Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№22-ц/778/522/15 Головуючий у 1 інстанції: Бахаєв І.М.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.,
суддів: Коваленко А.І.,
Денисенко Т.С.,
при секретарі Хомяк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Позивач зазначав, що 23.09.2006 року між ним та відповідачкою був зареєстрований шлюб. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З початку 2011 року в родині почалися сварки, протягом тривалого часу він не спілкувався з відповідачкою, вели роздільний бюджет, мешкали окремо один від одного. Він проживає у квартирі де створені усі умови для проживання, виховання та утримання дитини. В квартирі обладнана кімната для дитини. Відповідачка ж систематично вживає спиртні напої, ніде не працює, вихованням дитини не займається.
Посилаючись на ці обставини, просив визначити місце проживання дитини за його місцем проживання: АДРЕСА_2 б. 113 кв. 21.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 листопада 2014 року позов задоволено.
Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання батька дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп..
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення апелянта , ОСОБА_2, заперечення ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з таких підстав.
Відповідно до п.1, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповнез'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Як установлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 23 вересня 2006 року. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Задовольняючи вимоги позивача та визначаючи місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з батьком, суд виходив із того, що позивач працевлаштований, має на праві власності 1/4 частку у спільній квартирі, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, орган та піклування від 23 вересня 2014 року дав висновок, що не має підстав для того, щоб не підтримати позов.
До такого висновку суд дійшов повно та всебічно не з'ясувавши обставини справи та не правильно застосувавши норми матеріального права.
Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
При цьому, відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо рости під опікою і відповідальністю своїх батьків в атмосфері любові та моральної матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, судам необхідно було з'ясувати наявність/відсутність виняткових обставин на підставі яких можна було б розлучити дитину з матір'ю.
Проте, вказані обставини судом досліджено не було, хоча їх з'ясування є важливим для правильного вирішення спору по суті.
З характеристики на дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, від 08 квітні 2014 року, доданої суду першої інстанції вбачається, що за період відвідування дитиною дошкільного навчального закладу №29 «Золотий півник» опікувалися ним мама - ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Батька дитини не бачили жодного разу. (а.с. 14).
З висновку органу опіки і піклування Мелітопольської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області №150/23 від 23 вересня 2014 року вбачається, що представниками органу опіки та піклування були вивчені документи, надані позивачем, була проведена бесіда з позивачем, обстежені житлово-побутові умови проживання позивача та встановлено, що дитина проживає протягом року з батьком. Проте обстежити умови проживання відповідачки та поспілкуватися з нею представники органу опіки та піклування не змогли у зв'язку з не проживанням відповідачки за адресою, вказаною відповідачем у позові, тому орган опіки і піклування вважає, що немає підстав для того щоб не підтримувати позов ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітнього сина з батьком та просить суд прийняти рішення на підставі наявних документів у справі, свідчення свідків і враховуючи інтереси малолітньої дитини (а.с. 43, 44).
Між тим, з висновку органу опіки та піклування Мелітопольської районної державної адміністрації від 14 лютого 2015 року № 01-24/156, який був витребуваний апеляційним судом за місцем проживання відповідачки, вбачається, що на тепер дитина проживає з матір'ю. Орган опіки та піклування, враховуючи те, що ОСОБА_2 має тісний емоційний контакт з дитиною, виконує батьківські обов'язки по вихованню дитини, вважає не можливим підтримати позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання їх малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з батьком.
До цього висновку додані документи: акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 від 10 лютого 2015 року, характеристика ОСОБА_2 за місцем проживання, довідка дошкільного навчального закладу №29 «Золотий півник» від 12 лютого 2015 року №16, згідно з якими відповідачка має задовільні умови проживання, займається вихованням дитини належним чином. За місцем проживання у селі Вознесенка з січня 2014 року ОСОБА_2 характеризується позитивно. Дитиною постійно опікуються мати та бабуся, батька у дошкільному навчальному закладі №29 «Золотий півник» ніхто із вихователів не бачив, він дитиною не опікується.
Дослідивши обставини справи, доводи та заперечення апелянта та позивача, надані докази у їх сукупності, враховуючи рівні можливості батьків щодо утримання та виховання сина, малолітній вік дитини та виходячи із інтересів малолітньої дитини, необхідності материнської турботи та уваги для забезпечення її повноцінного виховання і розвитку, колегія суддів вважає за необхідне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з матір'ю, а не батьком.
Тому на підставі п.1 та п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 листопада 2014 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: