11-кп/775/93/2015(м)
266/2995/14-к
А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Донецької області у складі:
головуючого Меленчука В.С.
суддів Бєдєлєва С.І., Кір'якова П.І.
при секретарі Черниці О.В.
за участю прокурора Даніліна О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні 24 лютого 2015 року в місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Приморського районного суду міста Маріуполя від 10 грудня 2014 року
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Приморського районного суду міста Маріуполя від 10 грудня 2014 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Дернове Мединського району
Калузької області Російської Федерації, громадянин України,
не працюючий, судимий 26 серпня 1987 року Жовтневим
районним судом міста Маріуполя за частиною 3 статті 81 КК
України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі з
відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 25 лютого 1988
року тим же судом за частиною 3 статті 117 (в редакції 1960
року) до 6 років позбавлення волі, звільнений 27 листопада
1993 року за відбуттям строку покарання;14 березня 1995року
Приморським районним судом міста Маріуполя за частинами
2 статей 206, 142 КК України (в редакції 1960 року) до 7 років
позбавлення волі, звільнений 15 грудня 2001року за відбуттям
покарання; 25 жовтня 2002 року Жовтневим районним судом
міста Маріуполя за частиною 1 статті 115 КК України до 11
років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на 2
роки 8 місяців 26 днів; 30 листопада 2010 року Іллічівським
районним судом міста Маріуполя за частинами 1,3 статті 15,
частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 309 КК України до 4
років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на 11
місяців 24 дні; проживаючий у будинку АДРЕСА_1
засуджений за частиною 1 статті 121 КК України до 5 років 10 місяців позбавлення волі.
Вказаним вироком суду обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 14 травня 2014 року приблизно о 20 годині 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля моста через залізничну колію на пероні залізничного вокзалу станції Маріуполь, за адресою майдан Мічмана Павлова, 10 Приморського району міста
Категорія 121 ч 2 КК України Головуючий у суді 1 інстанції Шишилін О.Г.
Єдиний унікальний номер №266/2995/14-к Доповідач Меленчук В.С.
Провадження № 11кп/775/93м/15
Маріуполя, в ході сварки з потерпілим ОСОБА_4, на ґрунті особистих неприязних
стосунків, яка переросла в обоюдну бійку, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, взяв у руку скляну пляшку з-під горілки та завдав нею удар по голові останнього, внаслідок чого пляшка розбилась о голову потерпілого, а обвинувачений ОСОБА_1, використовуючи гостро-ріжучий та колюче-ріжучий предмет, яким могла бути «трояндочка» з розбитої скляної пляшки, завдав їм удар по тілу потерпілого в ділянку живота, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя під час їх утворення, а так само різаної рани правої скроневої області, різаної рани лівої щоки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з судовим рішенням обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати з призначенням нового розгляду справи в суді першої інстанції, виклавши свої міркування відповідно до цих вимог.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 змінив свої вимоги та просив вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання, пом'якшивши його.
Викладаючи в цій частині свої міркування, зазначив, що суд першої інстанції за результатами судового розгляду призначив занадто суворе покарання без належного, на його думку, урахуванням усіх пом'якшуючих обставин, а саме: низку тяжких захворювань, активне сприяння слідству у розкритті кримінального правопорушення, наявність на його утриманні вагітної дружини та думки потерпілого ОСОБА_4, який не наполягав на призначенні суворого покарання.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про безпідставність апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та законність вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження і, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Насамперед, необхідно зауважити на те, що обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі фактичні обставини кримінального провадження, правильність кваліфікації його дій за кримінальним законом та доведеність вини не оспорює, тому ці питання колегія суддів не розглядає і не вирішує.
Що стосується призначеного судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 кримінального покарання, то колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до положень статті 65 КК України щодо загальних засад призначення кримінального покарання між інших обставин враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 міру кримінального покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, а також обставини, які пом'якшують покарання.
При цьому, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 кримінальне покарання, врахував покарання за попереднім вироком, від якого він звільнявся умовно-достроково, дотримавши положення статті 71 КК України, що також вплинуло на визначення його виду і розміру.
Вчинення нового кримінального правопорушення при наявності не відбутої частини покарання за попереднім вироком свідчить про неналежну поведінку обвинуваченого у
житті, сім'ї і суспільстві, ігнорування діючих законів, відсутність бажання ставати на шлях виправлення.
Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 кримінальне покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, судом першої інстанції було враховане те, що він активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення під час досудового розслідування.
Ці обставини суд першої інстанції врахував як такі, що пом'якшують покарання, призначене обвинуваченому ОСОБА_1
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 посилається на неврахування судом першої інстанції при призначенні кримінального покарання разом з цим наявність у нього низки хронічних захворювань, яким він страждає та постійно отримує медичну допомогу.
Як встановлено в ході апеляційного розгляду кримінального провадження, за відомостями, які містяться у довідці медичної частини Маріупольського слідчого ізолятору, обвинувачений ОСОБА_1 страждає низкою захворювань і це за змістом статті 65 КК України безумовно є обставиною, що пом'якшує покарання і, яка повинна враховуватися при його призначенні.
Проте, колегія суддів вважає, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення, наявності не відбутого строку, під час якого обвинувачений вчинив нове кримінальне правопорушення і застосування положень статті 71 КК України та визначення судом першої інстанції остаточного покарання обвинуваченому по цьому кримінальному провадженню у бік мінімального його розміру, пом'якшуюча обставина, на яку послався обвинувачений, не впливає на зменшення розміру покарання.
Отже, призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 кримінальне покарання, відповідає вимогам статті 65 КК України, визначеного в межах частини 1 статті 121 КК України, у відповідності із положеннями Загальної частини КК України, з урахуванням особи обвинуваченого та обставин, що пом'якшують покарання, підстав для призначення більш м'якого покарання, про що порушує питання в апеляційній скарзі обвинувачений, колегія суддів не вбачає.
Крім того, призначена судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 міра покарання, цілком відповідає і роз'ясненням, викладеним у пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами, де зазначено, що у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75,104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81,107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначається більш м'які види покарання.
Виходячи з наведеного, судове рішення суду першої інстанції про призначення обвинуваченому саме такого виду і розміру кримінального покарання, на думку колегії суддів, є правильним, справедливим, а також достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Вирок судом першої інстанції постановлений у відповідності до вимог закону, неправильне застосування ним кримінального закону або порушення норм кримінального процесуального закону при апеляційному розгляді кримінального провадження колегією суддів не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів на знаходить підстав для задоволення як апеляційних вимог обвинуваченого, так і для зміни вироку суду першої інстанції.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Приморського районного суду міста Маріуполя від 10 грудня 2014 року щодо нього без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня проголошення, а засудженим протягом того ж строку з дня отримання її копії.
С У Д Д І :
С.І. Бєдєлєв В.С. Меленчук П.І. Кір'яков