Справа № 127/23838/14-ц Провадження № 22-ц/772/605/2015Головуючий в суді першої інстанції Сичук М. М.
Категорія 53Доповідач Вавшко В. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" лютого 2015 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
ГоловуючогоВавшка В.С.,
суддів:Якименко М.М., Медвецького С.К.,
При секретарі:Пантелеймоновій А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Державного підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Рятівник-Інформ» про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахування і виплати доплати особам, які працюють у зоні відчуження,
в с т а н о в и л а :
Позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в листопаді 2014 року звернулись до суду з позовом до відповідача Державного підприємства "Інформаційно-аналітичний центр "Рятівник-Інформ" про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахування і виплати доплати особам, які працюють у зоні відчуження, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вони перебувають у трудових відносинах з ДП «Інформаційно-аналітичний центр «Рятівник-Інформ» та працюють прибиральниками службових та виробничих приміщень адміністративно-господарського відділу. Їхні робочі місця знаходяться у м. Чорнобиль Київської області (зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення).
31.10.2013 року відповідач видав наказ № 13-од про затвердження акта простою. За цим наказом, затверджено Акт про простій працівникам адміністративно-господарського відділу працюючих в м. Чорнобиль. Початок простою було встановлено з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року.
Далі відповідач наказами від 17.12.2013 року № 19-од та від 24.01.2014 року № 2-од було затверджені акти простою № 2 та № 3 і продовжено термін простою з 01.12.2013 року до 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року без строку закінчення.
Відповідно до зазначених наказів починаючи з листопада 2013 року позивачам нараховувалась заробітна плата у розмірі двох третин тарифної ставки встановленого працівникові окладу, та з цього ж часу відповідач припинив нарахування позивачам доплати особам, які працюють у зоні відчуження.
З листопада 2013 року по серпень 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували на робочих місцях в м. Чорнобиль, що підтверджується відповідними графіками роботи, затвердженими директором «ІАЦ «Рятівник-Інформ» Сарганом В.В.
Позивачі вважають, що фактично під час простою вони виконували роботу по охороні та збереженню майна, матеріальних цінностей, які знаходились в м. Чорнобиль і були у віданні відповідача, а тому просили суд постановити рішення, яким визнати протиправними дії Державного підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Рятівник-Інформ» щодо ненарахування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 доплати особам, які працюють у зоні відчуження та зобов'язати відповідача, здійснити нарахування та виплату такої доплати у розмірі 150 % мінімальної заробітної плати за період з листопада 2013 року по вересень 2014 року включно.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.12.2014 року у задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було відмовлено.
На таке рішення ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Державного підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Рятівник-Інформ» від 02 квітня 2013 року №22-ос «Про переведення працівників» позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 були переведені в нову організаційно-штатну структуру на посади прибиральника службових та виробничих приміщень Адміністративно-господарського відділу в м. Чорнобиль, з особливо шкідливими умовами праці.
Відповідно до наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій «Про зміну найменування та затвердження Статуту Державного підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Рятівник - Інформ» №448 від 05 липня 2013 року та наказу ДП «Агентство Чорнобильінтерформ» №26-од від 12 серпня 2013 року назву ДП «Агентство інформації, міжнародного співробітництва та розвитку «Агентство Чорнобильінтерформ» змінено на ДП «Інформаційно-аналітичний центр «Рятівник-Інформ» (а.с. 68).
12 серпня 2013 року позивачі у встановленому порядку були ознайомлені із своїми посадовими обов'язками, що передбачені у «Посадовій інструкції прибиральника службових та виробничих приміщень Адміністративно-господарського відділу ДП «ІАЦ «Рятівник-Інформ» в м. Чорнобиль, яка затверджена директором ДП «ІАЦ «Рятівник-Інформ», під якою поставили свої підписи.
