ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р.Справа № 922/90/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Земледар", м. Харків

до Державного підприємства "Хлібна база № 85", м. Барвінкове

про стягнення коштів в розмірі 157 950,00 грн.

за участю представників сторін:

представник позивача - Волкова А.В., довіреність №04/02/2015 від 04.02.2015р.;

представник відповідача - Коростильов С.В., довіреність №4-01/09 від 01.09.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Агрофірма "Земледар", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Хлібна база № 85", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати комісійної винагороди в розмірі 123 337,71 грн., три проценти річних в розмірі 9 204,71 грн., інфляційні збитки в розмірі 25 407,58 грн. та судовий збір в розмірі 3 159,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2015 р. о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 27.01.2015р. розгляд справи відкладався на 12.02.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.02.2015р. до 24.02.2015р. для надання сторонам додаткових документів.

У призначеному 24.02.2015р. судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях. Через канцелярію суду надав пояснення (вх. №6870, №6965). Надані пояснення судом досліджені та долучені до матеріалів справи

У призначеному 24.02.2015р. судовому засіданні представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.

У судовому засіданні 24.02.2015р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.10.2010 р. між Приватним підприємством «Агрофірма «Земледар» (Комісіонер) та Державним підприємством «Хлібна база № 85» Державного комітету України з державного матеріального резерву (Комітент) було укладено договір комісії № 1-ЗД/ХБ-2010 (надалі - Договір), за умовами якого Комісіонер зобов'язався за обумовлену Договором винагороду за дорученням та за рахунок Комітента здійснити від свого імені продаж на експорт товару Комітента.

Згідно з п. 3.1. Договору, товар, який надійшов до Комісіонера від Комітента, є власністю Комітента. Місце та умови передачі товару вказуються в специфікаціях до договору, які будуть являтися невід'ємними частинами договору з моменту підписання сторонами.

Згідно з п. 3.2. Договору прийом товару на комісію здійснюється позивачем за видатковими накладними.

За умовами п. 4.1. Договору всі платежі в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними Комісіонером з третіми особами по продажу товару Комітента, надходять на валютний рахунокКомісіонера.

Комісіонер, після надходження виручки за проданий на експорт товар від третьої особи, зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Комітента вказану грошову суму в національній валюті У країни, в строки, передбачені в специфікаціях, які складаються на кожну партію товару, що передається на комісію, і являються невід'ємними частинами Договору з моменту підписання сторонами. Сума іноземної валюти, яка надійшла від третьої особи - нерезидента в якості оплати за товар, перераховується Комітенту у гривні відповідно до опублікованого на сайті www.finance.liga.net міжбанківському курсу покупки іноземної валюти до української гривні на день надходження валютної виручки на валютний рахунок Комісіонера (або на останній день, який передує дню, за який опублікований даний курс).

Відповідно до п. 2.5. Договору обов'язки Комісіонера за даним договором вважаються виконаними по кожній партії експортованого товару з моменту перерахування Комісіонером на розрахунковий рахунок Комітента грошової суми, яка підлягає до надходження виручки за експортований товар (в гривні).

За умовами п. 4.3. Договору за послуги, які надані за даним договором, в тому числі за делькредере, Комітент сплачує Комісіонеру винагороду в розмірі, який оговорюється окремо на кожну партію товару в специфікаціях до Договору і включає в себе податок на додану вартість, який нараховується в порядку, встановленому діючим законодавством України.

Винагорода виплачується Комісіонеру протягом 30 календарних днів з моменту виконання Комісіонером зобов'язань згідно п. 2.5. Договору.

Згідно з п. 4.5. Договору Комітент відшкодовує Комісіонеру витрати, пов'язані з виконанням умов Договору, на підставі звіту з додаванням належним чином завірених копій первинних документів, договорів і оригіналів вантажних митних декларацій, протягом 30 календарних днів з моменту затвердження звіту Комісіонера.

16.10.2010 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено специфікацію № 2 до Договору, за умовами якої Відповідач доручив Позивачу продати на експорт масло соняшникове нерафіноване в кількості 360 +/- 10 % тонн.

29.01.2011р. за актом № 1 від 29.01.2011 р. приймання-передачі товару на комісію та видатковою накладною № 1/29 від 29.01.2011 р. Відповідач передав, а Позивач прийняв на комісію масло соняшникове нерафіноване в кількості 351,70 тонн.

23.10.2010р. між Позивачем та Відповідачем було укладено специфікацію № 3 до Договору, за умовами якої Відповідач доручив Позивачу продати на експорт масло соняшникове нерафіноване в кількості 600 +/- 10 % тонн.

26.02.2011 р. за актом № 2 від 26.02.2011 р. приймання-передачі товару на комісію та видатковою накладною № 3/26 від 26.02.2011 р. Відповідач передав, а Позивач прийняв на комісію масло соняшникове нерафіноване в кількості 597,90 тонн.

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором, здійснивши від свого імені продаж на експорт товару Комітента.

Від продажу товару Позивач отримав грошові кошти в загальному розмірі 1 078 713,25 доларів США, в тому числі:

- 07.02.2011 р. - 335 521,80 доларів США - від «Norimex Sales Corp.» Panama City за контрактом № ZD-NM-01 від 24.09.2010 p.;

- 11.02.2011 p. - 37 545,20 доларів США - від «Norimex Sales Corp.» Panama City за контрактом № ZD-NM-01 від 24.09.2010 p.;

- 06.04.2011 p. - 705 646,25 доларів США - від «Optimont Investments Ltd» за контрактом № Zll-OP від 11.10.2010 p.

Позивач, після надходження виручки за проданий на експорт товар, перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача вказану грошову суму в національній валюті України в розмірі 8 591 748,59 грн., в тому числі: 09.02.2011 р. - 300 000,00 грн.; 10.02.2011 р. - 200 000,00 грн.; 15.02.2011 р. - 280 000,00 грн.; 23.02.2011 р. - 600 000,00 грн.; 24.02.2011 р. - 600 000,00 грн.; 25.02.2011 р. - 300000,00 грн.; 01.03.2011 р. - 300 000,00 грн.; 02.03.2011 р. - 300 000,00 грн.; 15.03.2011 р. - 87 747,98 грн.; 07.04.2011 р. - 300 000,00 грн.; 08.04.2011 р. - 300000,00 грн.; 11.04.2011 р. - 600 000,00 грн.; 12.04.2011 р. - 600 000,00 грн.; 13.04.2011 р. - 900000,00 грн.; 14.04.2011 р. - 300 000,00 грн.; 18.04.2011 р. - 300 000,00 грн.; 19.04.2011 р. - 300 000,00 грн.; 20.04.2011 р. - 300 000,00 грн.; 21.04.2011 р. - 300000,00 грн.; 22.04.2011 р. - 600 000,00 грн.; 26.04.2011 р. - 400 000,00 грн.; 27.04.2011 р. - 222 223,40 грн.; 25.01.2012 р. - 201 777,21 грн.

Позивач надав Відповідачу звіти комісіонера № 1 від 31.01.2011 p., № 2 від 28.02.2011 p., № 3 від 31.03.2011 p., № 4 від 30.04.2011 p., № 5 від 31.01.2012 р. з додаванням копій документів, які підтверджують витрати, понесені Позивачем при виконанні умов Договору.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підтвердження цього сторонами було підписано акти виконаних робіт:

- № ОУ-0000003 від 31.01.2011 р. на суму 76 670,60 грн. - витрати комісіонера;

- № ОУ-0000005 від 28.02.2011 р. на суму 189 967,07 грн. - витрати комісіонера;

- № ОУ-0000007 від 31.03.2011 р. на суму 39 120,00 грн. - витрати комісіонера;

- № ОУ-0000009 від 31.03.2011 р. на суму 19 357,25 грн. - комісійна винагорода

Відповідач прийняв надані послуги в повному обсязі та без зауважень.

Загальна сума, яку повинен був сплатити Відповідач Позивачу за виконання зобов'язань, покладених Основним договором, складає 325 114.92 грн.

26.01.2012 р. Відповідач частково здійснив платіж за Основним договором в розмірі 101 777,21 грн. Несплаченим залишився платіж в розмірі 123 337,71 грн.

13.02.2012 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою сторони погодили, що на дату укладення додаткової угоди 13.02.2012 р.) Відповідач має заборгованість перед Позивачем по виплаті комісійної винагороди за виконання доручення за Основним договором в розмірі 123 337,71 грн. та Відповідач зобов'язався сплатити Позивачу комісійну винагороду в розмірі 123337,71 грн. в строк до 01.07.2012 р.

Проте, не дивлячись на досягнуті домовленості, до теперішнього часу Відповідач не сплатив комісійну винагороду в розмірі 123 337,71 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив на адресу Відповідача вимогу про стягнення заборгованості за договором комісії № 1-ЗД/ХБ-2010 від 1.09.2014 р. (вих. № 36 від 01.09.2014 р.), в якій вимагав негайно погасити заборгованість (копія вимоги з доказами направлення та вручення додається).

Однак, до теперішнього часу відповіді на адресу Позивача не надходило та відповідач не оплатив заборгованість і станом на 25.12.2014 р. її розмір складає 123337,71 грн.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2012р. за заявою Українсько-американсього СП "Каіс" у формі ТОВ було порушено провадження у справі №5023/1591/12 про банкрутство Державного підприємства "Хлібна база №85" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В силу п.1-1 ч.1 Розділу Х "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки справу про банкрутство відносно відповідача порушено 03.04.2012р., то до правовідносин сторін застосовуються положення Закону України від 14.05.1992р. № 2343 - ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції 1999 року.

Згідно з п. 5 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу арбітражного суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2012р. у справі №5023/1591/12 зобов'язано кредитора - Українсько-американське СП "Каіс" у формі ТОВ в десятиденний строк з дня прийняття даної ухвали опублікувати в офіційному друкованому органі України газеті "Голос України" або "Урядовий Кур'єр" оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника - ДП "Хлібна база № 85".

Оголошення про порушення справи про банкрутство Державного підприємства "Хлібна база № 85" було опубліковане 07.06.2012р. в газеті «Голос України».

Відповідно до частини 15 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» :

кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

Пунктом 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Харківської області від 15.11.2012р. у справі №5023/1591/12 визнано кредиторами боржника та затверджено реєстр вимог кредиторів Державного підприємства "Хлібна база №85" на суму 18 117 745,23 грн., в переліку яких позивач відсутній.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2013р. у справі №5023/1591/12 затверджено мирову угоду від 28.08.2013р., укладену між кредиторами Державного підприємства "Хлібна база №85" в особі голови комітету кредиторів та боржником в особі керівника Державного підприємства "Хлібна база №85"

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Агрофірма "Земледар" не увійшло до складу кредиторів Державного підприємства "Хлібна база №85".

Пунктом 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, суд позбавлений права поновлювати строк на звернення кредитора з заявою про грошові вимоги до боржника.

У зв'язку з чим, під час здійснення провадження у справі про банкрутство слід вважати погашеними грошові зобов'язання осіб, які не звернулися у встановлений строк у справу про банкрутство боржника, оскільки поновити цей строк суд вже не вправі.

Відповідно до п. 8.12 рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону, слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За таких обставин справи, вищезазначені грошові зобов'язання Державного підприємства "Хлібна база №85" перед Приватним підприємством "Агрофірма "Земледар" є припиненими в силу закону, а саме ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з п. 8.13. рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного підприємства "Агрофірма "Земледар" необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 26.02.2014 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/90/15