УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2015 р. Справа № 876/2615/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,
за участі представника позивача: Шпак Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2014р. по справі № 813/8686/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівм'ясомолпроект» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство «Львівм'ясомолпроект» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002492210/6929 від 04.11.2013 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2014р. по справі № 813/8686/13-а позовні вимоги ПАТ «Львівм'ясомолпроект» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0002492210/6929 від 04.11.2013 року .
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2014р. по справі № 813/8686/13-а, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апелянт (відповідач), будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, явки представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 11.10.2013 року по 17.10.2013 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Львівм'ясомолпроект», про що складено акт № 1005/22-10/00452765 від 24.10.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Лідерком».
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 14.1.36., п. п. 14.1.56., п. п. 14.1.191., п. п. 14.1.231. п. 14.1. ст. 14, п. 44.6. ст. 44, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, що полягало в заниженні податку на додану вартість в сумі 30950 грн.
04.11.2013 року податковим органом на підставі акта перевірки № 1005/22-10/00452765 від 24.10.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0002492210/6929, яким за порушення п. п. 14.1.36., п. п. 14.1.56., п. п. 14.1.191., п. п. 14.1.231. п. 14.1. ст. 14, п. 44.6. ст. 44, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38687,50 грн., у тому числі основний платіж 30950 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 7737,50 грн.
Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Крім цього, згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ «Львівм'ясомолпроект» (генпроектувальник) та ТзОВ «Лідерком»(субпроектувальник) було укладено договір № 1993/с від 18.08.2011 року про виконання робіт з виготовлення проектно-конструкторської продукції. Робочий проект «Перебудова спального корпусу № 6 під курортний готель на вул.Джерельна,7а в м.Моршині».
Дотримання позивачем вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України підтверджується наявними в справі протоколами угод про договірну ціну на науково-технічну документацію, розділами робочого проекту на науково-технічну продукцію, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями та договором на створення проектно-конструкторської продукції.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента ТзОВ "Лідерком", а також висновки про заниження податку на додану вартість на суму 30950 грн. спростовуються первинними документами та доказами використання позивачем у своїй господарській діяльності робіт, придбаних у контрагента ТзОВ "Лідерком", оскільки позивач за КВЕД-2010 здійснює діяльність у сфері архітектури, інжинірингу, будівництва житлових та нежитлових будівель.
Поруч із цим, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими посилання апелянта на нереальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Лідерком», з огляду на відсутність в останніх трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.
Так, згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платни ка податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім цього, згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованим покликання апелянта на матеріали кримінальної справи № 41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки вироку, який б набрав законної сили і в якому було б зазначено про нереальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Лідерком», суду як першої, так і апеляційної інстанції, відповідачем не надано.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова від 04.11.2013 року № 0002492210/6929 від 04.11.2013 року, а відтак судом першої інстанції задоволено позовні вимоги ПАТ «Львівм'ясомолпроект» та скасовано оскаржуване повідомлення-рішення правильно.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст.160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2014р. по справі № 813/8686/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.І. Запотічний
Судді О.І.Довга
А.М.Ліщинський
Повний текст ухвали складений 18.02.2015 року.