ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

 

вул. Московська, 8, м. Київ, 01010

справа № к-10176/06

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                     

21 червня 2006 року                                                                    м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді  Смоковича М.І.,

Суддів - Горбатюка С.А., Весельської Т.Ф., Чумаченко Т.А.,

Мироненка О.В.(суддя - доповідач),

розглянула у  порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 жовтня 2003 року

за позовом ОСОБА_1

до Черкаського обласного військового комісаріату

про проведення  перерахунку пенсії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 жовтня 2003 року про їх скасування та направлення на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2003 року було відмовлено в позові.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 жовтня 2003 року апеляційну скаргу позивача було відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 жовтня 2003 року скасувати та направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосувано норми матеріального права. 

Заявник зазначив, що він  був звільнений в запас в 1994 році і отримував пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

 В обгрунтування своїх вимог, заявник зазначив, що судом апеляційної інстанції не застосовано п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу… та членам їх сімей» від 17 липня 1992 року №393, стаття 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», стаття 118 Наказу Міністра Оборони України «Про затвердження Положення  про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей» від 8 серпня 1994 року №205, не врахований п.п. 3 п.3 Постанови Верховної Ради України  від 28 листопада 2002 року №278-ІV.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга   не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч.3 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року, згідно якої грошове забезпечення  військовослужбовців визначається незалежно від посади, військового звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби.

Законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005 року, не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», із наступними змінами і доповненнями.

Закон України від 15 червня 2004 року № 1769-IV «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» набув чинності з 1 січня 2005 року і не має зворотної сили.

Тому, вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових місячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто, до 1 січня 2005 року задоволенню не підлягає.

Указами Президента України “Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ” від 23 лютого 2002 року № 173/2002, “Про надбавки військовослужбовцям  Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу” від 5 травня 2003 року №389/2003, запроваджено щомісячні надбавки, які відносяться до додаткових видів грошового забезпечення і застосовуються при нарахуванні пенсії особам, які  отримували їх під час проходження служби та особи, які звільнені після цих запроваджень.

Суд при  винесенні рішення, дійшов вірного висновку, що на час проходження військової служби  і до звільнення, позивач не отримував зазначених вище додаткових видів грошового забезпечення,  то після виходу на пенсію позивач не мав права на включення їх до додаткових видів грошового забезпечення, з яких вираховується пенсія.

З огляду на викладене, вимоги  касаційної скарги задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом апеляційної інстанції повно та всебічно перевірено надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні.

       Рішення суду апеляційної інстанції належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга  підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 224, 231, ч.5 ст.254 КАС України, колегія  -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 жовтня 2003 року залишити без змін.

 

         Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий:                                                                         Смокович М.І.

 

Судді:                                                                                     Горбатюк С.А.

 

                                                                                                 Весельська Т.Ф.

 

                                                                                                 Чумаченко Т.А.

 

                                                                                                 Мироненко О.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

 

вул. Московська, 8, м. Київ, 01010

справа № к-10176/06

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                     

21 червня 2006 року                                                                    м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді  Смоковича М.І.,

Суддів - Горбатюка С.А., Весельської Т.Ф., Чумаченко Т.А.,

Мироненка О.В.(суддя - доповідач),

розглянула у  порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 жовтня 2003 року

за позовом ОСОБА_1

до Черкаського обласного військового комісаріату

про проведення  перерахунку пенсії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 жовтня 2003 року про їх скасування та направлення на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2003 року було відмовлено в позові.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 жовтня 2003 року апеляційну скаргу позивача було відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 жовтня 2003 року скасувати та направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосувано норми матеріального права. 

Заявник зазначив, що він  був звільнений в запас в 1994 році і отримував пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

 В обгрунтування своїх вимог, заявник зазначив, що судом апеляційної інстанції не застосовано п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу… та членам їх сімей» від 17 липня 1992 року №393, стаття 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», стаття 118 Наказу Міністра Оборони України «Про затвердження Положення  про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей» від 8 серпня 1994 року №205, не врахований п.п. 3 п.3 Постанови Верховної Ради України  від 28 листопада 2002 року №278-ІV.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга   не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч.3 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року, згідно якої грошове забезпечення  військовослужбовців визначається незалежно від посади, військового звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби.

Законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005 року, не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», із наступними змінами і доповненнями.

Закон України від 15 червня 2004 року № 1769-IV «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» набув чинності з 1 січня 2005 року і не має зворотної сили.

Тому, вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових місячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто, до 1 січня 2005 року задоволенню не підлягає.

Указами Президента України “Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ” від 23 лютого 2002 року № 173/2002, “Про надбавки військовослужбовцям  Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу” від 5 травня 2003 року №389/2003, запроваджено щомісячні надбавки, які відносяться до додаткових видів грошового забезпечення і застосовуються при нарахуванні пенсії особам, які  отримували їх під час проходження служби та особи, які звільнені після цих запроваджень.

Суд при  винесенні рішення, дійшов вірного висновку, що на час проходження військової служби  і до звільнення, позивач не отримував зазначених вище додаткових видів грошового забезпечення,  то після виходу на пенсію позивач не мав права на включення їх до додаткових видів грошового забезпечення, з яких вираховується пенсія.

З огляду на викладене, вимоги  касаційної скарги задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом апеляційної інстанції повно та всебічно перевірено надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні.

       Рішення суду апеляційної інстанції належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга  підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 224, 231, ч.5 ст.254 КАС України, колегія  -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 жовтня 2003 року залишити без змін.

 

         Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий:            (підпис)                                                             

Судді:                         (підписи) 

 

 

Копія вірна                                                                      Мироненко О.В.