18.02.2015 Справа № 363/1900/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Скарлат О.І.

при секретарі Марченко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі в травні 2013 року звернулись до суду з цим позовом, посилаючись на те, що вони, маючи намір побудувати житловий будинок, погодили з відповідачами, як виконавцями будівництва, його проект, обговорили всі істотні умови договору. 26.03.2010 року відповідач ФОП ОСОБА_3 надала позивачам свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, копію свідоцтва платника єдиного податку та погоджений ескізний проект будинку. Позивачі, у свою чергу, передали виконавцям авансовий платіж на будівництво - 6 000 доларів США. Через сімейні обставини у родині позивачів будівництво за погодженням сторін було перенесено на рік. На початку квітня 2011 року відповідачам було передано 7 000 доларів США - для проведення відповідних робіт. 25.05.2011 року відповідачі завезли до позивачів будівельні матеріали для монтажу , а через тиждень бригада будівельників зібрала 1-й поверх будинку, після чого відповідачі передали за виконану роботу ОСОБА_4 3000 доларів США, про що ним було надано розписку та запевнив відповідачів, що через 10 днів буде завезено решту будівельних матеріалів та завершено монтаж будинку. Однак, відповідачі зволікали з виконанням своїх зобов'язань, при цьому вимагаючи від позивачів оплати додаткових коштів, що значно перевищували обумовлену суму, у зв'язку з чим останні вирішили розірвати договір. Крім цього, позивачами було запрошено спеціаліста щодо проведено обстеження недобудованого будинку та виявлено ряд порушень та відхилень від технології монтажу. Позивачі зазначають, що коли повідомили про вказаний висновок спеціаліста відповідачів, вони в свою чергу заперечили свою вину та відмовилися повертати кошти за неякісну роботу , звинувачуючи позивачів за невиконання умов договору.

Крім того, вважають, що діями відповідачів завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що родина позивачів не змогла завершити будівництво до кінця літнього сезону та вселитись до нього, нормально жити у власному будинку та повсякдень не турбуватись про виконання відповідачами зобов'язань щодо будівництва.

В ході судового розгляду позивачі уточнили свої позовні вимоги та з урахуванням поданої ними заяви від 28.01.2015 року просять стягнути солідарно з відповідачів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а саме витрати з усунення недоліків в сумі 109 349 грн., витрати за проведення інженерно-технічного обстеження недобудованого будинку в розмірі 5000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 9900 грн., витрати за проведення будівельно-технічної експертизи в сумі 1500 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн.

У судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з викладених в позові підстав.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачі брали на себе зобов'язання щодо виготовлення та поставки дерев'яних будівельних конструкцій, зобов'язання щодо виготовлення дерев'яного будинку відповідач ФОП ОСОБА_3 на себе не брала,оскільки у неї відсутня ліцензія на здійснення такого виду робіт. Зазначила, що на виконання умов усного договору зобов'язання зі сторони відповідачів були виконанні - будівельні матеріали доставлені на замовленні позивачів, однак позивачі не в повній мірі виконали свої зобов'язання щодо оплати послуг. Крім того просила суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином, причини її неявки в судове засідання суду не відомі.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що підтверджується і матеріалами справи ОСОБА_1 згідно державного акта на право власності на землю, виданого 24 жовтня 2001 року, належить земельна ділянка, площею 0,1046 га по АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку .

В березні 2010 року між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з однієї сторони, та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено усну угоду на виготовлення будівельної конструкції дерев'яного будинку за проектом замовника, яка мала виготовлятися шляхом оциліндрування деревини (вручну).

Сторони домовились, що іі вартість становитиме еквівалент 180 доларів США за 1 кв.м.

На виконання правочину , на вказаній земельній ділянці зведено двоповерховий будинок з габаритними розмірами 6,79 м х 7,78 м,загальною площею 105,6524 кв.м.

Вартість виконаної роботи згідно домовленості сторін становить 19017,43 доларів США.

Позивачами за правочином було сплачено відповідачам 19000 доларів США .

Встановлені судом вказані обставини сторони визнали в судовому засіданні, а також вони встановлені в рішенні апеляційного суду Київської області від 03.11.2014 року, що згідно ст.61 ЦПК України не потребують доказуванню.

Між сторонами склалися цивільно-правові відносини, що регулюються нормами ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЦК України.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк або відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

При цьому, згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до продукції.

Стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років, а стосовно об'єкта будівництва - не пізніше десяти років від дня передачі їх споживачеві.

Претензія позивачами була пред'явлена в межах десятирічного строку від дня отримання ними вищевказаних дерев'яних конструкцій та монтажу будинку і зазначені недоліки вже існували на момент звернення позивача із претензією до відповідача і були ним виявлені безпосередньо після проведення інженерно-технічного обстеження недобудованого дерев'яного будинку від 25.11.2011 року відповідно, яким лише засвідчено порушення відповідачем конкретних будівельних норм та відхилення від проекту при будівництві зазначеного будинку.

Так, 25 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестпроектстрой» було укладено договір № Л38\25-11-11 про проведення інженерно-технічного обстеження недобудованого дерев'яного будинку з метою визначення технічного стану за адресою: АДРЕСА_1 , і вартість такого дослідження становить 5000 грн.

Результати проведення інженерно-технічного обстеження зафіксовані у технічному звіті за 2011 рік, відповідно до якого встановлено, що при зведенні стін із брусів зовсім не використовувалися дерев'яні чи будь-які інші нагелі для з» єднання брусів між собою та їх центрування. При розгойдуванні стін вони зазнавали значних горизонтальних переміщень, їх просторова жорсткість не була забезпечена. Також викликає нарікань якість прокладання між вінцевого ущільнювача (утеплювача) в деяких місцях він був зовсім відсутній. В осях 3-4хА-Б було виявлено неспівпадіння фундаменту та внутрішньої стіни по осі.3. Це може призвести до осідання зазначеної стіни із-за відсутності опирання по довжині та закручуванні окремих брусів стіни при усадці. Все зазначене вище дає підстави зробити висновок , що зведення стін першого поверху обстежуваного будинку було виконане із грубими порушеннями та відхиленнями від технології монтажу даного типу з'єднань та будинків. Внаслідок цього необхідно розібрати зведені стіни у обстеженому будинку та звести їх знову згідно з дотриманням усіх необхідних вимог для можливості нормальної подальшої експлуатації будинку у майбутньому. (том. 1 а.с.17-41).

За клопотанням позивачів ухвалою суду було призначено будівельно-технічну експертизу.

З висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 22 травня 2014 року № 63 на поставлені судом питання експертом повідомлено наступне. Відсутність дерев'яних вертикальних нагелів при будівництві рубленого з дерев'яних колод житлового будинку , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є грубим порушенням вимог пункту 4.7 ГОСТ 30974-2002, що призвело до геометричної змінюваності стін 1-го поверху даної будівлі. Технічно не можливо надбудувати над нестійкими хиткими стінами 1-го поверху конструкцію мансардного поверху, тому подальша експлуатація конструкції неможлива. Вартість робіт по демонтажу 1-го поверху досліджуваного будинку , її монтаж та монтаж ІІ-го мансардного поверху визначена у кошторисі , який складено на підставі переліку робіт, та складає 109 349 грн. (том 2 а.с. 2-26).

Правилами ч. 1 ст. 1209 ЦК України встановлено, що виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до вимог п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Вимогами п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну громадянина внаслідок наявності конструктивних, рецептурних та інших недоліків товару або результатів виконання робіт, підлягає відшкодуванню особою, якою вона заподіяна (продавцем, виготівником чи виконавцем), незалежно від того, чи знаходився потерпілий з цією особою у договірних відносинах. Вони звільняються від відповідальності, якщо доведуть, що шкода виникла внаслідок порушення потерпілим правил користування товаром або його зберігання.

Згідно ч.1 ст.858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

За змістом ч. 1, п.1) ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу.

Суд згідно ч.1 ст.11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Твердження представника відповідачів про те, що відповідачі не брали на себе зобов'язання щодо монтажу двоповерхового дерев'яного будинку, а тільки надали послуги щодо виготовлення та поставки дерев'яної конструкції є необґрунтованими та суперечить матеріалам справи, зокрема із розписки наданої позивачами вбачається, що кошти від позивача ОСОБА_1 вони отримали для будівництва дерев'яного будинку.

Таким чином позивачами доведено факт порушеного права та оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивачів, а саме в частині стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а саме витрати з усунення недоліків по демонтажу та монтажу недобудованого дерев'яного будинку в сумі 109 349 грн. та витрат за проведення інженерно-технічного обстеження недобудованого будинку ТОВ «Інвестпроектстрой» в розмірі 5000 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивачами про відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн. суд повідомляє наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Вимогами ч. 3 вказаної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Як встановлено ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У судовому засіданні позивачами не було доведено, що відповідач принизив честь і гідність позивача, що моральна шкода заподіяна саме протиправними діями відповідачів, не доведена жодними доказами по справі наявність душевних страждань у зв'язку із протиправною поведінкою відповідачем щодо неї. Посилання позивачів, що погіршення стану здоров'я має прямий причинний зв'язок із душевними стражданнями, заподіяними діями відповідачів не підтверджується матеріалами справи та належними доказами, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Вимоги позивачів про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу , на думку суду не можуть бути задоволені , оскільки зазначені позивачем витрати в сумі 9900 грн. , що і було підтверджено в судовому засіданні не всі пов'язані з розглядом цієї справи у суді, тобто суперечать положенням ст.79, 84 ЦПК України.

Як вбчається з матеріалів справи позивачем ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_7 16.05.2013 року укладено договір на надання юридичних (консалтингових) послуг .

У судове засідання позивачі подали акт виконаних робіт по договору №01\05-2013твід 16.05.2013 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру про сплату адвокату 9900 грн. за надані послуги згідно договору. До калькуляції вартості правової допомоги включено: надання консультації, оформлення позовної заяви, підготовка розрахунку розміру шкоди.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено, що компенсація витрат на правову допомогу у відповідних розмірах здійснюється за час участі особи, яка надає правову допомогу в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням (у випадках, передбачених ЦПК України), під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Всупереч зазначеним вимогам в розрахунок вартості наданої правової допомоги в калькуляції включено витрати, компенсація яких не передбачена законом: надання консультації, оформлення позовної заяви, підготовка розрахунку розміру шкоди.

За таких обставин, підстав для покладення на відповідачів витрат на правову допомогу суд не знаходить.

У відповідності з ст.88 ЦПК України на користь позивачів необхідно стягнути вартість експертного висновку в розмірі сумі 750грн. з кожного,а також на користь держави судовий збір в розмірі 571,74 грн. з кожного,оскільки позивачі були звільнені від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а саме витрати з усунення недоліків в сумі 109 349 грн.

Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 витрати за проведення інженерно-технічного обстеження недобудованого будинку в розмірі 5000грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 750грн. з кожного та за сплату судового збору в розмірі 571,74 грн. з кожного.

В решті задоволенні вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.

Суддя О.І.Скарлат