УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2015 року Справа № 9104/182962/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» на постанову Галицького районного суду міста Львова від 21 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В :
Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» звернулося до суду з позовом до Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова про визнання протиправними та скасування рішень Рудненської селищної ради №21 від 13 листопада 1968 року та рішення №840 від 26 лютого 2010 року.
В обґрунтування позову вказав, що на балансі відокремленого підрозділу ДТГО «Львівська залізниця» - Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6 у м. Львові знаходяться об'єкти нерухомого майна у смт. Рудно по вул. Короленка, 1. На підставі рішення від 26.02.2010 р. №840 відповідачем оформлено право комунальної власності на будівлю котельні у смт. Рудно по вул. Короленка, 1 та отримано свідоцтво про право власності на спірне майно. Відповідач при прийнятті рішення від 26.02.2010 р. №840 керувався виключно випискою з рішення від 13.11.1968 р. №21 та дублікатом свідоцтва від 1968 р., не взявши до уваги той факт, що зазначені приміщення знаходяться на балансі залізниці, які в свою чергу були передані їй до статутного фонду у 1991 році, відповідно до Указу Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ, організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави».
Постановою Галицького районного суду міста Львова від 21 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, його оскаржило Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця», подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність оскаржуваної постанови вимогам чинного матеріального права, порушення норм процесуального права, просило скасувати її. Апелянт, зокрема вказав, що висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення позову є необґрунтованим. Так, Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» вказало, що об'єкт нерухомості - котельня перебуває у власності ДТГО «Львівська залізниця», а тому рішення Рудненської селищної ради щодо оформлення права власності за нею є незаконними і порушують конституційні права позивача. Тому апелянт просить скасувати постанову та прийняти нову - про задоволення позову.
У судовому засіданні представник апелянта пітримала апеляційну скару та дала пояснення, аналогічне доводам, що в ній викладені.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. Доказів поважності причин неприбуття представника в судове засідання суду надано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Статтями 29, 30, 31 та 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які, зокрема, випливають з повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, як власників земельних ділянок та будинків і споруд, які на них розташовані, розпоряджатись майном, що належить до комунальної власності.
При здійсненні повноважень власника майна селищна рада є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а рівноправним суб'єктом цивільних відносин.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Рудненської селищної ради депутатів трудящих від 13.11.1968 р. №21 (а.с. 59), остання вирішила затвердити реєстр №1 від 13.11.1968 р. будинковолодіння №1 по вул. Короленка, що належить Рудненській селищній раді та провести реєстрацію права власності в Львівському МБТІ за Рудненсько селищною радою. На підставі рішення Рудненської селищної ради №21 від 13 листопада 1968 року було видано свідоцтво про право власності на будинок №1 по вул. Короленка в с. Рудне (а.с. 58).
Як вбачається з матеріалів справи, будівля котельні, яка знаходиться за адресою: с. Рудне, вул. Короленка, 1 перебуває у власності територіальної громади с.м.т. Руде в особі Рудненської селищної ради на підставі рішення 1 пленарного засідання 9-ої сесії 5-го демократичного скликання №840 від 26 лютого 2010 року, відповідачу було видано свідоцтво про право власності на будівлю 11 травня 2010 року (а.с. 61).
Таким чином, оскаржувані рішення селищної ради були реалізовані і відповідач став власником будівлі.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що оскаржуваними рішеннями порушується його право власності.
Тобто, цей спір між двома суб'єктами господарювання щодо права власності на будівлю.
Однак адміністративний суд не може вирішувати спори про право власності, оскільки такі спори не належать до публічно-правових, якими обмежується адміністративна юрисдикція.
З матеріалів справи вбачається існування конкуренції підстав виникнення права власності у суб'єктів, що претендують на спірне майно.
Оскільки підстави позову випливають зі спірних правовідносин, що мають цивільно-правовий характер, і цей позов безпосередньо не пов'язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських повноважень, то даний спір не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатися.
Тому постанова суду є незаконною і її слід скасувати й прийняти ухвалу, якою провадження у справі закрити.
Роз'яснити позивачу, що спір належить вирішувати у порядку господарського судочинства.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» - задовольнити частково, постанову Галицького районного суду м. Львова від 21 листопада 2012 року по справі № 2а-724/11 - скасувати, а провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повиний текст виготовлено та підписано 24 лютого 2015 року.