Посадовою інструкцією прибиральника передбачено виконання наступних обов'язків: здійснює своєчасно та якісно щоденне, поточне і генеральне прибирання кімнат для проживання і закріплених за нею приміщень загального користування; замінює брудну постільну білизну, рушники і туалетні речі після кожного виїзду проживаючих, а в разі тривалого проживання - один раз у три дні; прибирає ліжка; здійснює своєчасне прання та прасування постільної білизни, рушників; миє ванні кімнати і все устаткування в них, включаючи стіни, підлогу і стелю; поповнює і контролює наявність необхідних засобів гігієни у ванних кімнатах і туалетах; щодня миє і протирає меблі, вікна, стіни, дзеркала, віконні рами, скло і все інше устаткування, прибирає павутиння, миє коридори, тощо.
03 жовтня 2013 року Державне агентство України з управління зоною відчуження своїм листом №02-4131/1.4.2 повідомило ДП «ІАЦ «Рятівник-Інформ» про анулювання з 01 жовтня 2013 року спеціального дозволу на право діяльності на територіях зон відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення від 20 вересня 2011 року №000726, виданого ДП «Агентство інформації, міжнародного співробітництва та розвитку «Агентство Чорнобильінтерформ» правонаступником, якого відповідно до положень статуту виступає ДП «ІАЦ «Рятівник-Інформ». Анулювання дозволу здійснено відповідно до наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 30 вересня 2013 року №129.
У зв'язку із відсутністю можливості поновити дію спеціального дозволу на провадження діяльності на територіях зон відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення підприємством було прийнято рішення про оголошення з 01 листопада 2013 року простою працівникам Адміністративно-господарського відділу підприємства, які працюють у м. Чорнобиль. Відповідно до цього рішення було видано накази про затвердження акту простою №13-од від 31 жовтня 2013 року, №19-од від 17 грудня 2013 року та №2-од від 24 січня 2014 року, з якими позивачі були ознайомлені у встановленому порядку. Згідно цих наказів було передбачено перебування позивачів на робочому місці без виконання посадових обов'язків передбачених Посадовою інструкцією прибиральника. Також відповідно до статті 113 КЗпП України позивачам було передбачено нарахування заробітної плати в розрахунку від двох третин тарифної ставки встановленого позивачам окладу. З листопада 2013 року позивачам припинили нараховувати та виплачувати доплату передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року №831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що анулювання спеціального дозволу на право діяльності на територіях зон відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення було фактором відсутності організаційних умов, необхідних для виконання роботи та підставою для оголошення простою, що в свою чергу фактично призупинило виконання позивачами їх посадових обов'язків незалежно від перебування на робочих місцях.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що посадовою інструкцією прибиральника не передбачено здійснення охорони та збереження майна, а також відсутні будь-які розпорядчі документи, які б зобов'язували позивачів продовжувати виконувати свої посадові обов'язки чи обов'язки інших штатних працівників ДП «ІАЦ «Рятівник-Інформ», окрім того позивачами не доведено належними і допустимими доказами обставин виконання іншої роботи та обсягу такої роботи, які б давали змогу суду застосувати положення постанови Кабінету Міністрів України «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» від 10 вересня 2008 року № 831.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, позаяк вони відповідають встановленим обставинам справи та застосованим нормам матеріального права.
Колегією суддів встановлено, і не оспорюється сторонами, що позивачі перебувають у трудових відносинах з ДП «Інформаційно-аналітичний центр «Рятівник-Інформ» та працюють прибиральниками службових та виробничих приміщень адміністративно-господарського відділу. Місце роботи позивачів знаходиться у м. Чорнобиль Київської області зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення. Також не оспорюється той факт, що підприємством було прийнято рішення про оголошення з 01 листопада 2013 року простою працівникам Адміністративно-господарського відділу підприємства, які працюють у м. Чорнобиль, про що були видані накази про затвердження актів простою та припинено нарахування і виплата позивачам 150% доплати особам, які працюють у зоні відчуження.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо припинення виплати позивачам доплати в розмірі 150 % від мінімальної заробітної плати за знаходження в зоні відчуження, оскільки постановою Кабінету Міністрів України «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» від 10 вересня 2008 року № 831 визначено, що така доплата установлюється особам, які постійно працюють та виконують службові обов'язки у зоні відчуження, при цьому така доплата визначається пропорційно відпрацьованому часу, але не більше від встановленого розміру.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції позивачі не заперечували того факту, що під час оголошеного простою вони не виконували безпосередніх свої службових обов'язків, визначених посадовою інструкцією, хоча і перебували на робочому місці.
