Справа № 22-125/2009 Головуючий у І інстанції Панфілова А.В.
Категорія 32 Доповідач Єгорова С.М.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
11 лютого 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого Вербицького В.С.
суддів: Єгорової С.М.
Дуковського О.Л.
при секретарі Тітенко Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 14 листопада 2008 року та додаткове рішення цього ж суду від 1 грудня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, позивачки, вивчивши матеріали справи, колегія суддів
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2007 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Посилалась на те, що 15 грудня 2006 року близько 13 год.00 хв. вона йшла по вул.Пашутинській в м.Кіровоград, де її зачепив попутно проїжджаючий автомобіль ГАЗ-2752 держ.номер НОМЕР_1, яким керував відповідач, внаслідок цього вона отримала тілесні ушкодження та моральні страждання. Протягом місяця після ДТП в зв»язку з отриманими травмами обличчя, шиї, струсу головного мозку вона лікувалась, що потягло витрати на придбання медичних препаратів та обстеження. Просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 488 грн. 10 коп. та 497 грн.65 коп. у відшкодування збитків, пов»язаних з лікуванням в умовах стаціонару та амбулаторно відповідно, та 7000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 14 листопада 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 488 грн. 10 коп. матеріальної шкоди та 2000 грн. - у відшкодування моральної шкоди, а також на користь держави - 51 грн.- судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Кіровського районного суду від 1 грудня 2008 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 497 грн.65 коп. - витрат на амбулаторне лікування.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування цих рішень суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначається, що рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Судом не в повній мірі досліджено всі обставини справи, дано неправильну оцінку його діям та безпідставно зроблено висновок про обгрунтованість вимог щодо заподіяння ним позивачці матеріальної та моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав скаргу, пояснення позивачки, яка заперечувала проти скарги та вважала рішення законним і обґрунтованим, свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших підстав ( договору оренди, довіреності тощо). ОСОБА_1 відповідно до відмітки у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу EIC НОМЕР_2 (д/р НОМЕР_3 від 09.11.2004 р.) має право керувати транспортним засобом ГАЗ-2752, реєстраційний НОМЕР_1, та керував ним на законних підставах.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що відповідач, який на відповідній правовій підставі володіє автомобілем ГАЗ-2752 д/н НОМЕР_1, 15 грудня 2006 року близько 13 години, керуючи вказаним автомобілем, проїжджав по вул.Пашутінській, не витримав безпечний інтервал та зачепив правим зовнішнім дзеркалом пішохода ОСОБА_2, яка рухалась в попутному напрямку по краю тротуару. Від дії автомобіля остання отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рани верхньої губи, забою та зсадин носа, в зв»язку з чим їй надавалась перша медична допомога в травмцентрі Кіровоградської міської лікарні швидкої медичної допомоги, а в подальшому вона проходила стаціонарне та амбулаторне лікування з приводу струсу головного мозку, закритої травми м»яких тканин шийного відділу хребта. Тому судом було вирішено стягнути у відшкодування витрат на придбання ліків, які були необхідні позивачці за вказівкою лікарів після отриманих травм, відповідно до наданих нею чеків та квитанцій, вказані в позовній заяві суми.
Однак погодитись з висновками районного суду щодо розміру матеріальних збитків не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та дослідженим доказам, зроблені без їх належної оцінки та усунення протиріч.
