Справа № 362/5885/14-ц

Провадження № 2/362/476/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2015 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Марчука О.Л.,

при секретарі - Лущик Т.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

представника розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування своїх вимог якого зазначив, що 26 травня 2014 року між ним і відповідачем було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого він надав останньому позику в сумі 36 000 гривень строком до 05 червня 2014 року. Оскільки сума боргу відповідачем не повернута, позивач просить стягнути з нього суму боргу, 3 % річних за користування коштами, 3 % річних пені за кожен день прострочення від суми боргу та інфляційну складову, а всього, станом на 10.10.2014 року - кошти в сумі 176 512 гривень 94 копійки.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач не отримував від позивача вказаних коштів.

Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

26 травня 2014 року ОСОБА_2 позичив у позивача грошові кошти в сумі 36 000 гривень та зобов'язався повернути борг до 06 червня 2014 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією розписки (а.с. 6).

У зазначений в розписці строк, відповідач не повернув позивачу суму боргу. Станом на час постановлення судового рішення, сума боргу не повернута.

Оспорюючи і заперечуючи факт позики з тих підстав, що відповідач не одержав від позикодавця грошові кошти, представником відповідача в судовому засіданні було заявлено клопотання про виклик і допит свідків щодо вказаних обставин, а саме: про не отримання відповідачем від позивача грошей в сумі 36 000 гривень.

Враховуючи норму статті 1051 ЦК України, відповідно до якої, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця, суд визнав недоцільним допит свідків щодо вказаних обставин та відмовив у такому клопотанні представника відповідача з метою раціонального використання процесуального час у розгляду справи та неможливістю покладення показань свідків в основу мотивування і обґрунтування рішення суду.

Крім того, під час розгляду справи, відповідач пояснив, що склав розписку № 1 від 26.05.2014 року внаслідок погроз, під неправомірним тиском і примусовим впливом позивача та іншої особи, однак по даному факту до правоохоронних органів він не звертався.

Тобто, відповідачем не доведено, що договір позики з його боку був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Положення частини 2 статті 625 ЦК України передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції за весь час прострочення складає 1 864 гривні 61 копійка.

Норми статті 549 ЦК України передбачають, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Укладеним між сторонами договором передбачено, що у випадку порушення строку повернення позики позичальник зобов'язався сплачувати кредитору 3 % річних за кожен день прострочення (а.с. 6).

Таким чином, пеня за кожен день прострочення складає 138 240 гривень 00 копійок.

Суму 3 % річних за користування коштами обраховано вірно та становить 408 гривень 33 копійки.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем дорівнює 176 512 гривень 94 копійки.

Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним із позивачем договором від 26.05.2014 року та не повернув останньому суму позики, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід присудити понесені останнім і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 549, 551 ч. 2, 625 ч. 2, 1046, 1049, 1050, 1051 ЦК України, ст. ст. 1 - 11, 57 - 62, 64, 88, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 176 512 (сто сімдесят шість тисяч п'ятсот дванадцять) гривень 94 копійки та 1 765 (одна тисяча сімсот шістдесят п'ять) гривень 13 копійок у відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий