УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №291/423/14-ц Головуючий у 1-й інст. Грек М. М.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.
з участю секретаря
судового засідання Мишаковської В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,
за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2014 року, -
встановила:
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом та після уточнення позовних вимог, просив визнати заповіт ОСОБА_5 від 31 серпня 2011 року на користь ОСОБА_3 недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є сином ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Батько 31 серпня 2011 року у своїй квартирі АДРЕСА_1, уклав заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті все майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, і взагалі все, що йому належить на день смерті, і на що він за законом матиме право, заповів своїй сестрі ОСОБА_3, 1955 року народження. Даний заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в Спадковому реєстрі за №51647528. Вважає, відповідач навмисно ввела в оману його батька відносно того, що позивач, як спадкоємець першої черги по закону, має першочергове право на спадкування. Крім того, заповіт не відповідає волі спадкодавця, волевиявлення заповідача не було вільним, оскільки оспорюваний заповіт підписаний не заповідачем ОСОБА_5, а іншою особою.
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Апелянт посилається на те, що при ухваленні рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, він вважає, що суд знехтував наведеними у справі доказами та не взяв до уваги висновок експерта від 17.10.2014 року за №8731/8732/12702/14-32, в якому зазначено, що ОСОБА_5 на момент оформлення заповіту знаходився під впливом збиваючих факторів, зокрема - тяжкий хворобливий стан. Вважає, що відповідачка навмисно ввела ОСОБА_5 в оману у зв'язку з тим, що позивач, як спадкоємець першої черги по закону, мав першочергове право на спадкування майна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями ст.ст. 1233, 1234, 1247, 1248, 1257 ЦК України.
Вимоги ч.1 ст. 1247 ЦК України передбачають обов'язкове складання заповіту у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання. Заповідач підписує заповіт особисто (ч.2 ст. 1247 ЦК України).
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст. 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріусом, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Відповідно до ч.1 ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідувачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
В частині другій вказаної статті законодавець зазначив, що нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках ( стаття 1253 цього Кодексу).
Пунктами 1.3, 1.7, 1.8, 1.9 третьої глави Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року передбачено, що у заповіті зазначаються місце і час складання заповіту, дата та місце народження заповідача, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно, або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби, або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.
Згідно положень ч.1, 2 ст. 1257 ЦК України, заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_5, 31 серпня 2011 року за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1 склав заповіт, за яким, усе його майно, де б воно не було та з чого б не складалось, і взагалі все, що належить йому на день смерті і на що мав право за законом, заповів своїй сестрі - ОСОБА_3, відповідачці по справі (а.с.53).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 (а.с.7).
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, з яким погоджується колегія апеляційного суду, правильно виходив із всіх встановлених судом обставин справи, дав належну оцінку висновку експерта № 8731/8732/12702/14-32 від 17.10.2014 року, де зазначено, що підписи у першому та другому примірниках заповіту виконані самим ОСОБА_5 при впливі на нього збиваючих факторів природного характеру, до яких зокрема можуть відноситись - хворобливий стан, його стеречий вік, незручні зовнішні умови письма (незручна поза виконавця, /наприклад лежачи, напівлежачи/, незручне розміщення матеріалу письма відносно пишучого і т. п.) тощо (а.с. 191-197).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставі своїх вимог та заперечень.
У позовних вимогах та доводах апеляційної скарги представник позивача посилається на те, що відповідач навмисно, шляхом замовчування інформації, ввела в оману ОСОБА_5 відносного того, що ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги по закону, має першочергове право на успадкування його майна, що не відповідало волі померлого.
Такі доводи є безпідставними, оскільки спростовуються наявними доказами по справі. Зокрема, як убачається із показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перед складанням заповіту ОСОБА_5 був при ясному розумі, вів себе адекватно. Коли він хворів за ним доглядали лише його сестри. Син до батька не приходив і останній про нього не згадував.
Доказів введення ОСОБА_5 відповідачем в оману перед складанням та посвідченням заповіту, відсутність вільного волевиявлення спадкодавця, вчинення підписів у заповіті не ОСОБА_5., а іншою особою, представником позивача не надано і таких не встановлено в судовому засіданні.
Також судом встановлено, що у червні 2012 року ОСОБА_2 звертався до суду із позовом про визнання недійсним заповіту від 31.08.2011 року на користь ОСОБА_3 із тих підстав, що ОСОБА_5 на момент складання та посвідчення заповіту перебував у стані, що не дозволяв розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Рішенням Ружинського районного суду від 18 березня 2013 року, яке вступило в законну силу, ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позову за безпідставністю(а.с. 82-83).
Згідно Акту амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 51-2013 від 12 лютого 2013 року, яка була проведена в рамках вище вказаної цивільної справи, у експертної комісії немає підстав вважати, що 31 серпня 2011 року (в день підписання заповіту) ОСОБА_5 не міг би усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, права і обов'язки сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки спірний заповіт відповідає вимогам ст.ст. 1247, 1248 ЦК України, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України і підстав для визнання його недійсним не вбачається.
Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий Судді