Твердження позивачів про виконання у цей час іншої роботи (охорона майна, матеріальних цінностей, перенесення вантажу тощо) не знайшла свого підтвердження належними та допустимими доказами, як то : наказами роботодавця про залучення позивачів до виконання інших обов'язків, табелями обліку робочого часу, актами виконаних робіт тощо, з яких можливо встановити вид та обсяг виконаної роботи.
Колегією суддів було задоволено клопотання, яке було відхилене судом першої інстанції, про допит в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 - робітника з утримання будинків з прилеглими територіями адміністративно-господарського відділу ДП «ІАЦ «Рятівник-Інформ».
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив суду що він працює у відповідача на посаді робітника з утримання будинків з прилеглими територіями адміністративно-господарського відділу ДП «ІАЦ «Рятівник-Інформ» та є матеріально-відповідальною особою.
Свідок зазначив, що 31.01.2013 року ним була отримана факсокопія наказу про затвердження акту простою з 01 по 30 листопада 2013 року працівниками адміністративно-господарського відділу ДП «ІАЦ «Рятівник-Інформ» : ОСОБА_9 та позивачів. Однак ним було повідомлено керівництво про те, що він несе повну матеріальну відповідальність за збереження майна підприємства, тому роботодавець прийняв рішення про нерозповсюдження на нього простою, про що надіслав копію наказу, у якому було відсутнє його прізвище.
Свідок підтвердив, що за весь період простою він виконував покладену на нього роботу, позивачі також перебували на робочих місцях вахтовим методом, але свої посадові обов'язки по прибиранню не виконували, а лише іноді на його прохання чи за власною ініціативою надавали йому допомогу у вирішенні окремих виробничих питань, як-то : перенесення речей, отримання пропусків (дозволів). Вказана робота не обліковувалась і носила епізодичний характер.
Колегія суддів вважає, що свідчення ОСОБА_9 загалом підтвердили висновки суду першої інстанції в частині того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не мають права на отримання доплати, як особи, які працюють у зоні відчуження, оскільки останні не виконували своїх посадових обов'язків, а виконання іншої роботи не було узгоджено з роботодавцем та не підтверджено належними доказами.
Окрім того колегія суддів зважає на ту обставину, що графік змінності свідка ОСОБА_9 (чотири робочих дня - три вихідних дня) відрізняється від графіку змінності позивачів (п'ятнадцять робочих - п'ятнадцять вихідних) та спростовує твердження останніх про постійне виконання ними обов'язків по збереженню та охороні майна, оскільки такої необхідності не існувало під час перебування ОСОБА_9 на робочому місці. Також позивачками не доведено в чому полягала їх робота по охороні майна у ті дні коли у свідка ОСОБА_9 були вихідні дні, а саме по собі перебування позивачів на території підприємства, на переконання колегії суддів, не свідчить про виконання ними певного обсягу роботи.
Твердження позивачів про порушення їх прав через незаконну зміну тексту наказу № 13 від 31.10.2013 року в частині переліку працівників, яким оголошено про простій, не спростовує правильність рішення, позаяк наявність чи відсутність в наказі прізвища свідка ОСОБА_9 не впливає на обсяг прав та обов'язків саме позивачів, які звернулись до суду за захистом своїх особистих трудових прав в порядку вирішення індивідуального трудового спору.
За таких обставин, та в силу ст.308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя : (підпис) В.С. Вавшко
Судді : (підпис) М.М. Якименко
(підпис) С.К. Медвецький
З оригіналом вірно :