Копія:
Справа № 128/2994/14-ц Провадження № 22-ц/772/793/2015Головуючий в суді першої інстанції Гриценко І. Г.
Категорія 34Доповідач Стадник І. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
24 лютого 2015 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого, судді Стадника І.М.,
Суддів: Міхасішина І.В., Голота Л.О.,
при секретарі Куленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3
на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання не здійснювати відеоспостереження і відеофіксацію будинковолодіння і його території, та стягнення моральної шкоди, -
встановила:
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 21 січня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та в зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання не здійснювати відеоспостереження і відеофіксацію будинковолодіння і його території, та стягнення моральної шкоди.
Не погодившись із даним рішенням сторони - позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, його ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є безпідставним, його ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому також просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_3
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 і його представник ОСОБА_4 вимоги своєї апеляційної скарги підтримали і просили задовольнити. Проти вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечували.
Відповідач ОСОБА_2 і його представник - адвокат ОСОБА_5 свою апеляційну скаргу підтримали на умовах, викладених в ній і проси задовольнити скаргу, відхиливши апеляційну скаргу ОСОБА_3
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг з наступних підстав.
Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1, а власником сусіднього будинку №28 є ОСОБА_2
В квітні 2014 року на території свого будинковолодіння ОСОБА_3 було встановлено системи відеоспостереження шляхом встановлення відеореєстратора (відеокамер), що підтверджується договором (монтажу обладнання) №1П від 02.04.2014 року, угодою про договірну ціну (на монтаж системи відеонагляду) від 02.04.2014 року та актом здачі-приймання робіт від 16.04.2014 року (а.с. 7-9).
16 квітня 2014 року, 17 квітня 2014 року, 18 квітня 2014 року, 08 травня 2014 року та 28 травня 2014 року ОСОБА_3 звертався до Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області із заявами про прийняття мір до сусіда ОСОБА_2, який цілеспрямовано наносить йому матеріальну шкоду, яка виражається у тому, що 09.05.2014 року останній біля 17.42 годин та 10.05.2014 року о 21.09 годин умисно пошкодив відеокамеру зовнішньої високої чіткості (700 твл) моделі АVG-247HD 3,6 (ИК), що була встановлена на належному йому будинку, шляхом ударів по ній палицею зі сторони свого домоволодіння. Крім того, 11.05.2014 р. приблизно о 07.00 год. та о 10.00 год. відповідач ОСОБА_2 умисно пошкодив дві відеокамери зовнішні високої чіткості (700 твл) моделі АVG-247HD 3,6 (ИК) шляхом дії на них фекаліями та ударів по них палицею зі сторони свого домоволодіння.
14 травня 2014 року відповідач ОСОБА_2 також звернувся до Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області із заявою про прийняття мір до його сусіда ОСОБА_3, який встановив на своєму будинку камери відеоспостереження, які направлені на територію будинковолодіння ОСОБА_2, чим втручається в його приватне життя.
За результатами розгляду вказаних вище заяв працівниками Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області із ОСОБА_2, та із сім'єю ОСОБА_3 було проведено профілактичні бесіди з приводу недопущення вчинення протиправної поведінки та рекомендовано, як ОСОБА_2. так і ОСОБА_3 звернутись до суду з відповідними позовами.
Зазначене підтверджується оглянутими в ході розгляду справи судом першої інстанції матеріалами перевірки, проведеної Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області по вищевказаним заявам.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, одним з елементів якого являється вина.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 2 Постанови №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Під майновою шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим, як вбачається із акту обстеження обладнання від 13.05.2014 року, складеного спеціалістом ПП «Тріак» відеокамери АVG-247HD, що були встановлені 16.04.2014 року за адресою: АДРЕСА_1 не працюють через умисне забруднення речовиною, що можливо, є фекаліями. Вказане забруднення може повністю вивести з ладу камери через хімічне та абразивне пошкодження захисного скла і об'єктива. За наявними записами відеофайлів, на камеру постійно світить зелений лазер. Внаслідок дії лазера матриця відеокамери поступово виходить з ладу. Ремонт таких пошкоджень нерентабельний. Вихід з ладу матриці однієї з камер уже помітний по відеозаписах. Повне обстеження стану камери можливе в сервісному центрі (м. Київ). Для обстеження камеру необхідно демонтувати, очистити і відправити в сервісний центр з вказівкою проявів несправностей. Рекомендовано одну відеокамеру замінити (з пошкодженою матрицею). Другу камеру демонтувати, очистити, при наявності пошкоджень замінити (а.с. 10).
Із пояснень позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні у суді першої інстанції встановлено, що дві відеокамери, які були встановлені у його домоволодінні 16.04.2014 року, пошкоджено на його думку сусідом - відповідачем ОСОБА_2 і в зв'язку з цим не підлягали відновленню, тому він їх викинув та був змушений купити і встановити нові відеокамери. Вартість двох нових відеокамер становить 1076 грн., вартість робіт по їх встановленню складає 480 грн., що підтверджується видатковою накладною від 14.05.2014 року і актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 14.05.2014 року (а.с.20, 21).
Як випливає з журналу судового засідання, суд першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 10, ст. 143 ЦПК України роз'яснював сторонам їх процесуальні права, зокрема і право заявити клопотання про призначення експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, проте позивач ОСОБА_3 не скористався цим правом заявити і клопотання про призначення експертизи не заявив, а тому суд першої інстанції вірно виходив з наданих сторонами доказів.
При цьому сам факт заподіяння відповідачем ОСОБА_2 матеріальної шкоди ОСОБА_3, як і розмір такої шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_2 та наслідками у вигляді виходу з ладу камер, є недоведеним.
Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання не здійснювати відеоспостереження та відеофіксацію будинковолодіння та території, що належать ОСОБА_2 і знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що дії ОСОБА_3 не були спрямовані й не призвели до порушення конституційних й цивільних прав ОСОБА_2
Згідно з ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частинами1-2 статті 301 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускається, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах чи інших заходах публічного характеру.
Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.
Як пояснив ОСОБА_3, камери відеоспостереження в своєму домоволодінні він встановив після того, як ОСОБА_2 звернувся до суду стверджуючи про те, що його син ОСОБА_4 пошкодив паркан між їхніми домоволодіння. Причому камери повернуті й налаштовані таким чином, що зйомка ведеться вздовж стіни його будинку, а не домоволодіння ОСОБА_2 Єдиний кадр, роздруківка якого міститься на а.с. 14, і на який ОСОБА_2 посилається як на доказ втручання ОСОБА_3 в його особисте життя шляхом відеонагляду й відеофіксації території його домоволодіння, зроблений в перший день встановлення камер, коли працівники, які здійснювали монтаж, лише налаштовували їх. В подальшому цю камеру було повернуто з тим, щоб вона не фіксувала територію сусіда.
Крім того, як пояснив ОСОБА_3, і ці пояснення не спростовані ОСОБА_2, на момент розгляду справи в суді камери розміщені в спеціальних кожухах, що унеможливлюють фіксацію території за межами паркану, який розділяє домоволодіння сторін.
Отже колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 не вчинив й не вчиняє дій, спрямованих на втручання в особисте й сімейне життя ОСОБА_2
Відеонагляд і відеофіксація території свого домоволодіння є формами самозахисту цивільних прав, що відповідає ст. 19 ЦК України, що її вірно застосував суд першої інстанції.
Так, відповідно до ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
В ідповідно до частини 3 статті 10, статті 60, статті 131 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини. на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 січня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.
Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду/підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Голота Л.О. Стадник І.М.