору, в частині письмового погодження з банком умов договору страхування. Зазначена норма договору жодного разу не була застосована банком.

Будь-якої дискримінація, у значенні п. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в зазначених умовах кредитного договору не має.

З огляду на це, судова колегія вважає нічим не обґрунтовані твердження відповідачів про несправедливість пунктів 9.1, 9.5, 9.6, 9.7, 9.8, 9.10 кредитного договору, якими передбачена відповідальність позичальника за невиконання договірних зобов'язань.

Так, пунктом 9.1. кредитного договору встановлена пеня за невиконання договірних зобов'язань, можливість застосування якої як засобу забезпечення виконання зобов'язання передбачена ст. 549 ЦК України.

В зустрічних позовних заявах відсутнє нормативне обґрунтування недійсності пункту 9.1 кредитного договору.

Окремо слід зазначити про пункт 9.10. кредитного договору, яким передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору останній несе відповідальність незалежно від його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 висловлена правова позиція, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Договір поруки №451-006/08Ф-1 укладений 12.08.2008 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_4, а також договір поруки №451-006/08Ф-2 укладений 12.08.2008 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 набувають чинності з моменту підписання та діють до 12 серпня 2013 року (а.с. 24-26, 33-35, Т. 1), тоді коли позов було подано 13 червня 2013 року.

Крім цього, відповідно до договору про внесення змін та доповнень до договору поруки від 12 травня 2011 року, пункт 4.1 договору поруки викладено у новій редакції, а саме: «договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 12 травня 2015 року (а.с. 29-30, 40-41, Т. 1).

Оскільки договори поруки, а також зміни та доповнення до них містять конкретну дату з настанням якої закінчується його дія, а тому порука є чинною (а.с.29-32, 38-41, Т.1).

Це також закріплено в ст. 530 ЦК України відповідно до якої, в разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, (у відповідності до ч. 1 ст. 1047 ЦК України кредитний договір укладено у письмовій формі). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (Так внаслідок укладення кредитного договору позивач отримав від відповідача кредит у розмірі 50 000 000,00 грн., внаслідок чого настали наслідки, передбачені договором).

Оскільки при укладенні кредитного договору сторонами повністю були дотримані вимоги ст. 203 ЦК України, тому відсутні підстави для визнання договору про відкриття кредитної лінії №451-006/08Ф від 12.08.2008 року із усіма змінами та доповненнями недійсним, що передбачені ст. 215 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: