Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/24/15 Головуючий у 1 інстанції: Петренко Л.В.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

Денисенко Т.С.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 28 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виділ в натурі частки зі спільної часткової власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виділ в натурі частки зі спільної часткової власності, який в ході судового розгляду уточнила.

У позові зазначала, що відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між нею та ОСОБА_6, вона придбала у власність 3/8 частини житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1, що розташовані на земельній ділянці 925 кв.м. Частина придбаного нею житлового будинку належала продавцю на підставі рішення народного суду м. Токмака від 14.08.1984 року, зареєстрованого в Мелітопольському БТІ 07.09.1984 року. Цим рішенням суду було визначено порядок користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП 079932 від 06.04.2004 року співвласниками земельної ділянки є ОСОБА_4, ОСОБА_7 та позивачка.

Внаслідок відчуження частин вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки на даний момент співвласниками спірної земельної ділянки є відповідачі та позивачка. Між сторонами по справі постійно виникають суперечки стосовно розміру користування земельної ділянки. В зв'язку з цим виникла необхідність виділу в натурі частки земельної ділянки.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд виділити їй в натурі у приватну власність 3/8 частки земельної ділянки в окреме її користування, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з врахуванням господарських та побутових споруд, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи із застосуванням варіанту 3, загальною площею 339 кв.м. та визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку площею 339 кв.м., цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з врахуванням господарських та побутових споруд, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи із застосуванням варіанту 3 як на цілу частку, припинивши право спільної часткової власності позивача на 3/8 частки вказаної земельної ділянки.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 28 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виділ в натурі частки зі спільної часткової власності відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення апелянта, заперечення відповідача ОСОБА_5 та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 23 жовтня 1984 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, позивачка придбала у власність 3/8 частини житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, що розташовані на земельній ділянці 925 кв.м. (а.с.7,8). Частина придбаного нею житлового будинку належала продавцю на підставі рішення народного суду м. Токмака від 14.08.1984 року, зареєстрованого в Мелітопольському БТІ 07.09.1984 року. Цим рішенням суду було визнано, що ОСОБА_6 на праві користування належить також земельна ділянка площею 180 кв.м. та ОСОБА_8 на праві користування належить також земельна ділянка площею 180 кв.м. (а.с.10).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП 079932 від 06.04.2004 року співвласниками земельної ділянки загальною площею 971 кв.м. є ОСОБА_4 - 1/4, ОСОБА_7 - 3/8 та ОСОБА_3 -3/8 (а.с. 11).

За договором дарування від 23 вересня 2004 року ОСОБА_7 подарувала 3/8 частки земельної ділянки, загальна площа якої становить 0,0971га ОСОБА_5, право власності якого зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за №137965 від 23.09.2004 року (а.с.32-33).

Згідно з договором дарування від 08 вересня 2004 року ОСОБА_7 подарувала 3/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці 971 кв.м. ОСОБА_5, право власності якого зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за №4986589 від 07.10.2004 року (а.с. 34-36).

За договором купівлі - продажу від 30 липня 1991 року, укладеному між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ( після шлюбу ОСОБА_11), остання купила 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці розміром 925 кв.м. (а.с.201,202).

Згідно з ч.1 ст. 90 Земельного кодексу Української РСР ( в редакції 1970 року), який діяв на час переходу права власності на частину житлового будинку до позивачки ОСОБА_3 на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

Відповідно до ст.91 цього кодексу особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок.

Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою.

Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок.

Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статтею 167 цього Кодексу.

Рішенням народного суду м. Токмака від 14.08.1984 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ будинку визнано, що на праві особистої власності в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 належить 3/8 частини будинку, а саме: кімната 1-1 площею 12,11 кв.м., кухня 1-2 площею 6,87 кв.м., сарай 1-3 площею 10,72 кв.м., сіни 1 площею 8,87 кв.м, забор №1. Для зручного користування виділеними частинами зобов'язано ОСОБА_6 в сінях переставити двері зі східної сторони, а ОСОБА_7 влаштувати другий вихід з кімнати 1-6 зі східної сторони з влаштуванням веранди розміром 2,60х3,50 м в встановити двері в сарай 1-4 замість вікна. Також, визнано право власності за ОСОБА_7 на 3/8 частини цього будинку.

