Провадження № 2/641/39/2015 Справа № 641/11400/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року

Комінтернівський районний суд міста Харкова

у складі головуючого - судді: Курганникової О.А.

за участю секретаря судових засідань : Артамонова О.В.

представника позивача: Тіторенко І.А.

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» , третя особа ОСОБА_6 про припинення договору іпотеки , -

в с т а н о в и в

Позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 2279 486 грн. 64 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 014/02/3-1300/3-06 від 11.08.2006, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу від 08.09.2004 року посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим. ,шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки з прилюдних торгів, за ціною визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності у порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження», а також скасувати реєстрацію місця проживання та виселити всіх мешканців квартири.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.08.2006 року між позивачем та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір № 014/02/3-1300/3-06 , що є майновим поручителем за зобов'язанням ОСОБА_6 за договором кредиту № 014/02/3-1300-06 від 11.08.2006 року. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Іпотечним договором забезпечені вимоги банку, що випливають із договору кредиту № 014/02/3-1300-06 від 11.08.2006 року , укладеним між банком та ОСОБА_6, а саме: повернення кредиту в сумі 240 000,00 доларів США, з встановленою відсотковою ставкою 13% річних, строком до 11 серпня 2013 року. У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_6 , утворилася заборгованість., повернення якої забезпечено іпотечним договором , яка станом на 15.08.2013 року становить 2 279 486 грн. 64 коп. У зв'язку з чим, позивач вважає за необхідне здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

19.12.2013 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» про припинення договору іпотеки посилаючись на те, що дійсно 11.08.2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ним був укладений іпотечний договір № 014/02/3-1300/3-06, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за договором кредиту № 014/02/3-1300-06 від 11.08.2006 року. , а саме: повернення кредиту в сумі 240 000,00 доларів США, з встановленою відсотковою ставкою 13% річних, строком до 11 серпня 2013 року. Але повернення боргу забезпечувалось ще двома договорами іпотеки, та саме за таких умов він і погодився на укладення договору іпотеки. Так до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» неодноразово змінював умови забезпеченого зобов'язання без згоди іпотекодавця, чим збільшував обсяг його відповідальності. Відповідні зміни до договору піпетки не вносились, будь які повідомлення з цього приводу не направлялись. Крім того в договір іпотеки не містить конкретного строку дії. Позивач за зустрічним позовом вважає що наведені обставини є підставою для визнання іпотечного договору припиненим та скасування заборони відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна з урахуванням уточненого позову.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» позов підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував у повному обсязі.

Представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечували у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, заявили клопотання про застосування строку позовної давності. Крім того зазначили, що додатковий договір № 1 від 24.07.2008 року до іпотечного договору № 014/02/3-1300/3-06 від 11.08.2006 року та договір про внесення змін №2 від 18.02.2010 року до іпотечного договору № 014/02/3-1300/3-06 від 11.08.2006 року ОСОБА_3 не підписував, та підписи не його. А також підтримали зустрічний позов у повному обсязі.

третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, в судове засідання не з'явилась, надала до суду заперечення та просила слухати справу за її відсутності.

Третя особа ОСОБА_6 повідомлена належним чином у встановленому Законом порядку, причини неявки суду не повідомила.

Суд, вислухавши думку, пояснення, доводи сторін по справі, ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає основний позов не підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 11.08.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником за всіма правами та обов'язками якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 укладена генеральна кредитна угода № 523, а у відповідності до угоди укладений кредитний договір № 014/02/3-1300-06 від 11.08.2006 року з урахуванням додаткового договору № 1 від 24.07.2008 року, відповідно до якого банк надав ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 240 000,00 доларів США з встановленою відсотковою ставкою 13% річних строком до 11 серпня 2013 року (т. 1, а. с. 7-14).

Разом з тим, на забезпечення умов виконання кредитного зобов'язання за договором іпотеки № 014/02/3-1300/3-06 від 11.08.2006 року ОСОБА_3 було передано в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, загльною площею 136,8 кв. м. , житловою площею 87,3 кв. м. ( т. 1, а. с. 18-19).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно положення статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання, якщо інше не встановлено щодо відшкодування, в тому числі, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 15.08.2013 року загальна заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором, складає 254 691, 15 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 15.08.2013 року дорівнює 2 035 746 грн. 36 коп. та складається з наступного:

- заборгованість за кредитом в розмірі 172 779,47 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 15.08.2013 року становить 1 381 026 грн. 30 коп.;

- заборгованість за відсотками в розмірі 81 911, 68 дол. США. що з еквіваленті по курсу НБУ станом на 15.08.2013 р. становить 654 720 грн. 04;

-пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 20 324, 25 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 15.08.2013 р. становить 162 451, 73 грн.

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 10 169, 97 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 15.08.2013 р. становить 81 288, 57 грн. ( т. 1, а.с. 15-17).

За правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.

Відповідно до ч.І ст.ЗЗ, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, Передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Проте, 07 червня 2014 року набув чинності ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, заданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року за №1304-VІІ вбачається, що протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке манно ступає як забезпечення зобов'язань - громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника, майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

· кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Суд констатує, що даний закон розповсюджує свою дію на правовідносини, які склались між сторонами спору.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 11.08.2006 року між позивачем та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір № 014/02/3-1300/3-06 , що є майновим поручителем за зобов'язанням ОСОБА_6 за договором кредиту № 014/02/3-1300-06 від 11.08.2006 року. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Іпотечним договором забезпечені вимоги банку, що випливають із договору кредиту № 014/02/3-1300-06 від 11.08.2006 року , укладеним між банком та ОСОБА_6, а саме: повернення кредиту в сумі 240 000,00 доларів США, з встановленою відсотковою ставкою 13% річних, строком до 11 серпня 2013 року.

