У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кадєтова О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що біля її квартири АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності, знаходиться у занедбаному стані приміщення колишньої квартири АДРЕСА_3, яке негативно впливає на стан її квартири та приводить до її руйнування, оскільки вказаним приміщенням ніхто не користується протягом 12 років. Позивач у зв'язку з цим неодноразово зверталася із заявами до виконкому Ужгородської міської ради про передачу вказаного приміщення шляхом продажу їй за ціною його фактичної вартості. Листом виконкому Ужгородської міської ради від 12 вересня 2013 року позивача повідомлено, що комісією проведено обстеження вказаного приміщення та встановлено, що вказане приміщення не перебуває у приватній власності та у відповідності до рішення виконкому Ужгородської міської ради № 22 від 30 січня 1991 року воно закріплено за сім'єю ОСОБА_5 для обладнання в ньому індивідуальної котельні, яка проживає в квартирі АДРЕСА_2. Про наявність вказаного рішення позивачу стало відомо лише в даний час. На заяву відповідача від 23 серпня 2013 року департамент міського господарства листом від 25 вересня 2013 року фактично продублював відповідь міської ради, але не надав їй інформації щодо наявності або відсутності договору оренди на нежитлове приміщення, суміжне з її квартирою.

Позивач зазначала, що у зв'язку із смертю одного із співвласників квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5 рішення виконкому Ужгородської міської ради № 22 від 30 січня 1991 року фактично втратило свою юридичну силу, оскільки не було укладено договору оренди спірного приміщення, а позивач, як власник суміжної з приміщенням квартири має переважне право на його придбання.

Позивач просила визнати протиправним та скасувати п. 2 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 22 від 30 січня 1991 року про передачу в оренду підвального приміщення АДРЕСА_3 сім'ї ОСОБА_5, яка проживає у квартирі АДРЕСА_2, для обладнання в ньому індивідуальної котельні та зобов'язати виконком Ужгородської міської ради продати їй вказане підвальне приміщення за ціною його фактичної вартості.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що органом місцевого самоврядування при прийнятті оскаржуваного рішення щодо передачі в оренду спірного нежитлового приміщення в 1991 році права та законні інтереси позивача порушені не були.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,-

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ О.В. Кадєтова