ун. № 759/12468/14-а

пр. № 2-а/759/7/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

при секретарі Борщ Р.О.,

з участю: представника відповідача Кліменко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 р. позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, мотивуючи її тим, що не згоден із діями відповідача, вважає, що при обчисленні його пенсії застосовуються норми правових актів України, які за своєю природою та предметом не можуть урегулювати правові відносини, що є предметом регулювання інших, спеціальних законів України, зокрема, законів про соціальні гарантії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що як наслідок, призводить до нарахування належних йому пенсій у значно меншому розмірі, що суттєво обмежує його конституційні права, зокрема, на соціальний захист та достатній життєвий рівень. Просить суд, визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії, які полягають у здійсненні нарахуванні, перерахунку та виплати пенсії згідно ЗУ №796-12 у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком; додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У судові засідання позивач та представник позивача не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, просили слухати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримають у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, згідно наданих заперечень просила у позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України не перешкоджає судовому розгляду.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи пов'язаною з роботами пов'язаними з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.12, 17).

Нормами ст. 49 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 54 Закону, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених п. 5 ч. 2 ст. 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

Відповідно до абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 р. №3-рп/2012, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 63 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Починаючи з 01.01.2014 р. ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 р." від 16.01.2014 р. в редакції ЗУ від 06.07.2014 р. №1534-18 не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014 р. пряме застосування ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема ст. 50, 54 вказаного Закону.

Проте, ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 р." від 16.01.2014 р. в редакції ЗУ від 03.08.2014 р. №1622-18, встановлено, що норми і положення ст. ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 р.

Вказана норма діє з 16.08.2014 р.

Таким чином, з 16.08.2014 р., розміри пенсій передбачених ст. ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обмежується вимогами ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 р." від 16.01.2014 р. в редакції ЗУ від 03.08.2014 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначені розміру пенсій, позивачу з 25.01.2014 р. по 15.08.2014 р. застосуванню підлягають норми ст. ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції ЗУ 230/96-вр, а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210.

Проаналізувавши норми законодавства, позовна вимога позивача про зобов'язання УПФУ в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату пенсій відповідно до ст. ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції ЗУ 230/96-вр за період з 25.01.2014 р. по 15.08.2014 р. підлягає задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач звернувся за захистом прав, свобод та інтересів тільки 21.07.2014 р., що підтверджується відповідною відміткою суду із зазначенням реєстраційного номеру та дати отримання позову (а.с.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами ч. 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст. 100 КАС України встановлено що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем був пропущений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду та відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до такого суду поважними, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 01.01.2005 р. по 20.01.2014 р. - необхідно залишити без розгляду.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 17, 41, 104, 105, 121, 158-162, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_2 в проведенні перерахунку та виплати пенсій в розмірах, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України 230/96-вр за період з 25 січня 2014 р. по 15 серпня 2014 р. неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити на користь ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсій відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України 230/96-вр за період з 25 січня 2014 р. по 15 серпня 2014 р.

Позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 01 січня 2005 р. по 20 січня 2014 р. залишити без розгляду.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через Святошинський районний суд м.Києва в десятиденний строк з дня її проголошення або в порядку ч. 3 ст.160 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ: