ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2015 р.Справа № 916/5195/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ);

До відповідача: Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" (Одеська обл., м. Южне);

про стягнення 819411,91 грн.

Суддя Волков Р.В.

Представники:

Від позивача: Єгоров В.С. (за довіреністю).

Від відповідача: Нестерович О.П. (за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ: 24.12.2014р. за вх. №5355/14 Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, продавець) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" (далі - відповідач, покупець) про стягнення за договором №12/1049-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу від 16.10.2012р. 7% від суми простроченого платежу у розмірі 302141,27 грн., пені - 270453,16 грн., втрат від інфляційних процесів - 120113,87 грн., 3%річних - 126703,61 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, в обгрунтування яких посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором №12/1049-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу від 16.10.2012р. зобов'язань щодо своєчасності оплати, акти приймання-передачі природного газу від 27.11.2012р., від 30.11.2012р., від 31.12.2012р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, надавши письмовий відзив, в обгрунтування своїх заперечень посилається на належне виконання прийнятих на себе за договором №191/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України „Про Державний бюджет України" від 14.02.2014р.), (далі - Договір №191/30), зобов'язань, яким вважає договір 12/1049-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу припинено, та належне виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором №191/30, платіжне доручення №6 від 01.04.2014р., виписку по рахунку Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" від 01.04.2014р.

04 лютого 2015 року у судовому засіданні відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва по 20.02.2015р.

У судовому засіданні від 20.02.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

16 жовтня 2012 року Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальне підприємство "Южтеплокомуненерго" уклали договір №12/1049-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ, що використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Розрахунок за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки (п.6.1 Договору).

Згідно з п.п. 7.1, 7.2 Договору у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України та Договором. У разі невиконання покупцем умов п.6.1 Договору покупець зобов'язується сплатити, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Так, на виконання умов Договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 4481564,40 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу (а.с.14-16).

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що заборгованість за Договором, стягнення якої є предметом спору у даній справі, виникла у зв'язку з різницею в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені НКРЕ і на відшкодування яких з державного бюджету повинні бути перераховані субвенції відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання".

Таким чином, відповідач стверджує, що порушення строків оплати за поставлений позивачем природний газ відбулось не з вини Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго", оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснюються відповідно до особливого алгоритму розрахунків і регулюються державою.

Окрім того, в обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на укладання сторонами договору №191/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), (далі - Договір №191/30).

З огляду на вищевикладене слід зазначити наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою Договір №12/1049-ТЕ-26 купівлі-продажу природного газу від 16.10.2012р. є договором поставки, а згідно з ч.ч.1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Як зазначає позивач, спірні правовідносини виникли між сторонами у даній справі, внаслідок прострочення відповідачем строків оплати за поставлений позивачем природний газ за Договором.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

Згідно зі ст.8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження, а ст. 20 цього Закону встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року №30 "Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", якою затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Порядок та умови).

Пунктом 4 Правил та умов, що затверджені Постановою КМУ №30, визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

Так, 14.02.2014р. відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства, Фінансовим управлінням Южненської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Южненської міської ради, Комунальним підприємством "Южтеплокомуненерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було укладено Договір №191/30.

Відповідно до п.9 Договору №191/30 сторони погодили, що Комунальне підприємство "Южтеплокомуненерго" перераховує на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" кошти у сумі 3288871,62 грн., у тому числі податок на додану вартість 548145,27 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором.

Згідно пп.2 п.12, п.17 Договору №191/30 з метою виконання вказаного договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до зазначеного договору та засвідчують, що після виконання цього договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета цього договору.

Частина 2 статті 604 Цивільного кодексу України передбачає припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов'язання, а укладення між тими сторонами нового зобов'язання (новація), що і є підставою для припинення попереднього зобов'язання. Договір про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містить.

Так, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення пені та штрафу, передбачених п.7.2 Договору, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши Договір №191/30, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2014р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом приписів ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Для застосування санкцій, передбачених п.7.2 Договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, визначених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених Договором №191/30, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до п.17 якого сторони засвідчили, що після виконання Договору №191/30 вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета цього договору. Такої ж позиції дотримується Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у Постанові від 16.09.2014р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012.

Як встановлено судом, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку, передбаченому Договором №191/30, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 01.04.2014р., та випискою по рахунку Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" від 01.04.2014р. (а.с.47-48).

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відповідача Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" про стягнення 819411,91 грн. слід відмовити.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відповідача Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" про стягнення 819411,91 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24 лютого 2015 р.

Суддя Р.В. Волков