УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/19620/13-ц Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.
Категорія 19 Доповідач Борисюк Р. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.
з участю секретаря
судового засідання Мишаковської В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія" Гарант-Авто" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія" Гарант-Авто", Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в особі Житомирського регіонального відділення про стягнення страхового відшкодування,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2014 року, -
встановила:
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом та після його уточнення просила визнати за нею право вимоги про стягнення страхового відшкодування із ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» у зв'язку із відмовою банківської установи скористатися таким правом і стягнути на її користь із страхової компанії 661621, 25 грн. страхового відшкодування, перерахувавши його на її поточний рахунок, відкритий в АТ «ОТП» Банк».
В обґрунтування позову зазначала, що 02.03.2007 року між нею та ЗАТ «ОТП Банк» регіональне відділення «Житомирське» було укладено кредитний договір. На виконання його умов цього ж дня між нею, банком та Житомирською філією ВАТ "Українська страхова компанія «Дженерал Гарант» було також укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків, де вона виступає як страхувальник, а ЗАТ «ОТП Банк» регіональне відділення «Житомирське», як вигодонабувач. Згідно умов договору страхування страховик зобов'язувався у разі настання страхового випадку, здійснити страхові виплати вигодонабувачу.
31 серпня 2011 року внаслідок нещасного випадку, який мав місце 04.12.2009 року, їй було встановлено 2-гу групу інвалідності. На звернення позивача до страхової компанії про виплату страхового відшкодування, остання відповіді не надала. Тому була змушена звернутися до суду з вказаним позовом.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, судові витрати стягнути з відповідачів.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, суд не в повному обсязі розглянув позовні вимоги, не дав правової оцінки вимозі щодо визнання за нею права на отримання відшкодування. Не було витребувано страхову справу за договором страхування, що призвело до неповноти дослідження доказів і обставин справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 березня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» в особі регіонального відділення «Житомирське» був укладений кредитний договір № CNL010/014/2007, за умовами якого вона отримала кредит в розмірі 200000 доларів США зі строком погашення до 02 березня 2017 року.
Відповідальність позичальника за кредитним договором була забезпечена шляхом укладання між ОСОБА_2 та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Житомирської філії (правонаступником якого є ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» Житомирська філія) договору добровільного страхування від нещасних випадків (далі Договір) УБG №0000127 (а.с.5-8, 9-13).
Об'єктом вказаного Договору, відповідно до п.1.1 були майнові інтереси ОСОБА_2, що пов'язані із її життям та здоров'ям.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із умовами Договору страхування, страховик - ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» зобов'язався у разі настання страхового випадку, здійснити страхові виплати вигодонабувачу - ПАТ «ОТП Банк».
Страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника (ст. 989 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про страхування»).
Пунктом 2.3 Договору від 02 березня 2007 року, визначено, що страховими випадками є наслідки нещасних випадків, а саме, встановлення інвалідності, смерть застрахованої особи.
Відповідно до п.10.2 договору виплата страхової суми ( її частини), що має бути здійснена за договором, сплачується вигодобувачу в рахунок погашення існуючої заборгованості страхувальника за кредитним договором, якщо інше не було письмово погоджено між страховиком, страхувальником та вигодонабувачем. При цьому, страхувальник не звільняється від виконання зобов'язань за кредитним договором в строки, передбачені зазначеним кредитним договором.
Зі змісту копії направлення на МСЕК форми №088-0 від 04.07.2012 року вбачається, що 04 грудня 2009 року позивач отримала травму при падінні - перелом обох кісток правого передпліччя (а.с. 16).
Згідно копії довідки до акту огляду МСЕК №239611 ОСОБА_2 04.07.2012 року встановлено ІІ групу інвалідності довічно (а.с. 15).
Вказані обставини свідчать про настання страхового випадку, передбаченого договором добровільного страхування від нещасних випадків УБG №0000127 від 02.03.2007 року, строк дії якого відповідно до п.5.2 Договору становить 10 років і не може бути меншим від строку Кредитного договору (а.с. 11).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно зі ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку. Зазначене положення міститься і в ст. 3 Закону України "Про страхування".
Відповідно до копії страхового акту №138785 від 12.09.2012 року, затвердженого генеральним директором ТОВ «Євро Асистанс», яке є повіреним ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант - Авто», в зв'язку із несвоєчасним повідомленням Страхувальником про настання страхового випадку без поважних на те причин, що є порушенням Правил страхування №37 та п.п. 4.5, 7.2.10, 8.1.2 Договору, ОСОБА_2 відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі Правил страхування № 37 та п.п. 11.1.4, 11.1.15, 11.1.8, 11.1.9 Договору, про що було повідомлено позивача (а.с. 177-178).
Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору (ч.2 ст. 636 ЦК України).
Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов'язків останнього.
А в силу ст. 34 ЦПК України, вигодонабувач АТ «ОТП Банк» самостійних позовних вимог до страховика про стягнення на його користь страхової виплати не заявив.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України. Як зазначено в частині четвертій вказаної норми цивільно-процесуального Закону, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Після уточнення позовних вимог 02.04.2014 року, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право вимоги про стягнення страхового відшкодування із ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» у зв'язку із відмовою банківської установи скористатися таким правом і стягнути на її користь із страхової компанії 661621, 25 грн. страхового відшкодування, перерахувавши його на її поточний рахунок, відкритий в АТ «ОТП» Банк» (а.с. 53-55).
Із матеріалів справи убачається, що АТ «ОТП Банк» не заперечував щодо виплати страхового відшкодування на поточний рахунок клієнта ОСОБА_2, що відкритий у банку (а.с. 58).
У той же час в матеріалах справи відсутні докази відмови АТ «ОТП Банк» від звернення до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» з вимогою про відшкодування страхового відшкодування, при наявності фактичних правових підстав для звернення, як встановлено судом.
Крім того, у клопотанні банку до суду від 28 квітня 2014 року зазначено, що згідно з договором, АТ «ОТП Банк» не відмовляється від права вимоги до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» на отримання суми страхового відшкодування на свою користь (а.с. 74), і така вимога відсутня у позові ОСОБА_2
Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, права і обов'язки сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову за безпідставністю.
Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий Судді