З матеріалів справи та оглянутих в ході судового засідання при апеляційному розгляді справи відмовного матеріалу № 1405 по факту даної ДТП та медичної картки стаціонарного хворого №24713 Кіровоградської обласної лікарні вбачається, що позивачка з 15 грудня 2006 року близько 13 години внаслідок ДТП отримала ушкодження деяких частин обличчя, а після 22 години цього ж дня була доставлена до лікарні з приводу струсу головного мозку та забою грудної клітини, де лікувалась до 26 грудня 2006 р. В ході стаціонарного лікування вона була обстежена і отримала призначення лікаря не лише для лікування пов”язаного з одержаними травмами, а й з приводу загострення хронічного захворювання шийного відділу хребта. Проаналізувавши листок лікарських призначень, епікриз №24713(а.с.5), довідку лікаря (а.с.14) та надані позивачкою чеки і квитанції (а.с.3-4; 12, 15) колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до відшкодування розмір матеріальної шкоди , пов”язаної з лікуванням, підлягає зменшенню до 493 грн. 34 коп.(що включає витрати на стаціонарне лікування - 331,59 грн. та амбулаторне - 161,75 грн.). При цьому не підлягають відшкодуванню витрати на придбання гормональних, серцевих, послаблюючих, судинних медпрепаратів, біостимуляторів та медвиробів, не пов”язаних з лікуванням наслідків ДТП, а також добровільні внески та вартість можливого протезування в майбутньому.
Вирішуючи спір, судом не було встановлено наявності причинно-наслідкового зв'язку між дією джерела підвищеної небезпеки та заподіяною у зазначеному позивачкою розмірі шкодою. Не знайшло свого підтвердження відповідними доказами посилання позивачки, що лікування, отримане нею після ДТП було в повному обсязі пов”язане з отриманими травмами. Враховано, що в епикризі та медичній картці хворої вказано, що за два дні до ДТП ОСОБА_2 мала погіршення стану здоров”я.
Також, рішення суду щодо відшкодування моральної шкоди на підставі ст.1167 ЦК України належним чином не обґрунтовано, а в матеріалах справи не міститься переконливих доказів заподіяння моральної шкоди позивачці у розмірі, визначеному судом. Так, згідно з вимогами ст.23 ЦК України та пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Наведених положень судом першої інстанції при прийнятті рішення щодо відшкодування моральної шкоди враховано не було.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка пов”язує спричинення моральної шкоди з тим, що відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки, не вжив заходів до відшкодування витрат на її лікування, пов”язане з ДТП, що потягло погіршення її стану здоров”я, вплинуло на спосіб життя. Відповідно до наданої нею довідки (а.с.13) ОСОБА_2 зазнала ускладнень в діяльності сердцево-судинної системи. Колегія суддів, враховуючи обставини, за яких було завдано моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях позивачки та необхідності вжиття заходів до відновлення свого стану, вимоги розумності і справедливості, розмір відшкодування визначила в сумі 500 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що згідно з вимогами пп.2, 3 і 4 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності вимог про відшкодування шкоди через відсутність вини відповідача у її заподіянні не знайшли свого підтвердження та спростовуються поясненнями самого ОСОБА_1 та очевидців події ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які маються у відмовному матеріалі № 1405 по факту ДТП. Відповідач при проведенні перевірки органами міліції вказував, що під час руху по вул.Пашутинській у вищезазначений час він почув цокіт та зупинився, але не виявивши пошкоджень автомобіля, поїхав далі. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, допитані судом на клопотання відповідача, пояснили, що в той день їхали в автомобілі разом з ОСОБА_1, спростовують факт ДТП та зупинки в зв”язку з цим транспортного засобу. Проте, суд не може погодитись з думкою відповідача, що свідчення вказаних осіб спростовують причетність даного автомобіля до заподіяння позивачці ушкоджень, тому що вони суперечать іншим дослідженим доказам. Висновки суду щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов”язку по відшкодуванню шкоди відповідають вимогам зазначених в рішенні норм матеріального права та не спростовані доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.88, 303, 307 п.3ч.1, 309 п.п.2, 3, 4 ч.1, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 14 листопада 2008 року та додаткове рішення цього суду від 1 грудня 2008 змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 493 (чотириста дев»яносто три) гривні 34 коп. у відшкодування матеріальної шкоди і 500 (п»ятсот) гривень - у відшкодування моральної шкоди, та на користь держави - 59 грн. 50 коп. судового збору і 30 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з наступного дня.
Головуючий
Судді: