Справа № 127/10074/14-ц Провадження № 22-ц/772/573/2015Головуючий в суді першої інстанції Бар'як А. С.

Категорія 27Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чуприни В.О.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 14/05/2007/840-КВ/20, за умовами якого, остання отримала кредит у розмірі 89 100 дол. США з кінцевим терміном повернення до 14 травня 2037 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,99 % річних.

29 вересня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 14/05/2007/840-КВ/20 від 14 травня 2007 року, відповідно до якої змінено прізвище відповідача з «Прищак» на «Бойчук».

Ураховуючи те, що ОСОБА_2 не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, позивач, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь: заборгованість з повернення кредиту у розмірі 87 304, 34 доларів США та зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 49 638, 39 доларів США, яка утворилася станом на 15 липня 2014 року, а всього 136 942, 73 доларів США з розрахунку офіційного курсу гривні до долара США, який визначений Національним Банком України на рівні 11.707174 UAH/USD; пеню у розмірі 77 643, 66 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2014 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у сумі 1 680 856 грн. 03 коп. з яких: заборгованість по кредиту в сумі 1 022 087, 10 грн.; заборгованість по сплаті відсотків - 581 125, 27 грн.; пеня - 77 643, 66 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача Ковальчук Є.М. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом на які нарахована пеня.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Установлено та підтверджено матеріалами справи, що 14 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 14/05/2007/840-КВ/20, за умовами якого, остання отримала кредит у розмірі 89 100 дол. США з кінцевим терміном повернення до 14 травня 2037 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,99 % річних.

29 вересня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 14/05/2007/840-КВ/20 від 14 травня 2007 року, відповідно до якої змінено прізвище відповідача з «Прищак» на «Бойчук» (т. 1, а.с. 10).

Відповідач зобов'язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредитору ці кредитні кошти у строки визначені в кредитному договорі, сплатити відповідну плату за користування кредитом, у порядку та на умовах, що визначені в кредитному договорі.

Відповідно до заявки на видачу готівки № 946 від 14 травня 2007 року ОСОБА_3 одержала кредитні кошти для проплати за двокімнатну квартиру, в розмірі 77 250 доларів США, що еквівалентно 390 112, 50 грн. А також, згідно із валютним меморіальним ордером № 1 від 14 травня 2007 року ВАТ «КБ «Надра» зарахувало ОСОБА_3 на картковий рахунок кошти в сумі 11 850 доларів США, що еквівалентно 59 842, 50 грн. (т. 1, а.с. 11,12).

Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує, тому станом на 15 липня 2014 року за нею рахується прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом на суму

143 574, 87 дол. США.

Зміст копії банківської ліцензії № 21 від 23 серпня 2002 року, дозволу № 21-2 від 04 листопада 2005 року та додатку до дозволу 21-2 вказує, що відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» має право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також право ведення клієнтських та кореспондентських рахунків в іноземній валюті (т.1, а.с. 78-80).

Виписки про рух коштів на рахунках ОСОБА_2 підтверджують та відображають відповідний рух коштів в період з 14 травня 2007 року по 04 грудня 2014 року, сум коштів 11 850, 00, що еквівалент 59 842, 50 та 77 250, 00 - еквівалент 390 112, 50, що повністю відповідає змісту заяви про видачу готівки № 946 від 14 травня 2007 року та меморіальному ордеру № 1 від 14 травня 2007 року. (т. 1, а.с. 81 - т.3, а.с. 169).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем були істотно порушені зобов'язання за кредитним договором, тому з ОСОБА_2 вірно стягнуто на користь позивача заборгованість за цим договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові суду № 6-79цс14 від 02 липня 2014 року, відповідно до якої незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня. Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов'язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.

Отже, судом вірно стягнуто заборгованість у національній валюті України.

Доводи апелянта про те, що виписки про рух коштів не відповідають вимогам пунктів 5.1.-5.5. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 254 від 18 червня 2003 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наданий розрахунок заборгованості позивачем, як фінансовою установою, не був спростований відповідачем належними та допустимими доказами, а відтак сумніви представника відповідача щодо правильності такого розрахунку є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України представнику відповідача роз'яснено право заявляти клопотання щодо призначення судової експертизи та надання доказів на підтвердження своїх доводів і заперечень.

Однак, таким правом відповідач не скористався.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.О. Чуприна

З оригіналом вірно: