24.02.2015 Єдиний унікальний № 371/219/15-ц

Провадження 2/371/138/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 лютого 2015 року Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Гаврищука А.В.

з участю секретаря - Годжаєвої З.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) 4 лютого 2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу, в якому зазначив, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 02.03.2013 року. Від спільного шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач просить шлюб розірвати, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя, постійні суперечки та конфлікти. Подружні відносини між сторонами припинені з квітня 2013 року. Вважає, що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки їх сумісне проживання та ведення господарства припинено, на примирення не згоден. Також просить місце проживання дитини визначити із відповідачем.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов визнала, проти розірвання шлюбу не заперечує.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 2 березня 2013 року. Зазначена обставина, що встановлена судом, підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

Від спільного шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказана обставина, що встановлена судом, підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.7).

Позивач на примирення не згоден, має стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин та розірвання шлюбу.

Причиною розладу в сім'ї стали непорозуміння та суперечки між подружжям через різні погляди на сімейне життя, внаслідок чого позивач та відповідач перестали проживати однією сім'єю.

Судом встановлено, що розлад в сім'ї позивача носить не тимчасовий, а тривалий характер.

Подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе і суперечить інтересам сторін, оскільки відносини, які склалися між подружжям, а саме: непорозуміння та сварки, суперечать інтересам позивача.

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції", і є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).

Згідно зі ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Оскільки у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, що позивач який наполягає на розлученні, має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, а також, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам позивача, що мають істотне значення, то суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Водночас сторони не надали суду письмового договору про визначення місця проживання дитини.

Крім того, згідно ч.4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

З огляду на зазначене, у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 10, 60, 212-215, 218, 223 ЦПК України, на підставі ст.ст. 105, 110, 112, 113 СК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований виконавчим комітетом Полівської сільської ради Миронівського району Київської області 2 березня 2013 року за актовим записом № 2.

У частині позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: підпис А.В. Гаврищук

Згідно з оригіналом

Суддя: А.В. Гаврищук