Справа № 166/1532/14-ц Провадження № 22-ц/773/183/15 Головуючий у 1 інстанції: Савчук М.А.
Категорія: 2 Доповідач: Федонюк С. Ю.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2015 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Федонюк С.Ю. ,
суддів - Завидовська-Марчук О.Г., Свистун О. В.,
з участю:
секретаря - Вергуна Т.С.,
відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання спадковим майном, встановлення факту прийняття 1/3 спадкового майна, визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, визнання за ним права власності на інше майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
В листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Вказувала, що спадщину прийняла з братом ОСОБА_1, так як проживали в спадковому будинку.
Посилаючись на наведене, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані за вказаною вище адресою.
24.11.2014 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, яким просив встановити факт прийняття спадщини та визнати за ним право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1.
Крім того, 05.12.2014 року, до суду подано зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, який просив суд визнати спадковим майном спірний житловий будинок, літню кухню, огорожу, колодязь, встановити факт прийняття ним 1/3 спадкового майна, визнати право власності на 1/3 частину вищезазначеного житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом, визнати за ним право власності на веранду, прибудову, сарай, вбиральню, сарай, погріб, як збудовані ним особисто.
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2014 року первісний позов задоволено.
Визнано ОСОБА_2 власником 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом. В решті позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт прийняття спадщини та визнано за ним право власності на 1/3 частину даного житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 та визнано за ним право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на необґрунтованість рішення суду та ухвалення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просив дане рішення скасувати і ухвалити нове, яким визнати спадковим майном після смерті ОСОБА_4 наступні споруди: житловий будинок літ. "А", літня кухня літ."В", огорожа літ. "1", колодязь літ "К"; встановити факт прийняття ним спадщини, а саме 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4; визнати за ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину за кожним спадкового майна; визнати за ним право власності на наступні споруди:веранда літ. "а", прибудова літ."а1", сарай літ."Б", вбиральня літ."У", сарай літ. "Г", погріб літ. "Д", та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Відповідно до положень ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 прийняли спадщину після смерті батька на підставі ст. 549 ЦК УРСР, та згідно з приписами ч.1 ст. 1267 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними.
Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина та спадкоємцями за законом після смерті останнього є ОСОБА_2- дочка спадкодавця, та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 - сини спадкодавця.
Судом встановлено, що 10 жовтня 2014 року ОСОБА_2 зверталася до приватного нотаріуса Ратнівського районного нотаріального округу Волинської області із заявою про прийняття спадщини, однак у вчиненні нотаріальної дії їй було відмовлено з посиланням на відсутність у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів.
ОСОБА_3 свої пояснення обґрунтовував тим, що проживав у цьому будинку, до смерті батька доглядав його разом з братом, та на прохання ОСОБА_1 спільно доглядали за будинком, робили ремонт.
З довідки Заболоттівської селищної ради № 11153 від 28.08.2014 року та № 1232 від 12.09.2014 року вбачається, що в АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та побутовими спорудами, які належали ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом із ним проживали його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Спадкове майно складається з житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1. Земельна ділянка не приватизована. Згідно земельно-кадастрової книги земельна ділянка рахується за ОСОБА_4 за №1124, та після його смерті доповнено запис на сина ОСОБА_1 Заповіт померлим не посвідчувався. Діти спадкодавця прийняли спадщину шляхом спільного проживання, садіння городу, збиранням врожаю, сплатою земельного податку. Іншим спадкоємцем за законом є син ОСОБА_3
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 у разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Оскільки спірні правовідносини виникли у 2000 році, то до них застосовується законодавство, чинне на час їх виникнення.
Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Із роз'яснень, викладених в листі Вищого спеціалізованого суду України від 15.05.2013 р № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" вбачається, що при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
При розгляді даної категорії справ необхідною умовою є встановлення ряду обставин, а саме: правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР у першу чергу право спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З дослідженої в суді апеляційної інстанції витребуваної інвентаризаційної справи на будинковолодіння АДРЕСА_1 вбачається, що даний житловий будинок належить на підставі свідоцтва про право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, згідно рішення виконавчого комітету Заболоттівської селищної ради депутатів трудящих від 23 листопада 1961 року.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були подружжям, а сторони по справі є їхніми дітьми.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" дано роз'яснення про те, що положення статей 17, 18 ЗУ "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство, зокрема, таке як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966р.
Відповідно до положень п.62 Інструкції підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Зі змісту довідок Заболоттівськї селищної ради вбачається, що спірне майно рахується як власність померлого ОСОБА_4, однак дана обставина жодними доказами не підтверджена.
Під час розгляду справи судом не встановлено підстави виникнення права власності ОСОБА_4
Доказів про те, що спадкодавцю за життя належав даний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами немає, відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно на ім'я спадкодавця, відсутні договори купівлі-продажу будинку, дарування чи набуття в порядку спадкування, тим самим суд першої інстанції суттєво порушив норми матеріального права, фактично визнав право власності за сторонами без будь-якої правової підстави.
Згідно з ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ч.1 п.4. ст. 309 ЦПК України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин справи рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні як первісного, так і зустрічних позовів.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2014 року скасувати і ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання спадковим майном, встановлення факту прийняття 1/3 спадкового майна, визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, в порядку спадкування за законом, визнання за ним права власності на інше майно відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: