У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.

суддів - Чужі Ю.Г., Кондора Р.Ю.

при секретарі - Марчишаку Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 листопада 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 квітня 2014 року уточнений позов ПАТ «Державний ощадний банк України» по справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення ОСОБА_1 та стягнення судових витрат задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки по Договору іпотеки № 319 від 06 листопада 2007 року, укладеному між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 61.6 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м, зі всіма невід'ємними його приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1000 га, що належать відповідачу на праві приватної власності, для погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 6 листопада 2007 року, розмір якої становить 572 216,93 грн.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судові витрати в сумі 114,90 грн.. В решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19 листопада 2014 року встановлено початкову ціну предмета іпотеки за договором іпотеки № 319 від 6 листопада 2007 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, вирішено кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення заборгованості боржника - ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2, виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 29.11.1995 року, реєстраційний номер облікової карти платника податку - НОМЕР_1, АДРЕСА_1) перед публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» (м. Ужгород, вул. Корзо, № 15, р/р 37392000000105 в АТ «Ощадбанк», МФО 312356, код 09312190).

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм процесуального і матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила скасувати оскаржуване нею додаткове рішення.

Межі доводів апеляційної скарги - встановлюючи початкову ціну предмета іпотеки, суд прийняв на себе повноваження спеціалізованих установ, що надають такі послуги, тоді як саме позивач повинен був звернутися до незалежної експертної установи з метою отримання кваліфікованої оцінки можливої початкової вартості об'єкта.

У запереченні ПАТ «Державний ощадний банк України» просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну і залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що статтею 39 Закону України «Про іпотеку» чітко визначено, що саме повинна містити резолютивна частина рішення суду у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки рішенням суду позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено повністю, але не зазначено способу його реалізації та початкової ціни, що є невід'ємними складовими рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції правомірно ухвалив з цього приводу додаткове рішення.

ОСОБА_3, яка представляє інтереси ОСОБА_1, підтримала апеляційну скаргу.

Представник ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_4 просить відхилити апеляційну скаргу як необгрунтовану та безпідставну й залишити без змін додаткове рішення суду першої інстанції з підстав зазначених в запереченні.

Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 квітня 2014 року уточнений позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення ОСОБА_1 та стягнення судових витрат задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки по Договору іпотеки № 319 від 06 листопада 2007 року, укладеному між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 61.6 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м, зі всіма невід'ємними його приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1000 га, що належать відповідачу на праві приватної власності, для погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 6 листопада 2007 року, розмір якої становить 572 216,93 грн..

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судові витрати в сумі 114,90 грн.. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.

Встановлено, що у зв'язку із ухваленням рішення суду першої інстанції про задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки без визначення початкової ціни об'єкта та порядку його реалізації, ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду, що ухвалив вищезазначене рішення, із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небуть позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

З пп. 3, 4 прохальної частини позовної заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки вбачається, що банк просив, у томі числі, встановити початкову ціну предмета іпотеки за договором іпотеки №319 від 6 листопада 2007 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Встановлено, що стосовно цих позовних вимог, з приводу яких сторони давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та положення п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини 1 статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті Іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права Іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Таким чином, ухваливши рішення по справі про звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції в порушення вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» не визначив спосіб реалізації предмета іпотеки та порядок визначення вартості предмета іпотеки, а тому правомірно, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, ухвалив додаткове рішення, яке відповідає нормам матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що визначення початкової вартості предмета іпотеки не є компетенцією суду, висновків суду щодо необхідності ухвалення додаткового рішення не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги правового значення для вирішення даного спору не мають.

За таких обставин та на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу відповідачки слід відхилити як необгрунтовану й залишити без змін додаткове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: