11.02.2015

Справа № 369/12740/14-ц

Провадження № 2/369/292/15

РІШЕННЯ

Іменем України

лютого 2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Волчка А.Я.,

за участю секретаря Ткачук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом громадської організації «Об'єднання жителів забудовників та землевласників села Гатне» до Гатненської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсними рішень сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року громадська організація «Об'єднання жителів забудовників та землевласників села Гатне» звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Гатненської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсними рішень сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувала тим, що власники земельних ділянок, які розташовані на АДРЕСА_1 об'єдналися в громадську організацію «Об'єднання жителів забудовників та землевласників села Гатне» для колективного здійснення своїх прав.

На час надання вище зазначених земельних ділянок, поруч із ними, в межах АДРЕСА_1 знаходилась інша земельна ділянка із замкненою водоймою, створеною для накопичування та відводу поверхневого стоку. Згідно листа від 0 травня 2014 року № 134/154 Державного агентства водних ресурсів України, вищезазначена земельна ділянка відносилась до категорії земель водного фонду.

Згідно Генерального плану села Гатне, затвердженого рішенням XXII сесії VI скликання Гатненської сільської ради № 2 від 10.04.2012 року, земельна ділянка в межах АДРЕСА_1 була призначена для створення зеленої зони рекреації зі збільшенням площі водойму. Тобто, зазначена зелена зона була призначена для загального користування нею мешканцями с. Гатне, в тому числі членами громадської організації «Об'єднання жителів забудовників та землевласників села Гатне». В державних актах на право власності цих членів на земельні ділянки також зазначено, що земельна ділянка в межах зазначених вулиць відноситься до земель загального користування.

Однак, рішенням Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27 листопада 2011 року, без внесення змін до Генерального плану села Гатне, земельна ділянка в межах АДРЕСА_1, була надана у приватну власність під забудову наступним громадянам: ОСОБА_1, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5067, рішення сільської ради № 100; ОСОБА_3, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5095, рішення сільської ради № 150; ОСОБА_4, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5107, рішення сільської ради № 157; ОСОБА_5, кадастровий номер 3222481601:01:051:5106, рішення сільської ради № 157; ОСОБА_6, кадастровий номер 3222481601:01:051:5096, рішення сільської ради № 144; ОСОБА_7, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5101, рішення сільської ради № 140; ОСОБА_8, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5094, рішення сільської ради № 155; ОСОБА_9, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5078, рішення сільської ради № 96; ОСОБА_10, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5079, рішення сільської ради № 97; ОСОБА_11, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5102, рішення сільської ради № 154.

Як зазначено Позивачем, зазначеними громадянами проводяться роботи по інженерній підготовці території в районі земельних ділянок з підсипкою ґрунтом. Такі роботи, згідно листа від 20 травня 2014 року за № 134/154 Державного агентства водних ресурсів України призведуть до підтоплення на вулицях села Гатне та присадибних ділянках.

Також передача у приватну власність вищезазначених земельних ділянок зробила неможливим використання їх згідно положень Генерального плану села Гатне, створення зеленої зони рекреації зі збільшенням площі водойми та для загального користування цією зоною іншими громадянами.

Більш того, згідно листа Державного агентства земельних ресурсів України проект землеустрою з агентством не погоджувався. Також згідно листа від 23 квітня 2014 року № 727 Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області проект землеустрою проект землеустрою з управлінням не погоджувався.

Позивач просив суд визнати незаконним рішення Гатненської сільської ради від 27 листопада 2012 року, а саме: № 96 про надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_9; № 97 про надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_10; № 100 про надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_13; № 140 про надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_7; № 144 про надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_6; № 150 про надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3; № 154 про надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_11; № 155 про надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_8; № 157 про надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5; визнати недійсними державні акти на право власності: ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 3222481601:01:051:5067; ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 3222481601:01:051:5095; ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 3222481601:01:051:5107; ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий номер 3222481601:01:051:5106; ОСОБА_6, на земельну ділянку кадастровий номер 3222481601:01:051:5096; ОСОБА_7 Миколайовича на земельну ділянку кадастровий номер 3222481601:01:051:5101; ОСОБА_8 на земельну ділянку кадастровий номер 3222481601:01:051:5094; ОСОБА_9 на земельну ділянку кадастровий номер 3222481601:01:051:5078; ОСОБА_10 на земельну ділянку кадастровий номер 3222481601:01:051:5079; ОСОБА_11 на земельну ділянку кадастровий номер 3222481601:01:051:5102; та скасувати державну реєстрацію вищезазначених земельних ділянок.

В судовому засіданні представники Позивача просили задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представники Відповідачів заперечували проти задоволення позову.

Крім того, представником Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області були подані письмові заперечення проти позову, відповідно до яких зазначено, що Позивачем не конкретизовано яким чином дані рішення та правовстановлюючі документи на земельні ділянки порушують його особисті права у зв'язку із чим слід відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником Відповідачів - фізичних осіб в судовому засіданні були подані письмові заперечення проти позову, відповідно до яких зазначено, що рішеннями Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, які прийняті в межах її компетенції на підставі ст. 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), було змінено цільове призначення спірних земельних ділянок, а тому рішення про передачу земель з цільовим призначенням для житлової та громадської забудови є законними та не підлягають скасуванню. Також зазначено, що оскільки Гатненською сільською радою на підставі ст. 122 ЗК України було змінено цільове призначення спірних земельних ділянок у зв'язку із чим погодження з центральним органом виконавчої влади не було необхідне, так як вищезазначені земельні ділянки не відносились до земель водного фонду.

23.01.2015 року ОСОБА_4 подав до канцелярії Києво-Святошинського районного суду Київської області письмові заперечення проти позову за вх. № 1709, відповідно до яких останній просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку із тим, що Позивачем не надано доказу існування рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування про віднесення спірних земельних ділянок до категорії земель водного фонду.

Вислухавши думку учасників процесу, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги первісної та зустрічної позовної заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховою Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо регулювання земельних відносин і з вказаних питань рада в межах своїх повноважень приймає акти у формі рішень( ст.59 вказаного Закону).

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 16 червня 2012 року за № 20 «Про віднесення територій с. Гатне до категорії земель житлової та громадської забудови» було віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови наступні території: масив парники АДРЕСА_1; територія по АДРЕСА_1

Зазначене рішення ради не скасоване та є чинним.

В подальшому рішенням Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27 листопада 2011 року, спірні земельні ділянки були надані у приватну власність під забудову наступним громадянам: ОСОБА_1, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5067, рішення сільської ради № 100; ОСОБА_3, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5095, рішення сільської ради № 150; ОСОБА_4, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5107, рішення сільської ради № 157; ОСОБА_5, кадастровий номер 3222481601:01:051:5106, рішення сільської ради № 157; ОСОБА_6, кадастровий номер 3222481601:01:051:5096, рішення сільської ради № 144; ОСОБА_7, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5101, рішення сільської ради № 140; ОСОБА_8, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5094, рішення сільської ради № 155; ОСОБА_9, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5078, рішення сільської ради № 96; ОСОБА_10, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5079, рішення сільської ради № 97; ОСОБА_11, кадастровий номер земельної ділянки 3222481601:01:051:5102, рішення сільської ради № 154.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до положень пункту 3 розділу Х Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року за № 55-XII, яка належить до актів конституційного законодавства, та положень статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року за № 1906-IV, в Україні закріплено принцип пріоритету загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права, відповідно до яких, в разі, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, - то застосовуються правила міжнародного договору.

07.07.1997 року Верховною Радою України прийнято закон України за № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», які відповідно до положень статті 9 Конституції України стали частиною національного законодавства України.

В свою чергу, відповідно до положень Протоколу № 1 до цієї Конвенції, не можуть застосовуватися норми внутрішньодержавних нормативно-правових актів (за винятком норм конституційних актів), що суперечать цим положенням.

Крім того, відповідно до положень статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, до якої Україна приєдналась згідно указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Віденської конвенції про право міжнародних договорів» від 14 квітня 1986 року за № 2077-XI, яка також є частиною внутрішнього законодавства України, не можна посилатись на положення внутрішнього права України, як на виправдання для невиконання умов Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року і протоколів до неї.

Згідно положень статті 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування цієї Конвенції та протоколів до неї.

Вищезазначені тлумачення містяться у рішеннях, що постановляє Європейський суд з прав людини. Відповідно до положень статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Україна, як сторона цієї Конвенції, зобов'язалась виконувати рішення Європейського суду з прав людини.

Положеннями статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV, Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року та практику Європейського суду з прав людини визнано джерелом права в Україні та покладено на суди обов'язок при здійсненні судочинства застосовувати у своїх рішеннях тлумачення Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, які надані Європейським судом з прав людини.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

За висновком Європейського Суду з прав людини в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 27 ЦПК України всі наявні докази для підтвердження своїх вимог та заперечень сторони повинні надати до початку розгляду справи по суті.

Проаналізувавши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки Позивачем не доведено фактів порушення законодавства з боку Відповідачів - фізичних осіб та сільської ради, більш того при прийнятті оскаржуваних рішень Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області в межах наданих їй законом повноважень, не порушуючи права та інтереси Позивачів; більш того відсутні належні та допустимі докази віднесення спірних земельних ділянок до категорії земель водного фонду, у зв'язку із чим у разі задоволення позову суд би допустив непропорційне втручання у право власника на мирне володіння своїм майном та порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, яка є частиною національного законодавства України.

Також, слід зазначити, що зважаючи на позицію Верховного Суду України викладену у Постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Проте, Позивачем не конкретизовано яким чином спірні рішення ради та правовстановлюючі документи Відповідачів на земельні ділянки порушують його особисті права.

Тобто, з огляду на надані в ході судового розгляду докази судом не було встановлено, що Відповідачами були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси Позивача. У зв'язку з цим вимоги про визнання незаконними спірних рішень Гатненської сільської ради від 27 листопада 2012 року не підлягають задоволенню. Оскільки, позовні вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності та скасування державної реєстрації є похідними від вимоги про визнання незаконними рішень ради, вони також не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищенаведене, з огляду на позицію, викладену у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 13, 14, 19, 41, 121 Конституції України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ст.ст. 3, 15, 16, 321, 393ЦК України, ст. ст. 20, 153 Земельного кодексу України 2001 року, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 60, 209, 212-215, 218, 338 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову громадської організації «Об'єднання жителів забудовників та землевласників села Гатне» до Гатненської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсними рішень сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельних ділянок - відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками цивільного процесу в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. Я. Волчко