УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №272/926/14-ц Головуючий у 1-й інст. Брагін В.І.

Категорія 48 Доповідач Жигановська О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жигановської О.С.

суддів Якухно О.М., Зарицької Г.В.

при секретарі судового засідання Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 12 січня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що із 27 квітня 1991 року перебуває із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. За період шлюбу 18.06.1998 року вони придбали 38/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1, який є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки сімейне життя не склалось він перейшов жити до своєї матері, таким чином залишився без власного житла. Враховуючи наведене, просив поділити зазначене домоволодіння та визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаного майна.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 12 січня 2015 року позов задоволено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати, та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 27 квітня 1991 року. Рішенням Народицького районного суду від 22 квітня 1997 року шлюб сторін розірвано (а.с.37,58). Свідоцтво про розірвання шлюбу відповідачка отримала 15 листопада 2001 року (а.с.36).

18 червня 1998 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу 38/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1 (а.с.35).

Вирішуючи спір, суд 1-ї інстанції виходив з того, що вказана частина житлового будинку придбана сторонами в період шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю, яка підлягає розподілу в порядку ст.ст.22, 28, 29 КпШС України. Згідно з приписами ст.5 ЦК України та п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, норм розділу VII Прикінцеві положення СК України, правовий статус майна щодо якого виник спір, визначається нормами матеріального права, яке діяло на час його придбання (утворення).

Висновки суду є правильними, узгоджуються із нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та підтверджуються дослідженими у справі доказами. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Посилання апелянта на те, що спірне майно є її особистою власністю, оскільки придбане за кошти від реалізації будинку, що належав їй на праві власності, і в період фактичного припинення шлюбу, спростовуються наявними у справі доказами, яким суд 1-ї інстанції надав належну оцінку.

Як зазначалось вище, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.04.1991 року, який згідно рішення Народицького районного суду від 22 квітня 1997 року розірвано (а.с.37,58). На підставі рішення відповідачкою 15.11.2001 року отримано свідоцтво про розірвання шлюбу в органах РАЦСу. Відповідно до ст.44 КпШС України в редакції 1963 року, яка діяла до 01.07.2004 року, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану. Розірвання шлюбу має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка; розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Таким чином, на час придбання спірного будинку сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Та обставина, що при приватизації будинку АДРЕСА_2 у довідці про склад сім'ї не був вказаний позивач, не є достатнім доказом припинення між сторонами сімейних відносин (а.с.75). Слід зазначити, що заява на приватизацію даного житлового будинку, довідка підприємства по обслуговуванню житла, розпорядження органу приватизації та свідоцтво про право власності були видані протягом одного дня - 19.05.1998 року (а.с.74-78), а будинок проданий відповідачкою через 2 дні (а.с.79). Частина будинку АДРЕСА_1 була придбана 18.06.1998 року (а.с.35) і подружжя ОСОБА_1 зареєструвались по вказаній адресі (а.с.4,23).

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили, що після придбання даного житла сторони проживали однією сім'єю, спільними коштами та за допомогою родичів позивача здійснили ремонт і добудували житлову кімнату. Відповідачка підтвердила, що родичі ОСОБА_1 допомагали у проведенні будівельних робіт, проте робили це на платній основі, однак, відповідних доказів нею не було подано до суду.

Ті обставини, що сторони після придбання частини житлового будинку поселились в ньому, зареєструвались, проводили певні ремонтні і будівельні роботи, позивач, як стверджує відповідачка, на той час не працював, а тому доглядав їх спільну дочку ОСОБА_7, спростовують посилання апелянта про фактичне припинення шлюбу.

Враховуючи наведене, підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 12 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: