УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 876/444/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року про відмову у відкритті провадження у справі №442/9502/14-а за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, про визнання протиправними дії державного виконавця, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними дії головного державного виконавця ВДВС Дрогобицького МУЮ у Львівській області Мазурик В.В., що були вчиненні з метою опису та арешту майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності протиправними, скасувати постанову державного виконавця Мазурик В.В. ВДВС Дрогобицького МУЮ у Львівській області про відкриття виконавчого провадження №45504123 від 17.11.2014 року, зобов'язавши державного виконавця винести нову постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа, та надати боржнику строк на добровільне її виконання, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10000 грн. та судові витрати.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у адміністративній справі за його позовом до відділу державної виконавчої сдужби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, про визнання протиправними дії державного виконавця, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення моральної шкоди, повернувши таку ОСОБА_1

Не погодившись із вищенаведеною ухвалою, її оскаржив позивач - ОСОБА_1, який покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким справу направити на продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала мотивована тим, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий виник з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішення суду цивільної юрисдикції.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Таким чином, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач оскаржує дії, рішення органу державної виконавчої служби, вчинені під час виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за виконавчим листом №442/699/14-ц, виданого 17.11.2014 року, яке було ухвалене за правилами ЦПК України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року, де відповідач не здійснює владно-управлінські функції.

Встановлено, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий виник з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішення суду цивільної юрисдикції, яке було ухвалене після 1 вересня 2005 року, а тому має розглядатися відповідно до статей 383-389 Цивільна процесуального України за правилами цивільного судочинства.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми процесульного права.

Відповідно до ст. 6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим кодексом.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Постановою Пленуму Вищого Адміністративного Суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3, від 13 грудня 2010 року, роз'яснено, що при визначенні юрисдикції суди повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження, крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

До цивільної юрисдикції належать лише спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень, ухвалених загальними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року, що також висвітлене за змістом ст.383 ЦПК України. Спори з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень судів цивільної юрисдикції, ухвалених до 1 вересня 2005 року, відповідно до ст. 181 КАС України повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства, але з обов'язковим дослідженням судового провадження, за яким ухвалено рішення, що перебуває на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.

Окрім цього, юрисдикція адміністративних судів, зокрема поширюється на справи з приводу оскарження дій державного виконавця, пов'язаних з виконання владно-управлінських функцій, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані (лист Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.01.2013 року №24-152/0/4-13 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі за аналогічною позицією, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 із змінами і доповненнями.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.160, ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року у справі №442/9502/14-а - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник