ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2015 р. Справа № 918/1931/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Агріматко - Україна"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "ПРАВДА"

про стягнення заборгованості в сумі 2 355 524 грн. 19 коп.

за участі представників:

від позивача: Семеняка В.В., довіреність №86 від 05.01.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В грудні 2014 року приватне акціонерне товариство "Агріматко - Україна" (далі Товариство) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "ПРАВДА" (далі Підприємство) про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №СХТ-037000004 від 11.10.2013 року в сумі 1 570 754,44 грн., з яких: основний борг в сумі 636487,47 грн., 547240,49 грн. збитків від курсової різниці, 31908,09 грн. пені та 355118,39 грн. 30% вартості неоплаченого товару.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.12.2014 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 16.01.2015 року.

15.01.2015 року, 26.01.2015 року, 09.02.2015 року до суду від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

10.02.2015 року позивачем через відділ канцелярії суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача: 636487,47 грн. основного боргу, 1332010,24 грн. збитків від курсової різниці, 31908,09 грн. пені та 355118,39 грн. 30% вартості неоплаченого товару. Вказана заява не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом.

Представник позивача в судовому засіданні 17 лютого 2015 року підтримав позов з підстав зазначених в позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 17.02.2015 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Однак, надіслав до суду факсограму про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване тим, що директор Підприємства перебуває на стаціонарному лікуванні та не може з'явитись у судове засідання.

Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача, суд відмовляє в його задоволенні, при цьому зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Враховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник та інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, якщо вони діють у межах визначених законодавством чи установчими документами. Частиною 3 ст. 28 ГПК України визначено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, директор є не єдиною особою, що має право представляти інтереси Підприємства в суді.

Водночас, оскільки метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, суд зауважує, що відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника Підприємства в засідання суду для надання усних пояснень, а й підготувати письмовий відзив на позовну заяву та надавши (за наявності) відповідні письмові докази в заперечення позовних вимог.

Частиною 3 статті 69 ГПК України передбачено можливість розгляду спору у більш тривалий строк, ніж встановлено частинами 1, 2 вказаної статті.

У виняткових випадках, з урахуванням особливостей розгляду справи (її складності, великого обсягу доказів, кількості осіб, що беруть участь у справі тощо), суд може дійти висновку про необхідність продовження строку розгляду справи. Однак, суд не вбачає виняткових обставин, які б зумовили продовження строку розгляду даної справи.

З огляду на зазначене, оскільки відповідачу надавалось достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2013 року між Товариством (Постачальник) та Підприємством (Покупець) було укладено договір поставки №СХТ-037000004 (далі Договір, а.с. 10-11), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві на умовах DDP склад покупця (згідно з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р.) товари за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій, які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях до Договору вартість в строки та в порядку, передбаченому Договором та специфікаціями до нього (п. 1.1 Договору).

Ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів указуються в специфікаціях до договору. Загальна сума договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціям до цього договору. Строки поставки товару погоджуються сторонами та відображаються в специфікаціях (п. 2.1, 2.2 Договору).

Договір підписаний повноважними представниками постачальника та покупця, а також скріплений відбитками печаток вказаних юридичних осіб.

У відповідності до пунктів 3.1, 3.5 та 3.6 Договору постачальник зобов'язався передати покупцю товар у строки, визначені п. 1.1 Договору, а покупець в свою чергу - прийняти товар та здійснити оплату згідно умов статті Договору.

За статтею 4 Договору покупець купляє товар в кількості і по цінах згідно специфікації до Договору. Вартість товару, що поставляється за цим договором, складає 948 343,50 грн. у т.ч. ПДВ 20%. Вартість товару є еквівалентом 72 670,00 Англ. Фунт Стерлінга згідно курсу продажу Англ. Фунт Стерлінга до гривні по даним Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» за 10.10.2013 року що становить 13.05 грн./1 Англ. Фунт Стерлінга. Сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за товар курс продажу іноземних валют до гривні, що встановлений ПАТ «ОТП Банк». В разі коливання курсів продажу Англ. Фунт Стерлінга до гривні (збільшення або зменшення) при проведенні чергових платежів, оплата здійснюється в гривні, яка є еквівалентом суми Англ. Фунт Стерлінга помноженої на курс продажу Англ. Фунт Стерлінга до гривні на Міжвалютному ринку України по даним ПАТ «ОТП Банк» на дату здійснення платежу. Платежі по цьому договору покупець здійснює на умовах визначених у специфікаціях.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.3 Договору).

