ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.02.2015 р. Справа№ 5015/466/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали заяви Державного підприємства "Вугілля України" про зміну порядку та способу виконання рішення у справі № 5015/466/12

за позовом: Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", м. Львів;

про: стягнення 73 787 036 грн. 13 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача (заявника): Прутас В.О. - представник на підставі довіреності № 30-12/4-Д від 30.12.2014 року;

відповідача: Чорній О.Б. - представник на підставі довіреності № 150 від 22.12.2014 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 05.02.2015 року прийнято до розгляду заяву про зміну порядку та способу виконання рішення у справі за позовом Державного підприємства "Вугілля України" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення 73 787 036 грн. 13 коп. та призначено до розгляду в судовому засіданні 16.02.2015 року.

У судове засідання 16.02.2015 року позивач явки представника не забезпечив, вимоги ухвали суду не виконав, повідомлення про отримання ним ухвали про призначення заяви до розгляду станом на момент судового засідання не повернулося. Представник відповідача у судове засідання з'явився, подав заперечення на заяву про зміну порядку виконання рішення суду.

У судовому засіданні 18.02.2015 року з'явилися представники сторін, документів, пояснень, клопотань не подавали. Представник позивача подану заяву просив задоволити та змінити порядок і спосіб виконання рішення суду від 18.04.2012 року, а саме змінити погашення заборгованості розстроченням на 20 років рівними частинами щомісячно на стягнення у повній мірі основної суми боргу за рішенням суду від 18.04.2012 року, яка станом на 01.01.2015 року становить 62 207 043 грн. 50 коп.

Судом встановлено. Рішенням господарського суду Львівської області від 18.04.2012 року по справі № 5015/466/12 позовні вимоги задоволено повністю, вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» борг у розмірі 69 563 766 грн. 29 коп., пеню в розмірі 3 005 522 грн. 88 коп. та 3% річних у розмірі 1 161 286 грн. 96 коп., розстрочивши виконання рішення строком на 20 років рівними частинами щомісячно.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року рішення залишено без змін.

24.06.2014 року позивач звертався із заявою про зміну порядку та способу виконання рішення у даній справі. Ухвалою суду від 15.07.2014 року у задоволенні заяви відмовлено.

Звернувшись із заявою про зміну порядку виконання рішення 02.02.2015 року, позивач зазначає, що з листопада 2014 року відповідач припинив перераховувати щомісячні платежі, чим порушив графік розстрочення боргу. 08.12.2014 року позивач звертався до відповідача з претензією (копія претензії з доказами надіслання долучена до заяви). Подана заява про зміну порядку виконання рішення суду обґрунтовується також фінансовою ситуацією, яка склалася на даний час в країні, і статусом позивача - державне підприємство, особливістю діяльності якого є зобов'язання перерахунку частини прибутку до спеціалізованого фонду державного бюджету України. Крім цього, заявник стверджує, що коаліційною угодою від 21.11.2014 року, підписаною народними депутатами України, пп. 6.5.2 п. 6.5 «Лібералізація вугільного ринку» розділу 6 «Реформа вугільної галузі», передбачено ліквідацію Державного підприємства «Вугілля України» у другому кварталі 2015 року; зазначений пункт угоди підтримано програмою діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2014 року № 695 та схваленою Постановою Верховної ради України від 11.12.2014 року. Заявник також зазначає, що Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" включене до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 року і відповідно до п. 3.4 ст. 3 закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» йому надано відстрочку виконання судових рішень до 01.01.2016 року. Заявник посилається і на звіт ПАТ «ДТЕК Західенерго» про фінансові результати за 3 квартал 2014 року, згідно з яким станом на 01.01.2015 року чистий фінансовий результат (збиток) останнього становить 68 410 млн. грн. У той час, відповідно до консолідованого звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 3 квартал 2014 ДП «Вугілля України» (копія знаходиться матеріалах справи), чистий фінансовий результат (збиток) підприємства становить 234 511 млн. грн.