В судовому засіданні відповідач та його представники, зазначили, що придбана квартира є єдиним житлом та використовується відповідачем та членами його родини, як місце постійного проживання, оскільки іншого житла вони не мають.

Таким чином, загальна площа Предмету іпотеки не перевищує 140 кв.м., це нерухоме житлове майно використовується, як місце постійного проживання майнового поручителя кредиту одержаного у Банку в іноземній валюті зі строком погашення до 11 серпня 2013 року зі сплатою процентів у порядку та умовах, встановлених договором, іншого житла у відповідача немає.

Враховуючи наведене, у вимогах банку про звернення стягнення на спірну квартиру слід відмовити саме з підстав, передбачених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, заданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року за №1304-VІІ, який набрав чинності з 07.06.2014 року.

Також суд вважає клопотання ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 258, 261 ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Кредитними договорами, укладеними між позивачем та позичальником ОСОБА_6, встановлено, що кредитні кошти надаються позичальнику строком до 11.08.2013р. Тож, у зобов'язанні встановлений строк його виконання терміном - 11.08.2013 року.

Статтею 264 ЦКУ передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

17.02.2012 р та 21.06.2012 року сторонами кредитного договору були підписані протоколи про наміри з погашення заборгованості за кредитним договором, в яких позичальником підтверджено про наміри погашення існуючої заборгованості за кредитним договором.

26.04.2013 року ОСОБА_3 звертався до АТ «Райффайзен Банк Аваль» із заявою про можливість реалізації у добровільному порядку предмету іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором, з якої вбачається, що він погоджується з існуванням заборгованості за кредитним договором та необхідністю її погашення з боку майнового поручителя (т. 1 а. с. 160-163).

Зазначені дії позичальника та майнового поручителя свідчать про визнання ним своїх зобов'язань за кредитним договором, що відповідно до ст.. 264 ЦК України є перериванням позовної давності, а тому підстав для застосування строку позовної давності суд не вбачає.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» , третя особа ОСОБА_6 про припинення договору іпотеки задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1. ст.. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про Іпотеку»;

Наведені норми Закону визначають певну різницю в цих видах забезпечення зобов'язання. Іпотека і порука є окремими видами забезпечення виконання зобов'язання. До договору іпотеки не можуть застосовуватися положення окремого виду забезпечення виконання зобов'язання, а саме поруки. Майновий поручитель не є стороною основного договору, забезпеченого заставою (іпотекою). Він лише зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником договірних зобов'язань в межах вартості переданого в заставу (іпотеку) майна. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

З зазначеною правовою позицією погоджується Пленум ВССУ у Постанові від 30 березня2012 року N 5. «При вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1,11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем.

Відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Посилання представників ОСОБА_3 про те, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» неодноразово змінював ви забезпеченого зобов'язання без згоди іпотеко держателя не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так згідно з п. 1.1. Договору іпотеки №014/02/3-1300/3-06 від 11.08.2006р. цей договір є забезпеченням виконання позичальником ОСОБА_6 зобов'язань за Генеральною кредитною угодою №523 та кредитними договорами укладеними відповідності до угоди , а також усіх додаткових угод до них, які можуть бути укладені закінчення строку їх дії.

Тож, умовами договору сторони погодили про те, що іпотекодавець надає згоду по забезпеченню зобов'язань позичальника за Генеральною кредитною угодою №523, кредитними договорами укладеними у відповідності до угоди, а також усіх додаткових угод до них, які можуть бути укладені до них (а. с. 18-19).

Стаття 627 ЦКУ визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Виходячи з викладеного, сторони в договорі іпотеки погодили можливість укладання додаткових угод як до Генеральної кредитної угоди №523 так і кредитних угод укладених в її рамках, а іпотекодавець підписанням договору, надав згоду на те, що іпотека, встановлена іпотечним договором зберігається та забезпечує виконання зобов'язань Позичальника за Генеральною кредитною угодою №523, а також за всіма кредитними договорами, укладеними у відповідності до цієї угоди, із врахуванням внесених змін.

До того ж, при укладанні Додаткових угод №3 та №4 до кредитного договору № 014/02/3-1300-06 ОСОБА_3 надав свою згоду на зміну умов кредитного договору, про що поставив підпис на екземплярі додаткових угод.

За текстом, ОСОБА_3 підтвердив, що іпотека, встановлена іпотечним договором № 014/02/3-1300/3-06 від 11.08.2006р. зберігається та забезпечує виконання зобов'язань позичальника за Генеральною кредитною угодою №523. а також за всіма договорами, укладеними у відповідності до цієї угоди, у т. ч. за кредитним договором № 014/02/3-1300-06 від 11.08.2006 р. із врахуванням внесених змін( а. с. 68-74).

Ствердження ОСОБА_3 та його представників про те, що він не підписував додатковий договір № 1 від 24.07.2008 року до іпотечного договору № 014/02/3-1300/3-06 від 11.08.2006 року та договір про внесення змін №2 від 18.02.2010 року до іпотечного договору № 014/02/3-1300/3-06 від 11.08.2006 року, спростовують висновки судово- почеркознавчої експертизи № 12469 від 08.01.2015 року відповідно до яких підписи від імені ОСОБА_3 в додатковому договорі № 1 від 24.07.2008 року до іпотечного договору № 014/02/3-1300/3-06 від 11.08.2006 року та договорі про внесення змін №2 від 18.02.2010 року до іпотечного договору № 014/02/3-1300/3-06 від 11.08.2006 року виконані ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 1-10).

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення зустрічного позову , суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 61, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 526, 546, 554, 572, 627 ЦК України, ст. 7, 33, 39 Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, заданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року за №1304-VІІ, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» відмовити у повному обсязі.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. А. Курганникова