На виконання умов Договору Товариством та Підприємством 11.10.2013 року укладено Специфікацію №00001 до Договору (а.с. 12), якою сторони погодили, зокрема, найменування товару - навантажувач телескопічний вартістю 948 343,50 грн.; строк оплати товару: 94 834,34 грн. - 17.10.2013 року, 189 668,70 грн. - 20.12.2013 року, 331 920,23 грн. - 31.07.2014 року та 331 920,23 грн. - 29.08.2014 року.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач 16.10.2013 року поставив відповідачу товар вказаний у Специфікації №00001 на суму 948 343,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №1016014, довіреністю №256 та товарно-транспортною накладною (а.с. 14-16).

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Правовідносини сторін є господарськими, що виникли з договору поставки.

За договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ст.612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що Підприємство товар на загальну суму 948 343,50 грн. отримало без жодних застережень щодо якості, кількості чи ціни останнього, однак вартість його оплатило лише частково в сумі 311 856,03 грн. (що підтверджується платіжними дорученнями а.с. 21, 22), заборгувавши Товариству 636 487,47 грн.

У зв'язку із несплатою вартості товару відповідачем, 21.10.2014 року та 27.11.2014 року позивачем направлено претензії № 898 та 989 відповідно, з вимогою оплати заборгованості. Однак, останні залишені відповідачем без задоволення.

Таким чином, наявність заборгованості у розмірі 636 487,47 грн. за поставлений позивачем товар, відповідачем не спростована та підтверджена матеріалами справи, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, відповідно до умов Договору, позивач нарахував пеню за період з 09.09.2014 року по 25.11.2014 року в сумі 31 908,09 грн. та 30 % від вартості неоплаченого товару в розмірі 355 118,39 грн. (розрахунок а.с. 3).

Згідно з п. 6.2 Договору у випадку затримки оплати з вини покупця на протязі 10 календарних днів з дня розрахунку передбаченого специфікацією, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримки оплати вартості товару з вини покупця більш ніж на 10 календарних днів, останній сплачує постачальнику 30% від суми заборгованості.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.6, ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.

Частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору.

Перевіривши розрахунки пені та 30 % від вартості неоплаченого товару, суд зазначає, що вони відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, а також є арифметично вірними, тому вимоги Товариства про стягнення з Підприємства 31 908,09 грн. пені та 355 118,39 грн. 30 % від вартості неоплаченого товару є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім того, позивачем відповідно до п. 4.4 Договору нарахована та заявлена до стягнення курсова різниця в розмірі 1 332 010,24 грн. (розрахунок на а.с. 55-56).

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок курсової різниці та встановлено, що нарахування проведені правильно та відповідно до вимог законодавства, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відтак вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судовий збір, на підставі ч.1 ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «ПРАВДА» (35154, вулиця Народна, будинок 1, село Підгайці, Млинівського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ 30132761) на користь приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» (08132, вулиця В. Чорновола, будинок 45, місто Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область) 636 487 (шістсот тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 47 коп. основного боргу, 1 332 010 (один мільйон триста тридцять дві тисячі десять) грн. 24 коп. курсової різниці, 31 908 (тридцять одну тисячу дев'ятсот вісім) грн. 09 коп. пені, 355 118 (триста п'ятдесят п'ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 39 коп. 30% вартості неоплаченого товару та 47 110 (сорок сім тисяч сто десять) грн. 48 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "23" лютого 2015 року.

Суддя Пашкевич І.О.