ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 910/3829/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,

суддіФролова Г.М., Яценко О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коніка"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року

у справі№ 910/3829/14

господарського судуміста Києва

за позовомЗаступника прокурора міста Києва

доКиївської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Коніка"

провизнання незаконним та скасування рішення

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Кузнецова Ю.В. посвідчення № 023135 від 26.11.2013 року,

- відповідача:не з'явився,

- третьої особи:Васюк П.П. дов. б/н від 21.01.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Коніка" (далі за текстом - ТОВ "Коніка") про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.12.2007 року № 1612/4445 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Коніка" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торговельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом на вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва".

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року у справі № 910/3829/14 позовні вимоги заступника прокурора міста Києва задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 27.12.2007 року № 1612/4445 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Коніка" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торгівельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом на вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва".

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Коніка" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року у справі № 910/3829/14 апеляційну скаргу ТОВ "Коніка" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Коніка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року у справі № 910/3829/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст. ст. , 53 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 29.01.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролової Г.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Коніка" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 12.02.2015 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.02.2015 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 19.02.2015 року, у зв'язку з клопотанням третьої особи про відкладення розгляду справи та неявкою представників відповідача та третьої особи.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2007 року Київська міська рада прийняла рішення № 1612/4445 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Коніка" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торгівельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом на вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва", яким вирішено:

- припинити Міністерству культури і мистецтв України право користування частиною земельної ділянки, відведеної відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 19.12.1973 р. №2048 "Про відведення земельної ділянки Міністерству культури УРСР під будівництво учбового корпусу Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого" та від 18.04.1977 р. № 559/19 "Про додаткове відведення земельної ділянки Міністерству культури УРСР та Українському республіканському управлінню держтрудощадкас на Львівській площі", площею 0, 38 га та віднести цю земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови (лист-згода від 14.09.2004 р. № 4-6553/18);

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки третій особі для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торговельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва;

- передати третій особі, за умови виконання п. 4 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,66 га для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торговельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом на вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва, у тому числі: площею 0, 38 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; площею 0, 28 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- третій особі: виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України; у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо винесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою; виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 09.11.2007 р. № 19-12948, Київської міської санепідстанції від 03.12.2007 р. № 10005, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 16.11.2007 р. № 05-08/9022, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 24.10.2007 р. № 22-2653/35; питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 р. № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"; питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки; передбачити проектом будівництва житлового комплексу місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за одне машиномісце на кожну квартиру в цьому комплексі; передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 20% загальної площі квартир в цьому офісно-житловому комплексі (крім службового житла) на підставі п.36 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 р. № 531/588 "Про бюджет міста Києва на 2007 рік"; у складі проекту будівництва виконати розрахунки щодо забезпеченості населення об'єктами соціальної сфери (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, об'єкти охорони здоров'я тощо) і передбачити їх розміщення та будівництво одночасно із спорудженням офісно-житлового комплексу; сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва на розвиток житлового будівництва до моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва загальної площі цього офісно-житлового комплексу, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня року, в якому проводиться оплата, на підставі п. 84 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 р. № 531/588 "Про бюджет міста Києва на 2007 рік";

- попередити землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що згідно із загально-кадастровою інформацією на земельну ділянку 8 000 000 000:88:175:0021 (дані за формою 6-зем), спірна земельна ділянка має шифр рядка 65 та графу 44 (81).

Так, згідно Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 377 від 05.11.1998 р. графа 81 вказує на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення.

Також, судами встановлено, що такі ж відомості вказано в Плані зонування земель (витяг з бази даних міського земельного кадастру від 26.02.2013 року).

29.10.2010 року окружним адміністративним судом міста Києва було винесено постанову у справі № 2а-8698/10/2670, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 року, в якій зазначено про те, що всі земельні ділянки, які знаходяться в межах охоронної зони ансамблю споруд собору Софія Київська відносяться до земель історико-культурного призначення та у відповідності до ч. 1 ст. 150 Земельного Кодексу України є особливо цінними землями.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України земельна ділянка надається у користування за умови дотримання певної процедури, визначеної законом, що, зокрема, включає одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають.

Так, зібрані у справі матеріали свідчать про віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення, а тому в даному випадку проект землеустрою по відведенню земельної ділянки повинен був пройти обов'язкову державну експертизу, чого здійснено не було, що в свою чергу свідчить про порушення ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київська міська рада від 27.12.2007 року № 1612/4445 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Коніка" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торгівельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом на вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва", зокрема, вирішено передати ТОВ "Коніка", за умови виконання п. 4 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0, 66 га для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торговельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом на вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва, у тому числі: площею 0, 38 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; площею 0, 28 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняте Київською міською радою рішення про передачу ТОВ "Коніка" в оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі в оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Отже, колегія судів касаційної інстанції зазначає, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Положеннями ст. 123 Земельного кодексу України передбачено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, згідно ч. 1 якої надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

За приписами ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Так, звертаючись з позовною заявою до місцевого господарського суду заступник прокурора міста Києва зазначив, що в матеріалах кадастрової справи по відведенню спірної земельної ділянки ТОВ "Коніка" наявний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2007 року № 309/10-53, однак остання проведено не уповноваженим органом.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 ст. 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Однак, в матеріалах справи взагалі відсутній висновок державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2007 року № 309/10-53 та відповідно дослідження і оцінка судами попередніх інстанцій таких доказів в порядку ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Коніка" на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Коніка" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року у справі № 910/3829/14 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року у справі № 910/3829/14 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/3829/14 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська

СуддіГ.М. Фролова

О.В. Яценко