Справа №22-1731 2006р.

Категорія 9

Головуючий у 1 інстанції - Мельник В.В.

Доповідач - Рудь В.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року червня 5 дня колегія суддів Судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого       Рудь В.В.

Суддів                  Ремеза В.А., Можелянської З.М.

При секретарі      Худолій Н.А.

адвоката              Мушик В.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2005 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Юр'ївська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину домоволодіння, -

Встановила:

У червні 2004р. ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1, третя особа Юр'івська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину домоволодіння, визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку. В ході розгляду справи уточнила вимоги (а.с. 39-41).

Позивачка зазначала, що з 1986р. перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 та проживала з ним в будинку АДРЕСА_1, що був колгоспним двором, який поліпшили під час спільного проживання. Після смерті ОСОБА_3, який помер 20.03.2004 р.,їй стало відомо що згідно сваідоцтву від 30.11.1988 р., яке видано на підставі рішення виконкому Павлоградської районної ради НОМЕР_1 він був власником зазначеного будинку та подарував останній 14.08.2001р. ОСОБА_1

Посилаючись на порушення прав, позивачка просила визнати поважними   причини   пропуску   строку   позовної   давності,   визнати

частково недійсним рішення виконкому Павлоградської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області НОМЕР_1 щодо визнання права власності на житловий будинок без номеру по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в 1/2 частині, визнати частково недійсним свідоцтво про право власності за НОМЕР_2 видане на підставі рішення виконкому Павлоградської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області НОМЕР_1 про визнання права власності на житловий будинок без номеру по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в 1/2 частині, визнати частково недійсним договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, вчинений 14.08.2001р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений Юр'ївською державною нотаріальною конторою за реєстром НОМЕР_3, в 1/2 частині, визнати за нею, ОСОБА_2, право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2005р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів скарги та заявлених вимог, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що будинок АДРЕСА_1 до 1991р. відносився до категорії колгоспного двору.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні достовірні докази, які б свідчили про о бгрунтованість такого висновку.

Із справи видно, що відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР №105 від 11.03.1985р. „Про порядок державного обліку житлового фонду" рішенням виконавчого комітету Павлоградської районної ради народних депутатів НОМЕР_1 визнано право власності за ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності від 30.11.1988р. на зазначений будинок (а.с. 44-48), який

був збудований ним у першому шлюбі, тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2

Доказів про те, що станом на вказаний час спірний будинок мав статус колгоспного двору не встановлено.

За таких обставин ОСОБА_3, як власник будинку АДРЕСА_1, правомірно розпорядився останнім, подарувавши його 14.08.2001р. дочці ОСОБА_1

Підстави для визнання вказаного договору дарування недійсним не встановлено.

З врахуванням наведеного рішення суду першої інстанції на підставі п.3, 4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2005р. скасувати.

ОСОБА_2і в задоволенні позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.