Представник відповідача проти задоволення заяви про зміну порядку виконання рішення заперечив, зазначивши про безпідставність зміни порядку виконання рішення суду у спосіб та порядок, визначений рішенням суду від 18.04.2012 року, так як позивачем не подано доказів здійснення заходів, які передують його ліквідації і вимагають необхідності термінового стягнення коштів від кредиторів; Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" не має можливості сплатити суму боргу до 01.01.2016 року, що призведе до неможливості виконання рішення в цілому; у 2013-2014 роках рівень тарифу на відпущену ПАТ «ДТЕК Західенерго» електроенергію не покриває затрат на її виробництво та не дозволяє забезпечувати економічний процес відтворення діяльності; заборгованість відповідача перед постачальниками за поставлене вугілля становить 1 668 360 015, 42 грн., заборгованість за одержані аванси за відпущену в майбутньому електроенергію від ДП «Енергоринок» становить 1 023 412 000 грн., які підприємство залучає в ДП «Енергоринок» для часткового перекриття за поставлену вугільну продукцію на електростанції товариства (копії актів звірки з кредиторами долучені до заперечення).

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає заяву про зміну порядку виконання рішення такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Питання задоволення заяви сторони у справі, зокрема, заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Оскільки згадана вище стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом. Крім того, зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких останній може, зокрема розстрочити, відстрочити чи змінити спосіб або порядок виконання прийнятого ним рішення, проте, визначальним фактором при розстрочці, відстрочці та зміни способу або порядку виконання прийнятого судом рішення є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Тобто, при вирішенні питання щодо підстав для розстрочення, відстрочення чи зміни способу або порядку виконання рішення суд обмежений лише дослідженням тих обставин, що вказують на неможливість виконання судового рішення та здійснює їх оцінку на предмет їх винятковості.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд зазначає, що заявником не підтверджено належними та допустимими доказами неможливість виконання рішення суду у спосіб та порядок, визначений рішенням суду від 18.04.2012 року, і погоджується із твердженнями представника відповідача про відсутність доказів, які б свідчили про здійснення заходів, які передують ліквідації ДП «Вугілля України», зокрема доказів включення інформації про ліквідацію заявника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, доказів, що вимагають необхідності термінового стягнення коштів з боржника - ПАТ «ДТЕК Західенерго». Посилання заявника на Коаліційну угоду від 21.11.2014 року, якою передбачено ліквідацію ДП "Вугілля України» та включення боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу не можуть вважатись достатніми належними та допустимими доказами для задоволення поданої заяви про зміну порядку та способу виконання рішення суду.

Суд також звертає увагу, що заявником не подано доказів, які підтверджували б наявність боргу в розмірі 62 207 043, 50 грн. станом на 01.01.2015 року, яку позивач просить стягнути у повній мірі, а його пояснення про неможливість підтвердження суми боргу не звільняють його від обов'язку доказування та не можуть бути підставою для задоволення заяви.

Крім цього, як зазначалося вище, суд повинен брати до уваги фінансовий стан і матеріальні інтереси обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави тощо. Представником відповідача долучено підписані обома сторонами акти звірки взаєморозрахунків із Державним підприємством «Енергоринок» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг», які свідчать про заборгованість підприємства відповідача перед постачальниками та скрутне фінансове становище.

Згідно з п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Суд звертає увагу, що згідно з абз. 5 п. 7.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем.

Надавши в сукупності оцінку наявним у матеріалах справи документам і заявленим вимогам, взявши до уваги наведені нормативні та рекомендаційні положення, суд приходить до висновку про недоведеність та непідтвердженість позивачем зазначених тверджень, обставин та припущень, які б були підставою для задоволення поданої заяви про зміну способу та порядку виконання рішення.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Вугілля України» (вх. № 457/15 від 02.02.2015 року) про зміну порядку та способу виконання рішення суду у справі № 5015/466/12 відмовити.

Суддя Матвіїв Р.І.