АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/34/15-ц Номер провадження 22-ц/786/721/15Головуючий у 1-й інстанції Волювач О. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Триголова В.М.,

суддів: Буленка О.О., Бондаревської С.М.,

при секретарі: Коваль А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 січня 2015 року

по справі за позовом Лубенського міжрайонного прокурора в інтересах виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 січня 2015 рокупозов Лубенського міжрайонного прокурора в інтересах виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_2про стягнення коштів - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2на користь виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району кошти виплачені ОСОБА_3 згідно рішення Лубенського міськрайонного суду від 07.07.2014 року в сумі 4628 грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2на користь держави судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп. судового збору.

ОСОБА_2 оскаржила рішення, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким закрити провадженян у спрваі. Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» матеріальна шкода, завдана територіальній громаді незаконними рішеннями сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних та обласних рад, їх заступників, керівників управлінь, відділів інших структурних підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування, при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в порядку встановленому законом.

Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та обласні ради, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної та обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній громаді, у розмірах і порядку визначених законами України та статутами територіальних громад, прийнятими відповідно до законів України.

Згідно ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов»язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 8 ст. 134 КЗпП України, п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року N 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної установі у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівнику часу вимушеного прогулу, покладається на службову особу, за наказом якої звільнення працівника здійснено з порушенням закону. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини. При цьому винна в незаконному звільненні особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини установі.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07.07.2014 року, яке набрало законної сили 24.11.2014 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до виконавчого комітету Засульської сільської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно рішення суду ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді завідуючої військовим обліком бюро виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області з 22.04.2014 року та стягнуто з відповідача на користь позивача 4628 грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.04.2014 року по 07.07.2014 року. Стягнуто з відповідача на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Відповідно до довідки т.в.п. сільського голови ОСОБА_2 на виконання вищевказаного рішення Лубенського міськрайонного суду 25.07.2014 року одночасно із заробітною платою ОСОБА_3 було виплачено 4628 грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу

При цьому, вищевказаним рішенням суду встановлено, що згідно розпорядження №125-к від 05.11.2012 року ОСОБА_3 прийнята на посаду завідуючої військовим бюро виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Через неприязні стосунки з т.в.п. сільського голови ОСОБА_2 22.04.2014 року ОСОБА_3 написала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗПП України з посади завідуючої військовим обліковим бюро виконкому Засульської сільської ради, яку подала близько 11 години цього ж дня.

В кінці цього дня, 22.04.2014 року ОСОБА_3 подала нову заяву про відкликання попередньої її заяви про звільнення, зареєструвавши її у секретаріаті Засульської сільської ради. Незважаючи на відкликання заяви про звільнення в той же день 22.04.2014 року було видане розпорядження №45-к т.в.п. сільського голови ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_3 з займаної посади за власним бажанням у відповідності зі ст. 38 КЗПП України з 22.04.2014 року.

Враховуючи викладене, а також те, що наказ про звільнення ОСОБА_3 з роботи був виданий відповідачкою, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що кошти виплачені на користь ОСОБА_3 в рахунок оплати часу вимушеного прогулу, підлягають стягненню з ОСОБА_2

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що Лубенський міжрайонний прокурор не може бути належним позивачем у даній справі, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При цьому прокурор повинен надати суду документи, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Згідно ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок здійснювати представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 361 ЗУ «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією із форм представництва є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави. Поняття «інтереси держави» є оціночним у кожному конкретному випадку, прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Тобто Лубенський міжрайонний прокурор має усі повноваження та право на звернення в суд з даним позовом в інтересах держави в особі Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні, оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 січня 2015 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді О.О. Буленко

С.М. Бондаревська