Справа № 127/29509/13-ц

Провадження 2/127/983/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2015 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Коберник О.Л.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Павловської О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ТОВ «ЗЕТ ГРУП», ОСОБА_6, Вінницької міської ради, треті особи без самостійних вимог - Управління Держземагенства у м. Вінниці Вінницької області, ОСОБА_7 про визнання недійсним державного акту, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 мотивував вимоги тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 в м. Вінниці. На підставі рішення Вінницької міської ради від 27.11.2009 року № 2608 земельна ділянка, площею 254 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Вінниці, що є прибудинковою територією, була передана у власність ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд і на підставі даного рішення 17.05.2010 року ОСОБА_5 отримав державний акт ЯЛ № 804249. Вважає, що державний акт підлягає визнанню недійсним, оскільки надання ділянки у власність чи користування можливе лише після вилучення (викупу) її у порядку, передбаченому ст. 116 ЗК, проте відповідне рішення про припинення права користування ділянкою власниками будинку АДРЕСА_1 в м. Вінниці Вінницькою міською радою не приймалось.

Заява позивача про зміну підстав позову і зменшення розміру позовних вимог знаходиться на а.с. 198-200.

В судовому засіданні 20.02.2015 року замінено третю особу - Управління державного агентства земельних ресурсів України у Вінницькому районі Вінницької області на Держземагенство у м. Вінниці Вінницької області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 уточнені позовні вимоги підтримав та пояснив, що права ОСОБА_4 порушені, оскільки він, як власник квартири в будинку АДРЕСА_1 позбавлений права приватизації цієї прибудинкової ділянки, яка була закріплена за будинком в 1956 році.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала, оскільки рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.06.2014 року встановлено, що ділянка не передавалась в користування громадянам, а була закріплена за багатоповерховим будинком, тому підстав для її вилучення в порядку ст. 116 ЗК немає. Крім того, способи захисту права визначені ст. 152 ЗК України, тому визнати недійсним державний акт за наявності не скасованого рішення про передачу ділянки у власність неможливо.

Представник Держземагенства у м. Вінниці Вінницької області Павловська О.Л. позов в частині визнання недійсним державного акту підтримала, заперечила щодо скасування запису в Книзі записів реєстрації державних актів, оскільки з 01.01.2014 року припинено видачу державних актів і відповідні Книги закриті.

Представник Вінницької міської ради і третя особа - ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, позов не оспорили.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд розглянув справу у відсутність вказаних осіб.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1

Згідно рішення Вінницької міської ради від 27.11.2009 року № 2608 ОСОБА_5 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 254 кв.м., за адресою м. Вінниця, АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговуванння житлового будинку, господарських будівель і споруд.

18.05.2010 року ОСОБА_5 видано державний акт на вказану ділянку серії ЯЛ № 804249 (а.с. 10).

Не погоджуючись із вказаним рішенням Вінницької міської ради ОСОБА_4 звернувся до суду із відповідним позовом про визнання недійсним рішення і його скасування, проте 30.09.2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області відмовлено в задоволенні позову (а.с. 161-164). Рішення набрало чинності відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 18.11.2014 року (а.с. 165-167). Крім того, правомірність рішень судів підтверджена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що 11.02.2015 року постановлена ухвала.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням суду від 30.09.2014 року та ухвалою апеляційного суду від 18.11.2014 року встановлено, що у позивача ОСОБА_4 не виникло жодних прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м. Вінниці, рішенням органу місцевого самоврядування про передачу у власність ОСОБА_5 вказаної земельної ділянки права позивача не порушуються, тому рішення Вінницької міської ради від 27.11.2009 року є законним і скасуванню не підлягає.

Крім того, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку не є способом захисту права на землю, оскільки відповідно до ст. 126 ЗК України в редакції, що була чинною станом на 17.05.2010 року, державним актом лише посвідчувалось право власності на земельну ділянку, а відповідне право набуте ОСОБА_5 на підставі рішення Вінницької міської ради від 27.11.2009 року № 2608.

Оскільки дане рішення органу місцевого самоврядування не скасоване, підстав для визнання недійним державного акту ЯЛ № 804249 немає.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на ч. 5 ст. 116 ЗК України і стверджував, що передача земельної ділянки у власність ОСОБА_5 відбулась з порушенням вимог, оскільки ділянка не була вилучена у попередніх користувачів.

Слід зазначити, що відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради від 21.02.1956 року № 4/194 ділянка, площею 817 кв.м. була закріплена за домоволодінням АДРЕСА_2 (а.с. 209), проте даний будинок є багатоквартирним і ділянка є його прибудинковою територією, і у власності (користуванні) конкретних громадян (власників квартир) чи інших юридичних осіб (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) вона не перебувала, тому підстав для її вилучення (викупу) в порядку ст. 149-151 ЗК України не було.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивач ОСОБА_4 не довів, що право його порушене і підлягає захисту в обраний ним спосіб, підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 116, 126 ЗК України в редакції станом на 17.05.2010 рік, ст. 156 ЗК України в чинній редакції, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-212 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ТОВ «ЗЕТ ГРУП», ОСОБА_6, Вінницької міської ради, треті особи без самостійних вимог - Управління Держземагенства у м. Вінниці Вінницької області, ОСОБА_7 про визнання недійсним державного акту - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: