Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 лютого 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючої : Готра Т.Ю.,

суддів : Джуги С.Д., Кеміня М.П.,

при секретарі : Чейпеш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 січня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування майна від добросовісного набувача,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він з 24 листопада 1990 року до 03 грудня 2009 року перебув в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, під час якого ними було придбано майно. В березні 2010 року ОСОБА_3 пред'явив позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Під час розгляду вказаної справи ОСОБА_1 подарувала своїй матері ОСОБА_2 1/2 частину розважального закладу по АДРЕСА_1 яка знаходилась в спільній сумісній власності подружжя. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2013 року поділено мано подружжя. Враховуючи викладене, просив витребувати з чужого незаконного володіння 1/4 частину вказаного розважального закладу.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року, позов задоволено.

Витребувано від ОСОБА_2 1/4 частину розважального закладу по АДРЕСА_1 Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено та вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 липня 2014 року - скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, предметом апеляційного розгляду є рішення Виноградівського районного суду від 15 січня 2014 року та апеляційні скарги відповідачів на нього ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які у апеляційних скаргах просять скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 у позові.

У судовому засіданні представники апелянтів ОСОБА_5, ОСОБА_6 апеляційні скарги підтримали.

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 апеляційні скарги не визнали, просили такі відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином (під розписку), а тому їх неявка згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що спірне приміщення вибуло з володіння позивача поза його волею, у зв'язку з прийняттям судом неправомірного рішення, яке у подальшому було скасовано, а тому таке майно підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння третіх осіб та поверненню власникові.

Проте колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може за таких обставин.

Встановлено, що з 24 листопада 1990 року і до 03 грудня 2009 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 За час шлюбу вони придбали спільно рухоме та нерухоме майно, яке є сумісною власністю.

18 березня 2010 року позивач звернувся із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 06 грудня 2011 року, майно між ними було поділено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2012 року вказані судові рішення скасовано і передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2013 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково, зокрема проведено поділ рухомого та нерухомого майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, однак в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на 1/2 частину розважального закладу по АДРЕСА_1 відмовлено.

Звертаючись із позовом, позивач зазначив, що 22 березня 2012 року ОСОБА_1 подарувала своїй матері ОСОБА_2 1/2 частину розважального закладу по АДРЕСА_1 (а.с. 18), незважаючи на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2012 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Крім того, вказаною ухвалою касаційного суду зупинено виконання рішення Винаградівського районного суду від 15 липня 2011 року до закінчення касаційного провадження у справі.

За правилом ч. З ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

За змістом наведеного майно, яке вибуло з володіння, може бути витребувано власником.

Тобто з наведеного слідує, що із віндикаційним позовом має право звернутися лише власник майна.

Однак, задовольняючи позов, суд першої інстанції в порушення вимог статей 10,60 ЦПК України не врахував, що докази належності ОСОБА_3 спірного майна в матеріалах справи відсутні; що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили та яким встановлені обставини справи, що за правилом ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, відмовлено в задоволенні позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину спірного розважального закладу з підстав, що на момент розгляду справи вказане майно належить ОСОБА_2 на підставі правочину та не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 (позивач вказане рішення не оскаржив, із вимогою про стягнення компенсації вартості його частки майна не звертався); а також не врахував, що позивач із вимогою про визнання правочину, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на вказане майно, не звертався, вказаний договір не визнаний судом недійсним, тобто відповідно до ст. 204 ЦК України, якою визначено презумцію правомірності правочину, є чинним, а отже ОСОБА_2 є власником спірного майна на законних підставах.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що у позивача відсутні правові підстави на витребування спірного майна, тому у задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з ухваленням по справі нового рішення, яким у позові ОСОБА_3 слід відмовити, а апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Виноградівського районного суду від 15 січня 2014 року -скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування майна від добросовісного набувача - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча :

Судді :