ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Конюшка К.В. (головуючого),  Карася О.В.,  Сергейчука О.А.,  Усенко Є.А.,  Шипуліної Т.М.

при секретарі: Павлушко Р.С.

за участі представників:

від ДПІ: Сидоренко Я.А, Радкевича С.О., Кучеренка О.Є

від СПД: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу СПД ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 по справі № 25/325

за позовом   Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

до                               Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

про                 стягнення податкового боргу в сумі 112 508,90 грн.

та за зустрічним

позовом       Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

до                   Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва (далі - ДПІ) звернулася із позовними вимовами про стягнення податкового боргу в сумі 112 503,90 грн.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (далі - СПД) звернулась із зустрічним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ) від 17.11.2004 НОМЕР_1.

Рішенням Господарського м. Києва від 24.06.2005 по справі № 25/325 в первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено та визнано податкове повідомлення-рішення недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 по справі № 25/325, рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2005 скасовано, первісний позов задоволено, стягнуто із СПД в доход Державного бюджету України 112 503,90 грн., а в зустрічному позові відмовлено.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою (з уточненням) на постанову суду апеляційної інстанції і просить її скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому зазначає, що судом порушено та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, і звертає увагу серед іншого, що суд апеляційної інстанції неправомірно вказує, що СПД не надав суду на дослідження від СПД доказів, що останнім надавалися для ТОВ «Продстандарт» як послуги за договорами ІНФОРМАЦІЯ_1. А надані докази визнано необґрунтованими. Тобто Скаржник вважає, що жодних доводів за якими апеляційна інстанція відхиляє докази, надані СПД в обґрунтування свого зустрічного позову, - у постанові не наведено.

ДПІ надала заперечення на касаційну скаргу, в якому, викладаючи фактичні обставини справи, посилаючись на порушення СПД п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», проти скарги заперечила і просила постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Під час судового розгляду справи проводилось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу із записом на CD-RW.

Перевіривши доводи касаційної скарги, пояснення представників сторін рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.1997 № 168 «Про податок на додану вартість» - об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно Указу Президента України від 03.07.1998 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» - суб'єкт підприємницької діяльності не платник податку на додану вартість не має права виписувати податкові накладні, а на вимогу покупця зобов'язана була видавати чек, накладну або інший письмовий документ, що підтверджує перехід власності на них від продавця ч покупця.

Як встановлено судом апеляційної інстанції - за результатами документальної перевірки дотримання вимог законодавства щодо оподаткування СПД за період з 01.04.1999 по 01.04.2002, складено Акт від 16.2002 № 17 - НОМЕР_2 та винесені податкові повідомлення - рішення від 19.06.2002 НОМЕР_3 з прибуткового податку на суму 64 859,25 грн. та від 19.06.2002 НОМЕР_4 з ПДВ на суму 50 906 грн. Станом на 19.06.2002 СПД мав переплату з податку на додану вартість в розмірі 3 257,20 грн. та прибутковому податку 4,15 грн., відповідно сума податкового зобов'язання була зменшена до 112 503,90 грн.

СПД було отримано зазначені податкові повідомлення-рішення (стоїть власноручний підпис ОСОБА_2 та дата отримання 19.06.2002), у строки визначені законодавством, податкове зобов'язання сплачене не було.

Тому СПД було направлено першу податкову вимогу від 22.08.2002 НОМЕР_5 на суму 112 503,90 грн.

Друга податкова вимога від 09.10.2002 № 2/4074, керуючись абз. 1 п. 6.2.4. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», була розміщена на дошці податкових оголошень 12.01.2004.

СПД була платником ПДВ з березня по вересень 2000 року, свідоцтво платника ПДВ було анульовано 13.10.2000 у зв'язку з переходом на спрощену систему оподаткування. Відповідно із ІV кварталу 2000 року по ІІ квартал 2001 року СПД працювала за спрощеною системою оподаткування (єдиний податок).

При перевірці господарської діяльності СПД виникли розходження суми отриманого доходу за І - III квартали 2000 року та III - ІV квартали 2001 року, яка надійшла СПД на розрахунковий рахунок та не була відображена повністю в книзі обліку доходів та витрат (підтверджено банківськими виписками за 1 півріччя 2001 року). А до складу валових витрат включені суми, які підтверджуються тільки накладною або товарним чеком без касових чеків, чи прибутково-касовими ордерами, витрати за ІV квартал 2001 року враховані за нормативними ставками згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та згідно додатку № 6 до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян» і сума валових витрат за ІІІ- ІV квартали 2001 року за результатами перевірки складає 45 637,50 грн. Провівши розрахунки, ДПІ визначилась, що СПД було порушено п. 7.3.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - до податкового зобов'язання не включені суми реалізованого товару та суми на які СПД виписував податкові накладні та не сплатив ПДВ, на що донараховано ПДВ основного платежу - 2 823 грн. та фінансових санкцій 340 грн.

Також встановлено, що працюючи за спрощеною системою оподаткування із грудня 2000 року по травень 2001 року СПД уклала договори з ТОВ «Продстандарт». Виконання послуг за договорами підтверджується актами виконаних робіт. Не будучи платником ПДВ - СПД виписувала податкові накладні від 17.11.2000 НОМЕР_6, від 17.11.2000 НОМЕР_7, від 22.11.2000 НОМЕР_8, від 22.11.2000 НОМЕР_9. А згідно банківських виписок СПД перераховувались кошти згідно договорів та рахунків-фактури з урахуванням ПДВ.

Тобто СПД, за період з 01.11.2000 по 31.12.2000 було реалізовано товари, при здійсненні реалізації яких, фірмам виписувала рахунок-фактуру, накладні, податкові накладні, не будучи платником ПДВ.

Тому суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанцій, що СПД порушено п. 1 ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», за що передбачена відповідальність п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що рішення суду апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які правомірно визнані встановленими, відповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, оскаржувані рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 по справі № 25/325 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                           К.В. Конюшко

Судді:                                                                      О.В. Карась

                                                          О.А. Сергейчук

                                                          Є.А. Усенко

                                                          Т.М. Шипуліна