Справа №628/2531/14-ц

Провадження №2-п/628/13/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Куп’янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Скородєлової В.В.

при секретарі Бутковій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп’янську, Харківської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, -

встановив:

Заочним рішенням Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 26 січня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 7419,15 дол. США, що станом на 14.07.2014 року за курсом НБУ 11.693814 за 1 дол. США складає 86758,15 грн., було задоволено у повному обсязі.

16.02.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення вважаючи, що заочне рішення підлягає скасуванню, посилаючись на те, що воно було винесено з грубим порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконним та неправосудним.

Так, ОСОБА_1 зазначає, що ознайомився з даним заочним рішенням лише 02.02.2015 року, відповідно строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення закінчується 12.02.2015 року, а отже не є пропущеним.

ОСОБА_1 вказує, що неодноразово повідомляв суд про неможливість бути присутнім у судових засіданнях, у зв’язку з перебуванням у відрядженнях. Так, 26.01.2015 р. до суду було подано телефонограму з проханням перенести судове засідання на 12.02.2015 року, у зв’язку з перебуванням його за межами України у відрядженні. Проте, дана телефонограма була проігнорована судом.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що судом було порушено його право на участь у судовому засіданні, що позбавило його можливості під час слухання справи висловити свої доводи, надати пояснення до позовної заяви.

Внаслідок відсутності в судовому засіданні в день винесення заочного рішення відповідач був позбавлений можливості надати наступні пояснення, які мають істотне значення для правильного вирішення справи: розрахунок заборгованості відповідачів по справі здійснено невірно, він є абсолютно необґрунтованим та недоведеним; позивачем пропущено строк позовної давності стосовно частини заборгованості, відповідно, вимоги стосовно сплати зазначеної в позові суми заборгованості є неправомірними; позивачем неправомірно розраховано пеню в доларах США; всупереч ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач не звертався до відповідачів з попереднім повідомленням щодо необхідності дострокового повернення всієї суми кредиту. Тому, вимоги позивача є передчасними.

ОСОБА_1 не погоджується з розрахованою сумою заборгованості та вважає, що розрахунок заборгованості позивачем здійснено невірно і він є абсолютно необґрунтованим, завищеним, тому неправомірним буде винесення судового рішення, яке б ґрунтувалося на такому розрахунку.

В матеріалах справи не міститься детального розрахунку заборгованості відповідачів перед позивачем. З наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, як саме розраховувалась сума несплачених відсотків за користування кредитом. У даному розрахунку не зазначено усіх дат погашення відповідачем тіла кредиту та відсотків за його користування. Зазначення цих дат, на думку відповідача, є необхідним, оскільки з моменту здійснення позичальником платежів по кредитному договору позивач повинен був нараховувати заборгованість вже на нову суму зобов'язання. Таким чином, для відповідача є незрозумілим, чому у наданому позивачем розрахунку не враховано всі платежі, які здійснював відповідач в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_1 вважає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження правильності розрахунку заборгованості, необґрунтований та невірний розрахунок заборгованості не дозволяє встановити, чи відповідають вимоги позивача дійсності та чи правомірним буде стягнення з відповідачів вказаної у спірному розрахунку суми заборгованості за кредитним договором. В предмет доказування по даній справі входить не лише розмір заборгованості, а й правильність обчислення суми заборгованості та її складових (основної суми, відсотків за користування кредитом) у відповідності до умов договору, що підлягає дослідженню в судовому засіданні. Такий розрахунок повинен бути наданий з розбивкою зазначених сум сплати та заборгованості за кожний місяць окремою строчкою у відповідності до графіку погашення кредиту протягом усього періоду, за який нараховувалася заборгованість.

ОСОБА_1 вказує на те, що позивач здійснив розрахунок заборгованості за тілом кредиту з 10.07.2007 року, а за відсотками за користування кредитом – з 30.07.2007 року. Однак, ст. 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки. З розрахунку, наданого позивачем видно, що пеня нарахована на строк з 14.07.2013 року по 14.07.2014 року. З матеріалів справи вбачається, що позивач пропустив строк позовної давності стосовно вимог про стягнення пені за період з 14.07.2013 року по 31.07.2013 року, а також вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, ОСОБА_1 просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені за кредитним договором та вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки вважає, що позивачем ці строки було пропущено і вимоги стосовно сплати зазначених в позові сум заборгованості є неправомірними.

Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що в позовній заяві зазначено про необхідність стягнення пені в доларах США із зазначенням гривневого еквіваленту станом на 14.07.2014 року за офіційним курсом НБУ. В свою чергу розрахунок заборгованості, що є в матеріалах справи також вказує на розрахунок пені в доларах США із зазначенням еквіваленту в гривні.

Так, за умови дотримання встановлених законодавством умов, виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак положення ч. 2 ст. 192, ч. З ст. 533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

Отже, на думку відповідача, стягнення судом пені в доларах США суперечить нормам чинного законодавства. Повідомлень щодо необхідності дострокового повернення всієї суми кредиту відповідачам від позивача не надходило, тому на думку відповідача, на момент подачі позовної заяви права позивача жодним чином не були порушені. Отже, ОСОБА_1 вважає, що позов подано передчасно і в його задоволенні, відповідно до норм чинного законодавства, повинно бути відмовлено.

Крім того, позивач не надав до суду належних доказів, які б підтверджували законність прав його вимоги до ОСОБА_1 та не підтвердив жодним документом саму нарахованої ним заборгованості, суд не мав достатніх правових підстав для винесення рішення про стягнення заборгованості.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги заяви підтримав у повному обсязі, які просив суд задовольнити.

ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, надавши до суду телефонограму про розгляд заяви про перегляд заочного рішення без її участі. Позов не визнає.

Представник Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у судове засідання також не з’явився, надавши до суду клопотання про розгляд заяви про перегляд заочного рішення без участі представника, у задоволенні заяви просять відмовити.

     Вислухавши пояснення заявника, вивчивши заяву та  матеріали вищезазначеної цивільної справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     У відповідності до  п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України суд може своєю ухвалою  за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

Ч. 1 ст. 232 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо  судом буде встановлено, що відповідач не з’явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто з даної статі виходить, що скасування заочного рішення можливе за наявності двох  обставин: 1)  поважні причини неявки в судове  засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити суд; 2) наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на  ухвалене заочне рішення. Поважними причинами є такі обставини, які  об’єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які повинні бути підтверджені документально відповідними доказами. Крім того, відповідач має подати  документи, що свідчать про неможливість  повідомити суд  про причини неявки в судове засідання. Водночас з’ясування причин неявки  не може бути підставою  для скасування заочного рішення. Для цього  відповідач має вказати  докази, які мають значення для справи та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Суд, враховуючи, достатність матеріалів, доказів та те, що відповідачі повідомлені у встановленому законом порядку про дату розгляду справи, неодноразовість відкладення судових засідань за клопотаннями відповідачів, якими жодного разу не було надано суду доказів, які б свідчили про поважність причин їх відсутності, визнав причину неявки відповідачів у судове засідання 26.01.2015 року неповажною та у відповідності до ст. 224 ЦПК проведений заочний розгляд справи. ОСОБА_1 лише 19.02.2015 року надані були письмові докази поважності неявки його до суду у судові засідання.

Однак, заявником ОСОБА_1 до своєї заяви про перегляд заочного рішення не додано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.

Усі належні та допустимі докази, які містяться в матеріалах справи були враховані та всебічно оцінені судом під час ухвалення заочного рішення.

             Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по даній справі слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 231, 232 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

            Заяву  ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 26 січня 2015 року по цивільній справі за позовом  Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 7419,15 дол. США, що станом на 14.07.2014 року за курсом НБУ 11.693814 за 1 дол. США складає 86758,15 грн. – залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

         Заочне рішення може бути оскаржене  до  апеляційного суду Харківської області через Куп’янський міськрайонний  суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: В.В. Скородєлова