Справа № 308/14739/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Домніцького В.В.,

при секретарі судового засідання - Єфремової М.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

20.11.2014 року позивач звернувся до суду із вищезазначеною позовною заявою посилаючись на те, що Указом Президента України «Про призначення суддів» № 465/2009 від 22.06.2009 року її призначено на посаду судді Закарпатського окружного адміністративного суду. З 27.01.2010 року позивач перебуває на квартирному обліку у відділі обліку та розподілу житлової площі виконавчого комітету Ужгородської міської ради, однак, всупереч вимог ст. 44 Закону України «Про статус суддів» відповідачем не забезпечено позивача житлом, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить суд зобов'язати відповідача надати їй благоустроєне житло у вигляді окремої ізольованої квартири на сім'ю у складі трьох осіб.

У судове засідання позивач не з'явилась, згідно позовної заяви, просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник відповідача надала до суду письмові заперечення, відповідно до яких зазначила, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, так як відповідачем було виконано покладений на нього обов'язок щодо взяття на облік судді, який потребує поліпшення житлових умов. Посилаючись на норми, якими врегульовані спірні правовідносини, представник зауважила, що, до повноважень відповідача не входить обов'язок щодо забезпечення суддів житлом. Вказала, що у випадку незабезпечення судді протягом шести місяців житлом, який потребує поліпшення житлових умов, вказаний обов'язок покладається на суд, який на підставі заяви судді, за погодження з державною судовою адміністрацією або її територіальним управлінням приймає рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді. На підставі наведеного, просила суд відмовити у задоволенні вимог позивача, при цьому, зазначила, що просить суд розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Указом Президента України «Про призначення суддів» № 465/2009 від 22.06.2009 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Закарпатського окружного адміністративного суду.

Як вбачається із рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 7 від 27.01.2010 року, довідки відділу обліку та розподілу житлової площі виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 37 від 29.01.2010 року та довідки № К-00909/06-06 від 30.05.2014 року, сім'я ОСОБА_1 у складі трьох осіб з 27.01.2010 року перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі, включена у списки громадян, які мають право на позачергове одержання житла і станом на 01.05.2014 року у вказаних списках рахується 52-ою.

Аналізуючи докази, зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи, у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність та недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» № 19-рп/2004 від 01.12.2004 року встановлено, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу.

Частиною 7 пункту 4.1 зазначеного вище Рішення Конституційного Суду України визначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів, як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім та справедливим судом, мають бути реально забезпечені. Зниження рівня гарантій незалежності суддів в разі прийняття нових законів чи внесення змін до чинних законів є неприпустимим.

Відповідно до п. 3 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне, побутове та соціальне забезпечення, а його зменшення є фактичним зниженням рівня незалежності суддів, що суперечить ст. 126 Конституції України.

Згідно ст. 11 Закону України «Про статус суддів», в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, незалежність суддів забезпечується матеріальним та соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.

Частиною 7 статті 44 Закону України «Про статус суддів» встановлено, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується Кабінетом Міністрів України благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку, а суддя іншого суду - відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за місцем знаходження суду.

Відповідно до ст.ст. 15, 36, 51, 52, 58 Житлового кодексу УРСР повноваження щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затвердження рішень про надання жилих приміщень, видачі ордерів на жилі приміщення відносяться до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад.

Аналогічні положення викладені у ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування». Так, згідно вказаної норми, виконком здійснює облік громадян, що потребують надання житла, розподіл та надання житла відповідно до законодавства, що належить до комунальної власності.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, незважаючи на вимоги законодавства та встановленні вищенаведеними нормами гарантії незалежності та недоторканості суддів, відповідачем всупереч вимог ст.ст. 15, 36, 51, 52, 58 Житлового кодексу УРСР та ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» не реалізовано визначені статтею 44 Закону України «Про статус суддів» законні права позивача на забезпечення житлом, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, аналізуючи заперечення представника відповідача, суд вважає, що такі не заслуговують на увагу, так як спростовуються положенням ст.ст. 15, 36, 51, 52, 58 Житлового кодексу УРСР та ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», якими встановлено безпосередній обов'язок відповідача по розподілу та наданню житла.

Витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради надати ОСОБА_1 благоустроєне житло у вигляді окремої ізольованої квартири у м. Ужгород на сім'ю у складі трьох осіб.

3. Стягнути з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три грн. 60 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий В.В. Домніцький