Справа № 11а-267/2006                               Головуючий у і інстанціі-Бобер К.Ф.

Категорія:ч.4 ст.185 КК Украіни    Доповідач- Збитковська Т.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого- Міщенко О.А.

Суддів-Збитковськоі Т.І,Горщарук Г.О.

За участю прокурора-Тимощука С.О.

Захисника-адвоката ОСОБА_1

Засуджених-ОСОБА_2,ОСОБА_3

Законних представників-ОСОБА_4,ОСОБА_5

Представника потерпілого- ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_7 на вирок Лубен­ського міськрайонного суду від 17 березня 2006 року.

Цим вироком ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,уроже-нець і мешканець АДРЕСА_1, украінець,громадянин Украіни,раніше не судимий,-

- засуджений за ч.4 ст.185 КК Украіни на п"ять років позбавлення волі

із звільненням від відбування покарання з випробуванням- іспитовим строком в один рік і шість місяців.

 ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2,уроженець і мешканець АДРЕСА_2, українець, громадянин України, раніше не судимий,-

- засуджений за ч.4 ст.185 КК Украіни на п"ять років позбавлення волі

із звільненням від відбування покарання з випробуванням- іспитовим строком в один рік і шість місяців.

Відповідно до ст.76 КК Украіни на обох засуджених покладено обов"язки періодично з являтися в органи кримінально- виконавчої системи для реєстра­ції та повідомляти про зміну місця проживання,роботи чи навчання.

Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі.

 Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_7 в ра­хунок відшкодування заподіяної майнової шкоди 17255 грн.00 коп.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винними в тому, що вони 15 бе­резня 2004 року близько 21 год.за попередньою змовою між собою,шляхом про­никнення в торгівельнии кіоск ОСОБА_7,розташований на території ДКП "ІНФОРМАЦІЯ_3" по АДРЕСА_3,таемно вик­рали належне потерпілому майно на загальну суму 21222 грн.00 коп.

В поданій на вирок апеляції потерпілий ОСОБА_7 порушуе питання про скасування вироку, як незаконного, з направленням справи на новий су­довий розгляд. При цьому покликаеться на те,що суд неправильно, у його відсутність, вирішив цивільний позов щодо відшкодування майнової шкоди та призначив ОСОБА_2 і ОСОБА_3 надто м"яке покарання,яке не від­повідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам винних.

Державним обвинувачем в справі,засудженими, іх законними представника­ми та захисником- адвокатом Фурсик В.П. вирок в апеляційному порядку не оскаржено.

. Заслухавши суддю-доповідача,представника потерпілого-ОСОБА_6,який підтримав апеляцію ОСОБА_7,засуджених ОСОБА_2.і ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1 в іх інтересах,законних представників,які вважають вирок законним і просять залишити його без змін,думку прокурора про скасу­вання вироку через порушення судом вимог кримінально- процесуального зако­нодавства щодо потерпілого, перевіривши матеріали справи й обговоривши до­води, наведені в апеляції,колегія суддів вважає,що апеляція потерпілого ОСОБА_7. не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2. та ОСОБА_3 у. вчиненні зазначеного злочину грунтується на сукупності зібраних в справі доказів, яким судом дана правильна оцінка.

Кваліфікація дій засуджених за ч.4 ст.185 КК Украіни е вірною і в апе­ляції не оспорюється.

„Посилання потерпілого в апеляції на те,що суд невірно визначив розмір майнової шкоди,заподіяної злочином при вирішенні цивільного позову, не грунтуються на матеріалах справи.

Сам потерпілий в ході досудового слідства зазначав,що крадіжкою,яка мала місце 15 березня 2004 року, йому заподіяна матеріальна шкода в су­мі 21 тисяча 222 грн,що підтверджено довідкою,складеною,підписаною і за­віреною ним, як приватним підприємцем/т.І а.с.14-15,22, т.2 а.с.190/.

При пред"явленні цивільного позову на відшкодування заподіяної шкоди /т.2 а.с.191/ потерпілий ОСОБА_7вказував суму 21222 грн.00 к.

Суд визнав доведеним,що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 скоіли таемне викрадення майна потерпілого саме на вищевказану суму і повністю задо­вольнив позовні вимоги ОСОБА_7, стягнувши на його користь 17 тисяч 255 грн.з врахуванням вартості повернутого майна.

Наведене ОСОБА_7 в апеляції твердження про те, що суд приз­начив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надто м яке покарання, яке не від­повідає ступеню тяжкості вчиненого ними злочину та особам винних, е без­підставним.

З вироку суду вбачається,що покарання обом засудженим призначене у відповідності до вимог ст.65 КК України.

При цьому враховано тяжкість скоєного злочину,особи ОСОБА_2. і ОСОБА_3, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризуються за місцем проживання і навчання, обставини, які. пом"якшують покарання- вчинення злочину в неповнолітньому віці, щире розкаяння, часткове відшкодування шкоди.

Суд обрав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України і,звільнивши іх від відбування покарання з випро­буванням- іспитовим строком в один рік і шість місяців, вимог закону не порушив.

 Згідно ст.75 КК Украіни та роз"яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.X.2003 року"Про практику приз­начення судами кримінального покарання , звільнення від відбування пока­рання з випробуванням можливе при призначенні міри покарання у виді поз­бавлення волі на строк не більше п"яти років,з врахуванням тяжкості зло­чину, осіб винних та інших обставин справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку та визнання його незаконним і необгрунтованим.

Керуючись ст.ст. 365,366 КПК Украіни, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Лубенського міськрайонного суду від 17 березня 2006 року стосов­но ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію потерпілого ОСОБА_7-без задоволення.