Справа № 2-а-1455/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 січня 2009 року                                                                                                              м. Черкаси

11 годин 10 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд  у складі колегії:

головуючого судді                          Смілянця Е.С.,

суддів:                                              Гараня С.М.,

                                                         Мишенка В.В.,     

при секретарі                                  Веліхановій О.С.,

за участю:

позивача                                         ОСОБА_1., в судове засідання не з'явилася,

відповідачів:

                                                         управління Пенсійного фонду України в Косунь-Шевченківському районі Черкаської області, представник в судове засідання не з'явився,

                                                         Пенсійного фонду України, представник в судове засідання не з'явився,

                                                         Міністерства фінансів України, представник в судове засідання не з'явився,

                                                         Державного казначейства України, представник в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, Пенсійного фонду України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії як дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1, в якій просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 1 січня 2006 до 31 грудня 2007 року, визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі стосовно невиплати позивачу щомісячної державної пенсії за період з 1 січня 2006 по 31 грудня 2007 як дитині війни в сумі 2 733 грн. 30 коп.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, проте надав суду заяву, де зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу без його участі.

Представник Пенсійного фонду України та управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі. В заяві зазначено, що Пенсійний фонд України та управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області проти позову заперечують повністю, просять суд відмовити в задоволенні позову.

Представники Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в судове засідання не з'явилися, проте відповідачі належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. За таких обставин суд вважає за можливе продовжити розгляд справи без участі сторін.

На підставі ст. ст. 71, 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено за наявними в ній доказами.

Вивчивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується наявним у нього паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, виданим Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області 10 вересня 2002 року, та посвідченням пенсіонера за віком серії НОМЕР_2. Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни належать особи, яким на момент закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 р.) не виповнилося 18 років, тому позивач                 ОСОБА_1 належить до зазначеної категорії осіб, оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року. З огляду на вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вступив в силу з 1січня 2006 року, дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Рішення про підвищення пенсії позивачу відповідачем до теперішнього часу прийнято не було, перерахунки відповідно до зазначеного Закону не проведені.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

            Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності 1 січня 2007 року, скасовано відповідні соціальні допомоги, зокрема і ті, що передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) стаття 111 та пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо скасування відповідної допомоги визнано неконституційним. З цього дня зазначений закон втратив чинність.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, і таким чином зазначений закон втратив чинність 9 липня 2007 року.

Таким чином, є законною вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

З огляду на викладене суд зазначає, що при визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2007 році необхідно керуватися статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними.

            Суд при винесенні постанови враховує, що відповідно до пунктів 5, 6 Рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

            Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, відповідно до якого реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

            Таким чином,  суд вважає, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а дії відповідача, щодо відмови позивачу у перерахунку підвищення до пенсії є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в зазначені вище періоди.

            З огляду на викладене суд керується вимогами ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, якою передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти Державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 зазначеного Закону встановлено, що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону, такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.

            Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом до уваги не приймається. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

            Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії та зобов'язання держави щодо їх виконання, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

            У відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

            Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, у тому числі і на передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячне державне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

            Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

            У відповідності до частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

            Таким чином, суд приходить до висновку про те, що при регулюванні відносин щодо перерахунку пенсії Шевченку В.І. з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та проведення виплат у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються норми законодавства України про пенсії, а саме Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788 та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV. Статтями 46 та 87 цих Законів, визначено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

            Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, а тому вважає, що бездіяльність відповідача щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, неупереджено та добросовісно.

            Суд вважає, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а дії відповідача, щодо відмови позивачу у перерахунку підвищення до пенсії є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходить з того, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь доплат до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають до задоволенню, оскільки позивач фактично просить суд провести перерахунок та нарахування пенсії замість органу, якому такі повноваження були надані.

            Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються  йому відповідно задоволених вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі статті 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1. з Державного бюджету України частину здійснених судових витрат, які підтверджуються наявними в матеріалах справи квитанціями, відповідно до задоволених вимог,  оскільки рішення ухвалене частково на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

            Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 152 Конституції України, Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року, ст. 8, 9, ч. 2 ст. 99, ст. ст. 1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 серпня 1999 року, ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» вiд 20 грудня 2005р., ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року» від 19 грудня 2006 року, статтями 2, 4, 6, 17, 19, 49, 51, 71, 79, 86, 87, 94, 159, 160, 161, 162, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

            Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, Пенсійного фонду України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії як дитині війни задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % від мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2006 та 2007 рік, а саме - з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на підставі частини 3 статті 94 КАС України на користь ОСОБА_1  судові витрати в сумі 8 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                                                Е.С. Смілянець

Судді:                                                                                                            С.М. Гарань

                                                                                                                      В.В. Мишенко                                              

Повний текст постанови виготовлений 2 лютого 2009 року.