Справа № 2-а-11/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2008 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Канурної О.Д.
при секретарі Черкасовій О.В.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2.
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської Ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ:
15 лютого 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської Ради (Далі УПСЗН), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Управлінню Пенсійного фонду України в м. Добропілля про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення за період з 2002 по 2007 роки включно.
17 березня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду з уточнюючими позовними вимогами до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення за період з 2002 по 2007 роки включно.
У судовому засіданні позивач в обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визнаний інвалідом 3 групи 1 категорії, та перебуває на обліку в ОСОБА_4 УПСЗН.
Відповідно до Закону України' "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2007 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.' '.
Фактично відповідач - ОСОБА_4 "УПСЗН виплачувало йому допомогу на
оздоровлення в розмірі, 'значно меншому, чим передбачено діючим
законодавством.
Він звертався до УПСЗН з заявою провести перерахунок щорічних виплат відповідно до вищевказаного Закону, але його звернення було відхилено.
2
Позивач вважає відмову у виплаті недонарахованих сум на оздоровлення безпідставною, як порушуючи його права і просить суд визнати дії ОСОБА_4 УПСЗН неправомірними, і на підставі ст. 48 Закону, з урахуванням мінімальної заробітньої плати, яка склалась за відповідний період, стягнути з ОСОБА_4 УПСЗН на його користь недонараховані виплати з допомоги на оздоровлення за період з 2002 по 2007 роки включно.
Представник відповідача - юрист-спеціаліст 1 категорії ОСОБА_4 управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_2, діюча на підставі доручення, позов не визнала, і в обгрунтування своїх заперечень пояснила, що позивачу нараховані та він отримав компенсаційні виплати на оздоровлення протягом 2002-2007 років у розмірах, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р., та компенсаційні виплати за 2005-2007 роки на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 р. Як розпорядник коштів нижчого рівня, ОСОБА_4 УПСЗН зазначені виплати провадяться у відповідності до постанов та роз'яснень, які надходять з Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької області та у відповідності з Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Просить суд в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити.
Представник відповідача - начальник відділу бюджетних надходжень та видатків державного бюджету Управління Державного казначейства у м. Добропілля ГУ ДК України у Донецькій області ОСОБА_3, діюча на підставі доручення, позовні вимоги позивача не визнала і суду пояснила, що згідно з п.п. 1, 2 постанови КМУ «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20.09.2005 року № 836, головним розпорядником по використанню коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Мінпраці, а розпорядниками нижчого рівня є управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій. Фінансування управлінь праці та соціального захисту населення хоча і здійснюється з Державного бюджету, однак тільки Законом «Про державний бюджет України» визначаються будь-які видатки Держави на загальні потреби, розмір і цільове призначення цих випадків.
Просить суд в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи позивача, та заперечення представників відповідачів, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами слід розглядати із застосуванням Конституції України, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законів України "Про мінімальну заробітну плату" Законів України "Про державний бюджет України " на 2002-2007р., а також Постанов Кабінету Міністрів України, які не суперечать вимогам Основного Закону, та перелічених Законів.
В судовому засіданні встановлено, що позивач як учасник та інвалід 3 групи є постраждалим внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на
3
обліку в ОСОБА_4 УПСЗН, що підтвержується ксерокопією посвідчення, правоустановчих документів, долучених до справи і ці обставини відповідачами не оспорюються (а.с. 4).
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внасділок Чорнобильської катастрофи" позивач як інвалід 3 групи має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох та п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до 1 та 2 категорії.
До матеріалів справи долучено довідку ОСОБА_4 УПСЗН, згідно якої позивачу у 2002, 2003, 2004 роках, у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року нараховано та сплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2002-2004 роки в сумі 21грн.50коп. як інваліду 3 групи 1 категорії, в 2005-2007 р. у сумі 90 грн. 00 коп. як інваліду 3 групи 1 категорії, починаючи з 2005 по 2006 рік включно, на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 562 від 12 липня 2005 року (а.с. 5-6, 38).
Суд вважає, що розмір щорічних виплат, які провадились відповідачем ОСОБА_4 УПСЗН на користь позивача, не відповідають вимогам діючої норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внасділок Чорнобильської катастрофи", а також Законам України щодо зміни розміру мінімальної заробітної плати за 2002 р., при щорічному затверджені нового державного бюджету за 2002-2007 роки, і ці дії слід визнати неправомірними.
Статею 19 ч.2 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законами України "Про державний бюджет України" на 2002-2007 pp. мінімальна заробітна плата відповідно складала суму 185 грн.00 коп., 205 грн.00 коп., 262 грн.00 коп., 332 грн.00 коп., 420 грн.00 коп.
Виходячі з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами суд вважає, що при вирішенні даного спору слід застосовувати правила ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внасділок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких розміри допомоги на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005, 2007 роки, що підлягають стягненню з ОСОБА_4 УПСЗН на користь ОСОБА_5 , (з урахуванням нарахованого та сплаченого розміру компенсації на оздоровлення) складають:
2002 p.- (185, 00 х 4) = 740-21, 50 = 718грн.50коп. -1 категорія 3 група інвалідності;
2003 p.- (205, 00 х 4) =820-21, 50= 798грн.50коп. -1 категорія 3 група інвалідності;
2004 p.- (262, 00 х 4) = 1048-21.50=1026грн.50коп. -1 категорія 3 група інвалідності;
2005 p.- (332, 00 х 4) = 1328-90.00= 1238грн.00коп. - 1 категорія 3 група інвалідності;
2007 p.- (420.00 х 4) = 1680-90.00 = 1.59Огрн:00коп. - 1 категорія 3 група
інвалідності;
всього: 5371 грн. 50коп.
Суд не може погодитись запереченнями представників відповідачів виходячи
з наступного.
ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської Ради, як учасник ліквідації наслідків аварії
4
на Чорнобильській АЕС (1 категорії) та отримує компенсаційні виплати згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-Х11 щорічна допомога інвалідам 3 групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).
Законами України "Про Державний бюджет України» за 2002-2007 роки, а також в Законах України «Про зміни до державного бюджету» за вказані роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ХІІ, а навпаки, статтею 2 Закону № 372-IV передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.
Суд також керується тим, що встановлений ще в 1996 році постановою КМ У № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років, (до 2005 року) не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та стаття 2 Закону № 372-IV, а не
Постанова КМУ №836 та
Постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005 року.
У задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік слід відмовити, оскільки п.37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік було зупинено. Ці положення до теперішнього часу не були визнані неконституційними Конституційним судом України.
В іншій частині позовні вимоги слід задовольнити.
Оскільки сторони звільнені від сплати судового збору, судові витрати по справі у відповідності з ч. 5 ст. 94 КАС України відносяться за рахунок держави.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 11, 86, 94, 159, 161, 163, 186 КАС України, на підставі ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 2 Закону України "Про мінімальну заробітну плату", суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської Ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської Ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті заборгованості з допомоги на оздоровлення - неправомірними.
5
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської Ради (розрахунковий рахунок 35217042001528 банк ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002) за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати допомоги на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005, 2007 роки в сумі 5371 грн. 50 коп. (п'ять тисяч триста сімдесят одну гривню 50 копійок)
В іншій частині позовних вимог відмовити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга в Донецький Апеляційний Адміністративний суд через Добропільський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Складено власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.