КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18635/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В. М.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В, Мєзєнцева Є.І,

при секретарі: Молодець К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, за участю прокурора м. Києва, про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2013 року №0001154120, №0001164120, №0001174120, №0001184120, №0001194120 та №0001204120.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача та прокуратури, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 року замінено первинного відповідача його правонаступником Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників, також протокольно задоволено клопотання прокуратури про вступ до участі в справі.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами податкового органу проведено перевірку ПАТ «Укргазвидобування», результати якої офрмлено актом №1165/41-20/30019775 від 25.09.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності сплати до бюджету акцизного (збору) податку по податковим (розрахункам) деклараціям. Даною перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань з акцизного (збору) податку, чим порушено пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181, п.57.1 ст.57 ПК України.

В зв'язку з встановленими порушеннями, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.10.2013 року, якими накладено штраф: №0001154120 - у розмірі 46 694,50 грн.; №0001164120 - 5 693,34 грн.; №0001174120 - 31 658 696,54 грн.; №0001184120 - 7 769 747,75 грн.; №0001194120 - 1 965 430,27 грн.; №0001204120 - 193 748 254,11 грн.

Відповідачем при проведенні даної перевірки охоплено два періоди: період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ (який втратив чинність 01.01.2011 року) та період дії ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом, в зв'язку з тим, що останнім було зараховано поточні податкові платежі з акцизного збору, в тому числі, за листопад-грудень 2009 року, та протягом 2010 року в рахунок погашення податкового боргу на підставі п.7.7. ст.7 Закону №2181-ІІІ, та на підставі п.87.9 ст.87 ПК України.

Так, п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ встановлювалось, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Положеннями п.87.9 ст.87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В результаті застосування вищевказаних положень, на ПАТ «Укргазвидобування» було накладено штрафні санкції, визначені в оскаржуваних податкових-повідомленнях рішеннях.

Позивач є правонаступником Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що, зокрема, вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.09.2013 року.

Як вбачається з розрахунку періодів в акті перевірки від 25.09.2013 року, за які позивачем начебто несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкового зобов'язання з акцизного податку (збору), до таких періодів, зокрема, віднесено і листопад 2009 року, грудень 2009-2010 років.

Проте, згідно правової позиції викладеної в ухвалі ВАС України від 16.09.2013 року по справі №2а-19445/11/2670 за позовом ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» до Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (т.2 а.с.6-10), органи державної податкової служби вправі застосовувати п.87.9 ст.87 ПК України лише щодо погашення податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України, тобто з 01.01.2011, а на податковий борг, який виник до 01.01.2011, відповідно до ст.58 Конституції України, норми п.87.9 ст.87 ПК України не розповсюджуються.

Зазначене підтверджує факт неправомірного зарахування сум, сплачених позивачем по акцизному податку на погашення податковго боргу. Крім того, зазначеним рішенням було залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2012 року, якою визнано протиправною бездіяльність податковго органу щодо несписання, визначених контролюючим органом станом на 01.01.2011 року неузгоджених грошових зобов'язань, та зобов'язано вчинити дії по списанню вказаних сум, що і було зроблено відповідачем рішенням №2 від 21.12.2012 року, яким списано податковий борг, що виник до 01.01.2011 року з акцизного податку в сумі 121 683 369,52 грн (т.2 а.с.5).

Згідно ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Колегія суддів звертає увагу на те, що протягом 2009-2010 років ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» перебувала на обліку як платник акцизного збору в ДПІ Балаклійського району Харківської області, якою 30.04.2010 року було винесено податкові-повідомлення рішення №0000971501/0 та №0000961501/0 за порушення граничного строку сплати акцизного збору на бензин моторний і дизельне паливо за період з 27.01.2009 року по 27.01.2010 року, які були скасовані постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2010 року, та залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014 року.

Як видно з акту перевірки №1165/41-20/30019775 від 25.09.2013, податковим органом в розрахунку платежів, які невчасно сплачені по періодам знову включено зобов'язання за листопад та грудень 2009 року, тобто даними діями до позивача двічі застосовуються санкції за одне і те ж порушення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судами неодноразово витребовувались картки особового обліку платника податків з акцизного податку ПАТ «Укргазвидобування» за 2009-2012 роки, дослідивши які можливо встановити дату сплати позивачем зобов'язань з акцизного податку та інші обставини, що мають значення для повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи. Проте, відповідачем зазначено про неможливість надання витребовуваних доказів, в зв'язку з їх відсутністю, що зокрема підтверджується, наказом Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 05.04.2013 року №336 (т.2 а.с.161-169), з якого вбачається, що посадовими особами не дотримано вимог ПК України та Інструкції про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДПС України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року №276, що призвело до невідображення розстрочених сум грошових зобов'язань. Також відповідач не заперечував, що у порушення вимог закону та договору про розстрочення сплати акцизного збору, рішення по договорам не приймалися, а відправлялися повідомлення.

При прийнятті податкового повідомлення-рішення від 14.10.2013 року №0001204120, в розрахунку штрафних санкцій, який був доданий до податкового повідомлення-рішення, відповідачем повторно використовуються показники за 2009 рік, які враховані при визначенні суми штрафу, що є недопустимим та вчинено всупереч закону.

Крім того, згідно п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. А тому, станом на 14.10.2013 року строк для самостійного нарахування контролюючим органом грошових зобов'язань (штрафних санкцій) з акцизного збору «бензин моторний для автомобілів» на підставі податкових декларацій №21570 від 21.12.2009 року та №24405 від 20.01.2010 року сплив, а отже платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання.

Приписами п.57.1 ст.57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо зобов'язань ПАТ «Укргазвидобування» по акцизному збору, які виникли після 01.01.2011 року, та оплата яких частково, згідно п.87.9 ст.87 ПК України, була зарахована до погашення податковго боргу, колегія суддів звертає увагу на те, що на виконання п.57.1 ст.57 ПК України за періоди січень, березень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень 2013 року позивачем сплачувались зобов'язання по акцизному збору, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.90, 99, 135-137, 143-145, 148-150, 153-154, 158, 160, 163, 164, 168, 169, 178, 179, 192, 193, 195, т.2 а.с.68-101), які містять передбачені законом обов'язкові реквізити, в тому числі, відмітку банку про проведення та дату, а відповідно, ПАТ «Укргазвидобування» надано беззаперечні докази своєї позиції, які відповідають, вимогам належності та допустимості, встановленими ст.70 КАС України.

Приписами п.п.100.1, 100.2, 100.4 ст. 100 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п.129.4 ст.129 цього Кодексу.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Стосовно посилань відповідача щодо скасування договорів розстрочення грошових зобов'язань, то колегією суддів при дослідженні матеріалів справи встановлено, що податковим органом надано рішення про скасування розстрочених грошових зобов'язань з №40 по №46 (т.2 а.с.115-121), якими скасовано лише частину рішень про розстрочення грошових зобов'язань, а не всі рішення. Проте, в акті перевірки від 25.09.2013 року та розрахунках штрафних санкцій до оскаржуваних податкових повідомлень рішень містяться посилання на не скасовані. Відповідачем не надано належних доказів - рішень щодо скасування всіх договорів про розстрочення грошових зобов'язань позивача.

Також позивачем в обгрунтування своєї позиції надано копії судових рішень по справах №2а-838/11/2670, №2а-18582/10/2670, №2а-837/11/2670, №2а-16060/10/2670, №2а-18613/10/2670, №2а-18614/10/2670, №2а-9820/10/2670, №2а-10083/10/2670 за позовом ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії (т.3 а.с.4-96), які набрали законної сили та мають певне преюдиційне значення в даному спорі, оскільки підтверджують факти систематичного порушення податковим органом прав позивача та норм податкового законодавства при застосуванні до поточних платежів по сплаті акцизного збору норм закону, які не повинні застосовуватись при вказаних обставинах.

Враховуючи все вищевикладене, а також те, що: відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не надано належних доказів правомірності своїх дій, в тому числі карток особового обліку платника податків; те, що ним при розрахунку штрафних санкцій допущено ряд грубих порушень та використані дані, які скасовано в судовому порядку, та щодо яких є рішення судів, що набрали законної сили, і використано помилкові показники податкової звітності; факти помилок в розрахунках до податкових-повідомлень рішень, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення від 14.10.2013 року №0001154120, №0001164120, №0001174120, №0001184120, №0001194120 та №0001204120 прийняті неправомірно, а застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій вчинено всупереч вимог закону.

Приписами ч.1 ст. 195 КАС України, серед іншого встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями ч.2 ст.71 КАС України чітко вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як вказано вище, на виконання зазначених вимог не надав належних доказів відповідності своїх дій положенням закону та обставинам справи.

Тому колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість доводів апеляційної скарги, що було доведено апелянтом у встановленому порядку, та досліджено колегією суддів під час апеляційного розгляду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому постанова суду від 26.02.2014 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким адміністративний позов слід задовольнити.

У відповідності до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Як вбачається з платіжних доручень №1098 від 19.11.2013 року (т.1 а.с.2) та №57 від 06.03.2014 року (т.2 а.с.190), позивачем сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в розмірі 458,80 грн., та за подачу апеляційної скарги в розмірі 2436,00 грн., які слід відшкодувати на користь ПАТ «Укргазвидобування».

Керуючись ст.ст.41, 94, 159, 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2014 року - скасувати

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.10.2013 року: №0001154120, №0001164120, №0001174120, №0001184120, №0001194120 та №0001204120.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» судові витрати за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 2894,80 (дві тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.