У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Хилевича С.В., Василевича В.С.

Секретар судових засідань Пиляй І.С.

З участю представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 січня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Здолбунівського районного суду від 22 січня 2015 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №738/95-А від 09 жовтня 2008 року в сумі 100962 грн. 95 коп..

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 1009 грн. 63 коп. судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

В поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 покликаються на його незаконність та необґрунтованість, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вказують, що висновок суду про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» виконав свої зобов'язання видавши ОСОБА_2 кошти в розмірі 13246 доларів США з позичкового рахунку шляхом її конвертації у гривневий еквівалент та які були перераховані ТзОВ «Український автомобільний холдинг», що підтверджується квитанцією №авт/033 від 09 жовтня 2008 року та не заперечується відповідачем про перерахування банком коштів в сумі 68216,90 грн. за придбаний ним автомобіль суперечить як умовам договору так і фактичним обставинам справи.

Зазначають, що валютою в договорі є долари США , проте насправді між сторонами укладено правочин про надання кредиту в гривнях. А тому в суду були підстави постановити рішення, яким визнати що 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» укладено договір №738-95-А на суму 68216,90 гривень на купівлю автотранспортних засобів.

Посилаються на ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно якого договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти(споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції. А тому, відповідно до п.п.25 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» даний договір є удаваним.

Також вказують, що суд безпідставно розглянув справу у відсутності відповідача ОСОБА_4, чим вона була позбавлена можливості заявити клопотання про застосування позовної давності. Вказують, що право на пред'явлення позову виникло 20 січня 2011 року, коли в позичальника вперше виникла заборгованість по кредиту в розмірі 158 доларів США. А тому, саме з цього моменту, а не з моменту закінчення строку дії договору, почався перебіг строку позовної давності.

Вважає, що банк міг пред'явити вимогу про стягнення заборгованості до 21 січня 2014 року. Проте, позов пред'явлений лише 15 вересня 2014 року, тобто зі спливом позовної давності.

З цих підстав ОСОБА_4 заявляє клопотання про застосування судом позовної давності. Просить суд відмовити в первісному позові по цій причині.

В апеляційні скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог, а судові витрати покласти на позивача ПАТ «Укрсоцбанк».

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2, ОСОБА_4 та представник ПАТ "Укрсоцбанк" не з"явились, хоч належним чином були повідоилені про час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які беруть участь у справі, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Суд першої інстанції перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив висновок про задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк».

За змістом ч. 1 ст. 626, ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом та матеріалами справи між АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №738/95-А від 09 жовтня 2008 року на купівлю автотранспортних засобів, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 13246 доларів США строком до 08 жовтня 2015 року та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9% річних та наступним порядком погашення суми заборгованості до 15 числа кожного місяця згідно графіку, який визначений п.п.1.1.1 п.1.1 ст. 1 договору (а.с. 7-12). Кінцевим терміном повернення основної заборгованості є 08 жовтня 2015 року на умовах визначених даним договором.

Кредитні кошти в обсязі, визначеному договором, були надані позичальнику, які він використав за цільовим призначенням.

А саме, згідно квитанції авт/033 від 09 жовтня 2008 року банк перерахував на рахунок продавця ТзОВ "Український автомобільний холдинг" за проданий ОСОБА_2 автомобіль суму 68216гривень 90коп.

ОСОБА_2 з такими діями банку погодився, не оспорив їх та частково виконував. Очевидно, що отримання ним кредиту в іноземній валюті було на той час вигідним, оскільки відсоток за користування такими коштами 9% був меним ніж відсоток за користування кредитом у національній валюті.

З метою забезпечення належного виконання вказаного договору позичальником, відповідно до п.1.3.1 кредитного договору між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 укладено договір поруки №738/95-А-3, відповідно до якого поручитель ОСОБА_4 зобов'язується перед кредитором в повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань щодо повернення кредиту (а.с.15-16).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Оскільки позичальник ОСОБА_2 систематично порушував умови кредитного договору, у нього утворилась заборгованість. Відповідно до розрахунку вимог банку у зв'язку з неповерненням ОСОБА_2 кредитної заборгованості за кредитним договором №738/95-А від 09 жовтня 2008 року станом на 31 липня 2014 року розмір заборгованості по кредиту становить 8345,94 доларів США, що еквівалентно 100962,95 грн. по курсу НБУ станом на 31 липня 2014 р. (а.с.17-18).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В добровільному порядку дану заборгованість відповідач ОСОБА_2, як позичальник та і відповідач ОСОБА_4, як поручитель не погасили, а тому вказана заборгованість підлягала солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача.

Ураховуючи, що відповідно до умов договору поруки відповідачі є солідарними боржниками та виходячи з положень ст.554 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у позивача виникло право на стягнення заборгованості по кредиту і такі кошти правильно стягнуті з відповідачів солідарно.

Посилання відповідача ОСОБА_4, про застосування позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Проте, ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи зазначені вимоги закону, колегія вважає, що позовна давність, про застосування якої зроблено заяву в апеляційні скарзі не підлягає застосуванню, оскільки до винесення рішення суду ОСОБА_4 жодних клопотань та заяв в Здолбунівському районному суді не заявляла, а строк такої давності переривався періодичними платежами боржника й останні платежі здійснені боржником у 2013 році (а.с.17).

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведено, керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 січня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання нею законної сили.

Судді: І.М.Собіна С.В.Хилевич В.С.Василевич