Визнано, що на праві користування належить земельна ділянка по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 площею 180 кв.м., окрашений на схемі плану в голубий колір, а ОСОБА_6 площею 180 кв.м., окрашений на схемі плану в бузковий колір (а.с.10,130, 159).

Отже, ОСОБА_3 стала власником 3/8 часток зазначеного будинку на підставі договору -купівлі продажу, укладеного між нею та ОСОБА_6 та до неї перейшло право користування земельною ділянкою площею 180 кв.м., яка була відокремлена забором, що не заперечується позивачкою та підтверджується матеріалами справи, зокрема копією інвентаризаційної справи комунального підприємства «Абрис» м. Токмак (а.с. 129-133, т.1).

Із копії інветаризаційної справи, зокрема схеми земельної ділянки, пояснень відповідачів вбачається, що при купівлі 1/4 частини зазначеного житлового будинку до ОСОБА_11 (до шлюбу ОСОБА_11) перейшло право користування земельною ділянкою площею 565 кв.м., а за договором дарування до ОСОБА_13 перейшло право користування земельною ділянкою площею 180 кв.м., що складає загальну площу земельної ділянки 925 кв. м. (а.с. 132).

Як роз'яснено у п. п. "ґ " п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що розмір загальної площі земельної ділянки по АДРЕСА_1 у правовстановлюючих документах сторін зазначений по різному.

Так, у договорі купівлі-продажу від 23 жовтня 1984 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та у договорі купівлі - продажу від 30 липня 1991 року, укладеному між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ( після шлюбу ОСОБА_11) зазначена загальна площа спірної земельної ділянки 925 кв.м. (а.с. 7, 8, 201, 202).

У договорах дарування від 23 вересня 2004 року та від 08 вересня 2004 року, укладених між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 загальна площа спірної земельної ділянки зазначена у розмірі 0,0971га (а.с. 32-36).

За висновком №13/14 судової земельно-технічної експертизи від 05 червня 2014 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 має площу 905 кв.м. та запропоновано чотири варіанти виділу в натурі частини земельної ділянки, виходячи із цієї площі (а.с. 78-86).

Між тим, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП 079932 від 06.04.2004 року, який не оскаржений і не скасований, має дані про те, що загальна площа спірної земельної ділянки становить 971 кв.м. (а.с. 11).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до земельного законодавства співвласники мають право на виділ в натурі частки земельної ділянки із спільної часткової власності, яка відповідає розміру їх часток у будинку, але визначаючи їх розмір слід виходити із розміру земельної ділянки, зазначеному в державному акті на право власності на земельну ділянку, оскільки інше буде порушувати їх права.

Оскільки зазначені розбіжності у розмірі загальної площі спірної земельної ділянки не усунені, а варіанти виділу в натурі частин земельної ділянки запропоновані експертом виходячи із розміру земельної ділянки площею 905 кв.м., а не розміру земельної ділянки площею 971 кв.м, що зазначено в Державному акті на право власності на земельну ділянку, позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, пояснення та заперечення сторін, дав належну оцінку всім наданим суду доказам у їх сукупності та дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про виділ в натурі. Згідно з ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Разом з тим, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами є тривалими та порушення прав ОСОБА_14 мали місце на час звернення її до суду, тому підстав для застосування правил щодо позовної давності не вбачається.

За таких обставин, в цій частині рішення суду слід змінити, виключивши із мотивувальної частини рішення посилання на пропуск позивачкою строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 28 серпня 2014 року по цій справі змінити. Виключити із мотивувальної частини рішення посилання на строки позовної давності.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: