Справа №1-17/2011 Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь Є. В.

Номер провадження 11-кп/788/116/15 Суддя-доповідач - Безверхий О. М.

Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Безверхого О. М.,

суддів - Демченка М. О., Рунова В. Ю.,

при секретарі судового засідання - Сисенко Н.В.

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Микитенка В.П.

захисника - адвоката ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми в апеляційного порядку кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_4 і його захисника - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 14 січня 2015 року, якою відмовлено в задоволенні подання Зарічного районного підрозділу Сумського міського відділу кримінально- виконавчої інспекції про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування додаткового покарання

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя

АДРЕСА_1, засудженого 20 січня 2011 року за ч.3 ст. 286 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, -

ВСТАНОВИЛА:

30 грудня 2014 року до Зарічного районного суду м. Суми надійшло подання

Зарічного районного підрозділу Сумського міського відділу кримінально- виконавчої інспекції, погоджене зі спостережною комісією при виконкомі Сумської міської ради, щодо вирішення питання на підставі ст. 81 КК України про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки із зазначенням, що він перебуває на обліку в КВІ з 27 серпня 2012 року, відбув половину призначеного строку додаткового покарання, за місцем проживання характеризується позитивно, зразковою поведінкою довів своє виправлення.

За результатами розгляду ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 14 січня 2015 року в задоволенні цього подання було відмовлено за необґрунтованістю з наведенням мотивів, що у поданні не надано доказів та обґрунтування щодо наявності підстав для умовно - дострокового звільнення засудженого.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_4 і його захисник ОСОБА_3 вважають цю ухвалу суду незаконною та просять її скасувати. В порядку обґрунтування вимог цієї скарги вказують, що ОСОБА_4 є інвалідом і за станом здоров'я не може керувати транспортними засобами, приймати участь у суспільному житті, зокрема не має можливості працювати, а також сумлінно виконувати громадські доручення і підвищувати свій загально- освітній рівень, що він є кадровим офіцером, який сумлінно виконував свої обов'язки і має безліч подяк та нагород, а до скарги ним додано позитивну характеристику житлово - будівельного кооперативу. Просить врахувати, що людина в його віці обмежена в повноцінному житті та не має можливостей надати додаткових позитивних характеристик.

Вислухавши доповідача про суть вироку та поданої апеляційної скарги, пояснення адвоката ОСОБА_3 на підтримання доводів вказаної апеляційної скарги, думку прокурора Микитенка В.П. про залишення ухвали суду без зміни, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_4 був засуджений 20 січня 2011 року Коростишівським районним судом Житомирської області за ч.3 ст. 286 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 03 червня 2013 року ОСОБА_4 був звільнений на підставі ст. 84 КК України тільки від основного покарання за хворобою на 6 років 01 місяць 10 днів позбавлення волі із залишенням даної додаткової міри покарання. Тобто, суд дійшов висновку, що саме під час відбування основного покарання у виді позбавлення волі він захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджала подальшому відбуванню ним тільки цього покарання.

11 червня 2013 року ОСОБА_4 був звільнений з місць відбування покарання та з 27 серпня 2013 року перебуває на обліку в КВІ Зарічного району м. Суми, на яку згідно ч.1 ст. 30 КПК України покладалось виконання вироку щодо вказаного додаткового покарання ОСОБА_4

Тому, зазначення в поданні про перебування на обліку в КВІ ОСОБА_4 з 27 серпня 2012 року є помилковим стосовно вказаної дати.

Згідно ч.4 ст. 84 КК України особа, звільнена від покарання за хворобою, у разі її одужання повинна бути направлена для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 цього Кодексу, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання.

Зі змісту ст. 80 КК України слідує, що строки давності виконання обвинувального вироку відносно засудженого ОСОБА_4, у разі його одужання, ще не закінчились.

У поданні КВІ ставиться питання про умовно- дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 від додаткового покарання на підставі ст. 81 КК України.

У ч.3 ст. 55 КК України встановлено, що при призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.

Зі змісту ст. 81 КК України вбачається, що умовно - дострокове звільнення від відбування покарання застосовується за наявності ряду обов'язкових умов: по - перше - до особи , що відбуває основне покарання, зокрема, у виді виправних робіт, обмеження волі та позбавлення волі; по - друге - якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення; по- третє - якщо засуджений фактично відбув установлену законом частину призначеного судом основного покарання в залежності від тяжкості злочину; по - четверте - при вирішенні питання про умовно - дострокове звільнення від основного покарання за наявності відповідних підстав особа може бути також умовно - достроково звільнена повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Отже, відповідно до вимог ст. 81 КК України питання про умовно - дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 від покарання ( основного і додаткового ) могло вирішуватися за наявності усіх обов'язкових умов, й зокрема, після фактичного відбуття ним не менше половини строку основного покарання, призначеного йому за вчинений необережний тяжкий злочин. Але він такої частини строку основного покарання не відбув.

Крім того, з матеріалів особової справи № 22/13 ОСОБА_4, взятого на облік КВІ 27 серпня 2013 року, вбачається те, що протягом 2014 року в судовому порядку вже двічі розглядались клопотання про умовно - дострокове звільнення його від відбування вказаного додаткового покарання на підставі ст. 81 КК України.

Зокрема, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27 травня 2014 року було відмовлено в задоволенні такого клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4, а ухвалою цього ж суду від 23 липня 2014 року було відмовлено в задоволенні такого клопотання самого ОСОБА_4 ( а.с. 111, 119 особової справи). Ці обидва судові рішення набрали законної сили.

Виходячи з положень ч.6 ст. 539 КПК України розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо засудженого ОСОБА_4 міг мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову.

Таким чином, судом першої інстанції було прийнято по суті законне і обґрунтоване рішення про відмову в застосуванні ОСОБА_4 умовно- дострокового звільнення від відбування додаткового покарання, а в апеляційній скарзі не міститься переконливого обґрунтування, в чому саме полягає незаконність такого рішення

.

Тому, керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 539, 376 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 14 січня 2015 року відносно засудженого ОСОБА_4 - залишити без змін, а апеляційну скаргу його та адвоката ОСОБА_3 - без задоволення.

Дана ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

Безверхий О. М. Демченко М. О. Рунов В. Ю.